Вирок № 54100664, 30.09.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/515/2015 справа № 200/12983/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року вересня 30 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д.Г.,

за секретаря Буц Д. С.,

з участю: прокурора Крижановської О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2015 04 064 0002397, справу за висунутим обвинуваченням проти:

ОСОБА_1, 1978 року грудня 10 дня народження, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, українця за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає в м.Дніпропетровську за місцем реєстрації на житловому масиві «Тополя-3», 14/4, раніше судимого 22.06.2015 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст.75 КК України звільнений з випробуванням на один рік іспитового строку,

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2015 року близько 20 годин 05 хвилин у м. Дніпропетровську на території ринку «Петровський» навпроти будинку на житловому масиві «Тополя-3», 54, з метою обернення на свою користь телефону ОСОБА_1, скориставшись станом сильного алкогольного спяніння раніше знайомогоОСОБА_3, раптово наблизився до нього в притул та з користі умисно лівою рукою дістав з правої кишені його штанів мобільний телефон марки «Nokia 1209» imei 3353543/02/588877/9, тим самим відкрито заволодів майном вартістю у 150 гривень, що належить ОСОБА_4, яким розпорядився на власний розсуд, залишивши місце вчинення злочину.

Підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину в скоєному діянні і щиросердно розкаявся, засудив вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що за встановленого слідством часу він разом з раніше малознайомим потерпілим на ім'я ОСОБА_4 після спільного вживання алкогольних напоїв в рюмочній проходили поблизу ринку «Петровський», де останній через стан сильного алкогольного спяніння обіперся на один з торгівельних прилавків. За власним зізнанням підсудного, в цей час він підійшов до нього впритул та рукою дістав з його кишені мобільний телефон, після чого одразу ж направився у бік свого місця проживання, не звертаючи при цьому уваги на вигуки потерпілого повернути телефон. Зі слів ОСОБА_1 телефон, встановлену слідством вартість якого не оспорює, він залишив вдома, а через тиждень його вилучили співробітникам міліції.

Окрім зізнання підсудного, його вина у вчинені злочину підтверджується сукупністю достатніх даних, здобутих за допомогою зібраних доказів, достовірність яких учасниками судового провадження не заперечується, на підставі чого фактичні обставини у судовому засіданні зясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 349 КПК України.

Зокрема, сторони обвинувачення і захисту не оспорюють визнання речовим доказом мобільного телефону марки «Nokia 1209», imei 3353543/02/588877/9 (т. 1 а.с. 25), який як свій за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_3 після предявлення йому його для впізнання в присутності понятих під протокол від 19.06.2015 (т. 1 а.с. 27), що доводить дійсність предмету злочину, подію заволодіння яким описав потерпілий 29.05.2015 у протоколі усної заяви про злочин (т. 1 а.с. 7). Відомості огляду під протокол (т. 1 а.с. 15-16) добровільно виданого 08.06.2015 підсудним телефону, прямо викривають його у причетності до заволодіння чужим майном у спосіб, на який він вказував у своїх показаннях, що перевірені на відповідність обєктивній істині на місцевості в результаті проведення під протокол 22.06.2015 слідчого експерименту (т. 1 а.с. 35-37).

Оцінивши показання ОСОБА_1 в сукупності з відомостями про предмет злочину і обстановку його виявлення, належить дійти переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Суд за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх зясованих обставин обвинувачення в їх сукупності, дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 і обставини ним скоєного знайшли своє підтвердження в судовому засіданні дослідженими достатніми доказами, а його умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна, підлягають кваліфікації грабежем за ч. 1 ст. 186 КК України.

Призначаючи у відповідності до ст. 65 КК України вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення корисливого злочину середньої тяжкості, що посягає на відносини приватної власності, непорушність яких гарантована державою. Ступінь тяжкості злочину за матеріальною ознакою характеризується суспільною небезпечністю з огляду на раптовість виникнення умислу і його етіологію в сфері дозвілля, що визначає вчинений грабіж як ситуативний. За повного визнання своєї вини підсудним, який на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, суд до пом'якшуючої покарання обставини згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю вчиненого злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття.

Відповідно, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючої покарання обставини, особи винного, його віку і освітньо-кваліфікаційного рівня, суд за стійким внутрішнім переконанням в силу ст. 65 КК України знаходить за необхідне для його виправлення призначити у виді покарання позбавлення волі, визначивши достатній для попередження нових злочинів строк, за якого мета покарання за ст. 50 цього Кодексу буде досягнута, а підсудного спіткає справедлива кара за скоєне за ст.185 КК України.

Крім того, у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні злочину, що мав місце до постановлення 22.06.2015 цим судом попереднього вироку, що набрав законної сили 23.07.2015, яким він засуджений за вчинений злочин за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням у виді покарання одного року позбавлення волі, на підставі чого суд вважає достатнім на виконання ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину в сукупності з даними про особу винного, стан його здоров'я та сімейний стан, спираючись на встановлені обставини справи, слід прийняти до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в особистості ОСОБА_1, що вказують на його готовність до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим виправлення підсудного без відбування остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, із звільненням від такого згідно з ст.75 КК України з іспитовим строком.

Виявлений і вилучений під протокол від 08.06.2015 телефон, що був предметом злочинного посягання, переданий потерпілому під розписку (т. 1 а.с.264), а інші збитки до відшкодування не заявлені, що визначає достатність кримінально-процесуальної реституції в питанні відшкодування шкоди.

Процесуальні витрати згідно ст. 124 КПК України належить віднести на рахунок підсудного.

Керуючись ст.ст. 331, 368, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за предявленим обвинуваченням у вчиненні передбаченого за ч. 1 ст. 186 КК України грабежу, призначивши у виді покарання два роки позбавлення волі, яким у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, як більш суворим, поглинути менш суворе покарання, призначене попереднім вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2015 року, і остаточно визначити ОСОБА_1 за сукупністю злочинів у виді покарання два роки позбавлення волі, від відбування яких згідно ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обовязки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Речові докази:

мобільний телефон торгівельної марки " Nokia 1209" IMEI 3353543/02/588877/9, переданий під розписку ОСОБА_3 на відповідальне зберігання під розписку, вважати повернутим у законне володіння за належністю;

протоколи допитів потерпілого, свідків та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий УДКС в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 123 гривні з призначенням платежу: «оплата витрат на залучення експерта згідно акту № 2806-15 від 16.06.2015», поклавши на підсудного процесуальні витрати.

Вирок, за виключенням підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним, підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, із плином яких набирає законної сили. Копію вироку вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий