Рішення № 54101233, 30.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2613/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/4949/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 43 30.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Фінагєєва В.О., Журбі С.О.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року за позовом Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,-

Встановила :

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив усунути перешкоди користування квартирою № 9 у будинку № 1 по вул. Боришпольця в с. Гоголів Броварського району Київської області, що належить Гоголівській сільській раді, шляхом виселення відповідача з цієї квартири та зобовязати його звільнити приміщення квартири.

Посилався на те, що у власності територіальної громади села Гоголів в особі Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області знаходиться квартира АДРЕСА_1. Вказану квартиру самовільно, без відповідних підстав, зайняв відповідач, який зареєстрований у квартирі № 7 цього ж будинку. У зв»язку з чим, на підставі ст. 116 ЖК України та ст..387 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що він на підставі рішення виконавчого комітету Гоголівської сільської ради №62 від 30 квітня 2004 року, згідно ордеру №34 від 30 червня 2004 року, виданого Гоголівською сільською радою отримав та вселився в службове житло, а саме в квартиру АДРЕСА_3. За даною адресою він зареєстрований, там знаходяться усі його речі. Будь-яке інше приміщення в цьому будинку він не займав, в іншу квартиру не вселявся.

На думку апелянта, позивач умисно ввів суд в оману, оскільки він ототожнює одну квартиру як дві різні квартири в одному будинку, постійно посилаючись то на квартиру №7, то на квартиру №9, вказуючи при цьому то вул. Боришполься, 1,то вул..Бориспольця,1.

Так, зокрема, в позовній заяві позивачем було зазначено його адресу: АДРЕСА_4. При цьому позивач вказував на те, що відповідач зареєстрований в квартирі №9 будинку,1 по вул..Бориспольця, але не проживає в ній з 2007 року без поважних причин, просив виселити відповідача з даної квартири. В порядку уточнення позовних вимог, позивач подав новий позов, в якому зазначив адресу відповідача вже як АДРЕСА_5 та посилався на те, що відповідач з 2004 року самовільно заселився в квартиру АДРЕСА_6, з 2007 року в квартирі не проживає, добровільно звільнити її відмовляється. В той же час, в листі відповіді на його ім»я від 10 липня 2009 року щодо приватизації квартири №7, сільський голова вказував на те, що 30 квітня 2004 року рішенням Гоголівської сільської ради за №62 ОСОБА_2 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 як службове житло для дільничного інспектора міліції с.Гоголів., 30 червня 2004 року видано ордер на заселення даної квартири. Оскільки з жовтня 2008 року він не працює на посаді дільничного інспектора, припинив трудові відносини, підстави для приватизації квартири №9 відсутні.

На думку відповідача суд вказані протиріччя не усунув, фактично виселив його з квартири, яка йому надавалася і в яку він вселився на законних підставах, висновок про те, що він самовільно зайняв приміщення є помилковим, а рішення суду - необґрунтованим. З цих підстав просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання особи і місце розташування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

У разі порушення права власності, власник у відповідності з вимогами ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповівдно до частини 3 статті 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

По справі встановлено, що квартира АДРЕСА_8 належить на праві власності територіальній громаді села Гоголів в особі Гоголівської сільської ради, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до рішення Гоголівської сільської ради від 30 квітня 2004 року №62 дільничному інспектору міліції ОСОБА_2 надано службове житло- квартиру №7 в с.Гоголів по вул.Бориспольця,1 (а.с.49).

30 червня 2004 року ОСОБА_2 отримав ордер №34 на вселення в квартиру АДРЕСА_3 (а.с.50)..

Згідно довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в м. Києві, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В листі відповіді за вих..№315 від 10 липня 2009 року на заяву ОСОБА_2 відносно приватизації житла в АДРЕСА_9, сільський голова вказував на те, що 30 квітня 2004 року рішенням Гоголівської сільської ради за №62 відповідачу надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 як службове житло для дільничного інспектора міліції с.Гоголів., 30 червня 2004 року видано ордер на заселення даної квартири. Оскільки з жовтня 2008 року він не працює на посаді дільничного інспектора, припинив трудові відносини, підстави для приватизації даної квартири відсутні (а.с.51) .

З матеріалів справи видно, що позивач у квітні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. В позовній заяві адресу відповідача зазначено АДРЕСА_4. Позивач вказував на те, що відповідач зареєстрований в квартирі №9 будинку,1 по вул..Бориспольця, але не проживає в ній з 2007 року без поважних причин, просив виселити відповідача з даної квартири (а.с.3-4). На підтвердження позовних вимог надав акти обстеження матеріально-побутових умов житлової квартири АДРЕСА_10. При цьому зі змісту актів вбачається, що комісією здійснювалося обстеження житлово-побутових умов громадянина ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. В даній квартирі протягом останніх п»яти років ніхто не проживає (а.с.8,9).

В порядку уточнення, позивач подав уточнену позовну заяву , в якій просив усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом примусового виселення ОСОБА_2 з самовільно зайнятої квартири АДРЕСА_6 В позові зазначив адресу відповідача - АДРЕСА_5 та посилався на те, що відповідач з 2004 року самовільно заселився в квартиру АДРЕСА_6; з 2007 року в квартирі не проживає, добровільно звільнити її відмовляється ( а.с. 23-24). На обґрунтування позовних вимог надав Акти обстеження житлової квартири АДРЕСА_11. Як вказано в актах, в даній квартирі ніхто не проживає, двері квартирі замкнено, через вікно квартири видно, що там знаходяться меблі, речі; зі слів сусідів, ключі від квартири можливо знаходяться у ОСОБА_2, проте господаря квартири не бачили кілька років (а.с.25-27).

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині виселення відповідача з квартири АДРЕСА_12, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б підтвердили законність користування відповідачем спірною квартирою, а тому вважав, що позов в частині виселення відповідача знайшов своє підтвердження та підлягає до задоволення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його без достатнього з»ясування обставинах справи.

Так, матеріали справи містять суттєві протиріччя щодо спірної квартири, в якій постійно зареєстрований ОСОБА_2 і яку ним зайнято самовільно.

Зокрема, у одних документах позивач зазначає, що відповідачу надано як службову квартиру АДРЕСА_11 і що саме в цій квартирі він зареєстрований, в інших документах- що відповідачу надавалася в 2004 році квартира АДРЕСА_13 , в даній квартирі він зареєстрований, а квартиру №9 в цьому ж будинку він зайняв самовільно.

Зі змісту актів обстеження матеріально-побутових умов житлової квартири №9 від 03.06.2013 року, від 21.12.2013 року, від 14 березня 2014 року , від 10.06.2014 року видно, що в квартирі №9 на час перевірки ніхто не проживає, зі слів сусідів господаря квартири не бачили кілька років, з вікна видно , що в квартирі знаходяться меблі та речі. Дані акти складено в різний час депутатом сільської ради ОСОБА_3 та сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В актах зазначено, що в квартирі ніхто не проживає тривалий час (чотири-п»ять років), а також, що в квартирі можливо знаходяться речі, що належать ОСОБА_2 Разом з тим, за повідомленням сусідів ( без зазначення місця їх проживання та номерів квартир) господар квартири є ОСОБА_2, але його вони не бачили вже кілька років (а.с.25-27).

Будь-які інші належні та допустимі докази, що свідчили б про те, що ОСОБА_2 безпідставно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, яку самовільно зайняв в 2004 році, позивач не надав, матеріали справи такі дані не містять.

Як видно з матеріалів справи рішенням Гоголівської сільської ради від 30 квітня 2004 року №62 дільничному інспектору міліції ОСОБА_2 надано службове житло - квартиру №7 в с.Гоголів по вул.Бориспольця,1. 30 червня 2004 року ОСОБА_2 отримав ордер №34 на вселення в квартиру АДРЕСА_3 (а.с.50). Згідно п. 2 рішення ради від 30 квітня 2004 року вказано, що право на приватизацію квартири буде надано після 5-ти років відпрацювання на даній посаді (а.с.49).

В листі відповіді на ім.»я ОСОБА_2 за вих..№315 від 10 липня 2009 року на заяву відносно приватизації житла в АДРЕСА_9, сільський голова зазначав, що 30 квітня 2004 року рішенням Гоголівської сільської ради за №62 відповідачу надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 як службове житло для дільничного інспектора міліції с.Гоголів., а 30 червня 2004 року видано ордер на заселення даної квартири. Оскільки з жовтня 2008 року він не працює на посаді дільничного інспектора, припинив трудові відносини, підстави для приватизації даної квартири відсутні (а.с.51).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції належним чином не з»ясував дійсні обставини справи, зазначені вище протиріччя, що містяться в матеріалах справи щодо спірної житлової площі не усунув, доводи відповідача про те, що позивач ототожнює одну і ту ж квартиру, вказуючи як на дві різні квартири в одному будинку, і що він вселився і зареєстрований в квартирі №7 на законних підставах та не займає будь-яку іншу житлову площу, залишив поза увагою та не перевірив.

При розгляді справи в апеляційній інстанції, апеляційним судом витребувано від КП Київської обласної ради «Лівобережне БТІ» матеріали інвентаризаційної справи на об»єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою Київська обл..Броварський р-н, с.Гоголів, вул..Бориспольця,1.

Як видно з експлікації внутрішніх площ житлового будинку АДРЕСА_14 та квартира №9 рахується як одна і таж квартира (7/9) ( а. с. 121-129).

За таких обставин, висновок суду про те, що відповідач самоправно вселився та без законних підстав користується спірною квартирою, що є підставою для його примусового виселення із житлового приміщення, спростовується зібраними по справі доказами.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді