Постанова № 5409655, 02.11.2007, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-128 2007 рік

ПОСТАНОВА

іменем України

02 листопада 2007 року о 10 годині 50 хвилин Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.

При секретарі Кононенко Л.І.

За участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Щукіної С. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, відповідача вироком Торезького міського суду від 13 січня 1984 року засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України до 2 років виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20 відсотків частини заробітної плати щомісяця в дохід держави. Зазначене покарання позивач відбував за місцем роботи на шахті "Лісова". 22 квітня 1985 року у зв'язку з актом амністії його було звільнено від відбування покарання. В теперішній час він є пенсіонером та виникла необхідність у включенні в загальний трудовий стаж строку відбування зазначеного покарання. Відповідач відмовляє позивачу у включенні строку відбування покарання в трудовий стаж, мотивуючи це тим, що строк відбування включається до загального трудового стажу лише за наявності відповідного рішення суду. Вважає, що така відмова не відповідає вимогам ч.3 ст. 42 Кримінально - виконавчого кодексу України, згідно якої час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Письмову відмову від УПФУ він отримав 27 вересня 2007 року.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього включити період відбування ним покарання у вигляді виправних робіт з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року в загальний трудовий стаж.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони грунтуються.

В судовому засіданні представник відповідача Щукіна Світлана Геннадіївна заперечила проти задоволення позовних вимог та пояснила суду, що ОСОБА_1 пенсію за віком призначено з 31 травня 1988 року відповідно до Закону СРСР "Про державні пенсії-" від 14 червня 1956 року. Стаж роботи зарахований згідно трудової книжки, виданої 04 квітня 1958 року, де є запис № 21 про прийняття його на роботу на шахту "Лесная" підземним гірничим очисного вибою з 20 жовтня 1975 року. Далі слідує запис № 22 змістом: "Время работы с 1 февраля 1984 года по 22 апреля 1985 года не засчитывается в общий и непрерывный трудовой стаж". Стаж роботи ОСОБА_1 був обчислений відповідно до вимог пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою СМ СРСР від

03 серпня 1972 року, яким передбачений залік до трудового стажу всякої роботи, на якій робітник

підлягав державному соціальному страхуванню. Згідно параграфу 37 зазначеного пункту 109

значиться, що стаж відбування виправних робіт не включається в загальний трудовий стаж

незалежно від місця їх відбування. Далі йдеться: "Якщо в період відбування виправних робіт

засуджений працював на посадах і професіях, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення,

та суд виніс рішення про включення цього періоду в трудовий стаж, то при визначення пенсії на

пільгових умоваж час відбування виправних робіт зараховується до стажу, який дає право на

пільгову пенсію". Ні на час призначення пенсії, ні в подальшому під час дії вищезазначеного

Закону СРСР "Про державні пенсії"", рішення суду не надавалось, тому період з 01 лютого 1984

року по 22 квітня 1985 року не зарахований до стажу роботи позивача. З 01 січня 1992 року

вступив в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року, статтею 56

якого пердбачено залік до стажу роботи всякої роботи, на якій працівник підлягав державному

соціальному страхуванню, або при умові уплати страхових внесків. З 01 січня 2004 року вступив в

дію Закон України "Про загальнообов'язкове державне песійне страхування", пунктом 4 статті 24

якого передбачене наступне: "Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до

стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до

страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше".

Оскільки законодавством, що діяло раніше, не було передбачено заліковування до стажу роботи часу відбування виправних робіт, то в теперішній час також немає підстав зараховувати позивачу до стажу роботи період з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надані та досліджені судом наступні письмові докази:

копія постанови Торезького міського суду Донецької області від 08 червня 2007 року, згідно якої відмовлено у задоволенні клопотання позивача про включення в загальний трудовий стаж часу відбування виправних робіт, оскільки з кримінально - процесуального кодексу України виключено статтю 414-1, яка регламентувала порядок розгляду таких клопотань;

копія листа за підписом заступника начальнику відділу пенсійного забезпечення УПФУ в м. Торезі на ім'я ОСОБА_1 від 27 вересня 2007 року, згідно якого йому роз'яснено неможливість включення періоду відбування виправних робіт в загальний трудовий стаж; клопотання Пелагіївської селищної ради; виробнича характеристика на позивача; побутова характеристика на позивача;

копія копія трудової книжки позивача, яка містить, зокрема, запис за № 21 від 20 жовтня 1975 року "Шахта "Лесная" к-та "ТА". Принят подземным горнорабочим очистного забоя пятого разряда с полным рабочим днем под землей" та № 22 "Время работы с 1 февраля 1984 года по 22 апреля 1985 года не засчитывается в общий и непрерывный трудовой стаж";

копія довідки Інспекції виправних робіт відділу внутрішніх справи виконавчого комітету Торезької міської ради від 22 квітня 1985 року, згідно якої ОСОБА_1, працюючий на шахті "Лісова" відбув покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року;

копія витягу з вироку Торезького міського суду від 13 січня 1984 року, за яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 215 ч. 1 КК УРСР та засуджено до двох років виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20 відсотків частини заробітку щомісяця в дохід держави;

лист ліквідаційної комісії ДП "Шахта "Лісова" від 04 липня 2007 року, згідно якого за лицьовими рахунками по заробітній платі з ОСОБА_1 утримався податок з прибутку фізичних осіб та 20 відсотків в дохід держави, інші утримання не здійснювалися; довідка ДП "Шахта "Лісова" від 04 липня 2007 року про розмір заробітної плати позивача за час відбування виправних робіт.

На підставі пояснень сторін та досліджених доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Вироком Торезького міського суду від 13 січня 1984 року позивача засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК УРСР до 2 років виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20 відсотків заробітної плати щомісяця в дохід держави. Зазначене покарання позивач відбував за місцем роботи на шахті "Лісова", обіймаючи посаду підземного гірничого очисного вибою п'ятого розряду з повним робочим днем під землею. Фактичний час відбування виправних робіт склав з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року. За вказаний період роботи в трудовій книжці позивача було зроблено запис, що зазначений період не зараховується в загальний та безперервний трудовий стаж. Позивачу 31 травня 1988 року відповідно до Закону СРСР "Про державні пенсії"" від 14 червня 1956 року призначено пенсію за віком. Протягом тривалого часу позивач не звертався до суду з клопотаннями про зарахування часу відбування виправних робіт в трудовий стаж, звернувся з таким клопотанням лише в червні 2007 року. Постановою Торезького міського суду від 08 червня 2007 року у задоволенні клопотання позивачу відмовлено, оскільки з кримінально - процесуального кодексу України виключено статтю 414-1, яка регламентувала порядок розгляду таких клопотань. Позивач звернувся до посадової особи відповідача із усним зверненням щодо зарахування часу відбування виправних робіт в трудовий стаж, на що 27 вересня 2007 року отримав письмову відмову з посиланням на те, що відсутнє рішення суду про залік таких виправних робіт в трудовий стаж а в довідці підприємства, де він відбував виправні роботи зазначено, що утримання із його заробітної плати на державне соціальне страхування не проводилися.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне: Згідно ч.3 ст. 42 Кримінально - виконавчого кодексу України, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи

Згідно ч.3 Прикінцевих положень цього ж кодексу, закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно ст. 5 цього ж кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП , до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно п. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне песійне забезпечення" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст. 6 Виправно - трудового кодексу України, чинного на час відбування позивачем призначеного вироком суду покарання (втратив чинність 01 січня 2004 року), засуджені до виправних робіт без позбавлення волі відбувають покарання за місцем роботи або в інших місцях у районі їх проживання.

Згідно ч.3 ст. 95 цього ж кодексу, час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Згідно ст. 29 Кримінального кодексу України 1960 року, чинного чинного на час відбування позивачем призначеного вироком суду покарання, виправні роботи без позбавлення волі призначаються на строк від двох місяців до двох років і відбуваються відповідно до вироку суду або за місцем роботи засудженого, або в інших місцях, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт, але в районі проживання засудженого. Із заробітку засудженого до виправних робіт без позбавлення волі провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, але не більше 20 процентів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 6 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 січня 2005 року № 2377-IV, у Кримінально-процесуальному кодексі України ст. 414-1 виключено.

Таким чином, суд виходить з того, що чинне до 01 січня 2004 року законодавство передбачало можливість зарахування за рішенням суду періоду відбування виправних робіт в трудовий стаж. Позивач до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 січня 2005 року № 2377-IV міг скористатися своїм правом та звернутися до суду з клопотанням про зарахування часу відбування виправних робіт в трудовий стаж, але не скористався ним своєчасно. З набранням чинності Кримінально - виконавчим кодексом України 01 січня 2004 року, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, при цьому в зазначеній нормі відсутнє посилання на рішення суду щодо такого заліку. Суд виходить з того, що норми зазначеного кодексу в частині що стосуються стажу роботи є актом цивільного законодавства, який за загальним правилом не має зворотньої дії в часі. Це співвідноситься й з вищенаведеними положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне песійне забезпечення" (періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, яке зокрема передбачало обов'язкове рішення суду щодо заліку часу виправних робіт). Існуючу колізію правових норм суд вирішує тлумаченням змісту вищезазначених правових норм та приходить до висновку, що законодавець, виключивши з процесуальних норм порядок розгляду клопотань про зарахування часу відбування засудженими покарання у виді виправних робіт в загальний трудовий стаж та включивши в Кримінально -виконавчий кодекс України норму щодо безумовного зарахування такого періоду в трудовий стаж, мав на увазі безумовне зарахування часу відбування засудженим покарання у виді виправних робіт в загальний стаж роботи незалежно від часу відбування зазначеного покарання.

Посилання відповідача на те, що з заробітку позивача в період відбування виправних робіт не здійснювалися утримання на державне соціальне страхування, як на підставу у відмові

включення такого періоду до загального трудового стажу, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки чинне до 01 січня 2004 року законодавство передбачало можливість зарахування за рішенням суду періоду відбування виправних робіт в трудовий стаж не дивлячись на те, що утримання на державне соціальне страхування в цей період не здійснювалися. Окрім того, позивач відбував покарання за основним місцем роботи, де він працював за трудовим договором як до призначення йому кримінального покарання, так і після його відбування.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач відмовляючи у включенні періоду виправних робіт у трудовий стаж обгрунтовано посилався на чинні нормативно - правові акти, а існуючу колізію з іншими правовими нормами, які одночано передбачали й можливість включення періоду виправних робіт у трудовий стаж він не мав компетенції вирішувати, для чого власне й потрібне втручання суду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача включити період відбування ним покарання у вигляді виправних робіт з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року в загальний трудовий стаж, суд виходить з того, що за наведених обставин обставин такі вимоги позивача є обгрунтованими і іншим шляхом право позивача не може бути відновлене, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем при поданні адміністративного позову оплачено інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гривень 50, котрі не підлягали сплаті і, відповідно, не підлягають розподілу. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок, які необхідно стягнути на користь позивача за рахунок державного бюджету.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 42, ч.3 Прикінцевих положень Кримінально - виконавчого кодексу України, ч. 2 ст. 4, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, п. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне песійне забезпечення" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, ст. 6, ч.3 ст. 95 Виправно - трудового кодексу України, ст. 29 Кримінального кодексу України (1960 року), п. 6 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20 січня 2005 року № 2377-IV, та ст. ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (код ЄДРПОУ 20395437, м. Торез Донецької області б-р Ілліча, 8) включити до загального трудового стажу ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Успенка Амвросіївського району Донецької області, час відбування кримінального покарання у виді виправних робіт з 01 лютого 1984 року по 22 квітня 1985 року.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у розмірі З (три) гривні 40 (сорок) копійок.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.