Рішення № 54096226, 03.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3201/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6727/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_2, Коров»яка Б.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» про розірвання договору та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

18 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» про розірвання договору та стягнення коштів, покликаючись на те, що 04 вересня 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір № 00004008595707 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у євро. 11 лютого 2013 року був укладений договір № 006-13550-110213 банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної картки та відкритий на підставі даного договору рахунку у іноземній валюті, а саме євро № 2600700312531. На виконання умов договору банківського вкладу позивачем 04 вересня 2014 року було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 10000,00 євро із свого поточного рахунку № 26200700312531 відкритого на підставі договору № 006-13550-110213 від 11 лютого 2013 року для залучення коштів на депозитний рахунок № 26306112264364 відкритий на підставі договору № 00004008595707 від 04 вересня 2014 року. 26 лютого 2015 року позивач звернувся із заявою до банку з вимогою здійснити 4 березня 2015 року виплату вкладу та нарахованих процентів за договором банківського вкладу від 04 вересня 2014 року шляхом зарахування усієї суми вкладу та нарахованих процентів на власний поточний рахунок вкладника, а також розірвати (закрити) поточний рахунок № 26200700312531 вкладника у банку після зарахування вкладу та нарахованих процентів за договором № 00004008595707 банківського вкладу від 04 вересня 2014 року на цей поточний рахунок та здійснити виплату грошових коштів з цього поточного рахунку готівкою через касу банку 05 березня 2015 року, а саме вкладу в сумі 10000,00 євро та нарахованих процентів. Однак, у вказаний строк банк позивачу грошові кошти не повернув та причини відмови не повідомив, чим допустив істотне порушення умов договору банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту). Враховуючи наведене позивач просив розірвати договір № 006-13550-110213 банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти від 11 лютого 2013 року і стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 12087,89 євро.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено: розірвати договір № 006-13550-110213 банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти від 11 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_4; стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 12018,25 Євро. В решті позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_3 акціонерним товариством «Дельта Банк», яке покликаючись на його незаконність та необгрунтованість, просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, наводить доводи про те, що з моменту перерахування банком коштів з депозитного рахунку та зарахування цих коштів на власний поточний рахунок ОСОБА_4 набувачем та власником даних коштів є саме позивач, а не відповідач. Після перерахування банком коштів на поточний рахунок вкладника, який вказується самим вкладником в договорі строкового банківського вкладу, зобовязання банку по поверненню вкладу та відсотків вважаються виконаними в повному обсязі. Однак, на момент звернення позивача до банку про видачу коштів, які вже перебували в його розпорядженні та у його власності, з його поточного рахунку, діяла Постанова Правління Національного Банку України від 01 грудня 2014 року № 758 « Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до п. 9 вказаної Постанови, всі банки України зобовязані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, яка діяла до 03 березня 2015 року. Апелянт не погоджується із висновком суду щодо підстав для розірвання договору, вважає, що в судовому рішенні відсутня будь-яка аргументація та докази щодо істотного порушення відповідачем договору. Зазначає, що у відповідності до положень договору банківського рахунку № 006-13550-110213 від 11 лютого 2013 року, право у позивача на дострокове розірвання договору виникло лише 12 березня 2015 року, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогою здійснити 04 березня 2015 року виплату вкладу та нарахованих процентів за договором № 00004008595707 банківського вкладу (депозиту) від 04 вересня 2014 року шляхом зарахування усієї суми вкладу та нарахованих відсотків на власний поточний рахунок № 26200700312531 та розірвати (закрити) поточний рахунок № 26200700312531 після зарахування суми вкладу та нарахованих відсотків та здійснити виплату грошових коштів з цього рахунку готівкою через касу банку 05 березня 2015 року. Також, судом при винесенні рішення не застосовано норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельт Банк» до категорії неплатоспроможних, АТ «Дельта Банк» віднесено до неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, яка наступними рішення виконавчої дирекції була продовжена до 02 жовтня 2015 року. У відповідності до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, Таким чином , у спорах, пов»язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов»язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Позивач, маючи майнову вимогу до банку на захист якої подано даний позов, є кредитором банку, отже щодо нього застосовуються правовідносини приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в тому числі положення приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду. У відповідності до положень частини 5 ст. 36 та ч. ч.1, 5 ст. 26 вищезазначеного Закону позивач вправі отримати відшкодування в розмірі 200000 гривень. 11 червня 2015 року позивач включений до списку виплат, що здійснюється Фондом гарантування вкладів по поточному рахунку № 26200700312531 у євро на суму 362813,18 грн + відсотки 16 ,00 грн, що підлягає до відшкодування Фондом в розмірі 200000 гривень і 01.07.2015 року позивач отримав кошти з поточного рахунку в першу чергу від Фонду до моменту прийняття рішення про ліквідацію банку в межах граничної суми відшкодування за вкладами, так як обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36 вищезазначеного Закону не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини 6 вказаної статті). Вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позивач не є кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації у ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Дельта Банк» задовольняються. Ухвалене судом першої інстанції рішення про стягнення з АТ «Дельта Банк» належних позивачу грошових коштів за договором банківського рахунку, призвело до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого ст.ст. 45,49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та може стати підставою для подвійного стягнення грошових коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.

Згідно договору № 00004008595707 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у євро від 04 вересня 2014 року позивачеві було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № 26306112264364 на суму вкладу 10000 євро під 8 процентів річних на строк до 03 березня 2015 року. Пунктом 1.10 договору передбачено, що вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу , шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № 26007700312531, відкритий в установі банку ( а.с. 7).

26 лютого 2015 року позивачем подано відповідачу заяву з вимогою здійснити 4 березня 2015 року, по закінченню строку дії договору № 00004008595707 від 04 вересня 2014 року, виплату вкладу та проценнтів за вкладом шляхом зарахування усієї суми вкладу та нарахованих процентів на власний поточний рахунок вкладника , відкритий у банку, а саме № 26007700312531 , та з вимогою розірвати (закрити) поточний рахунок № 26007700312531 після зарахування вкладу та нарахованих процентів за вищезазначеним договором вкладу та здійснити виплату грошових коштів з поточного рахунку готівкою через касу банку 5 березня 2015 року ( а.с. 10-11).

Згідно доказів, наданих відповідачем, з 03.03.2015 року у ПАТ «Дельта Банк» була запроваджена тимчасова адміністрація на строк до три місяці по 02 червня 2015 року включно (с. 95-97, 99-100)., який в подальшому було змінено на строк до 02.09.2015 року

(а.с. 13-8-139 та продовжено до 02.10.2015 року ( а.с.140).

Відтак , як станом на дату закінчення дії договору банківського вкладу (04.03.2015 ) так і станом на дату вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку (05.03.2015 року) в ПАТ «Дельта Банк» діяла тимчасова адміністрація.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов»язань. Отже позивач, який станом на 05 березня 2015 року, мав майнову вимогу до банку був кредитором банку.

У відповідності до положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України від 23.02 2012 року № 4452-УІ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній станом на 04.03.2015- 05.03.2015 року, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відповідності до ч. 6 ст. 36 вищезазначеного закону в редакції, чинній станом на 04.03.2015- 05.03.2015 року, обмеження встановлене пунктом 1 частини п»ятої ст. 36, не поширюється на зобов»язання банку щодо:

Виплати коштів за вкладами вкладників за договорами , строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування , що гарантується Фондом.

У відповідності до першого абзацу ч. 1 ст. 26 Закону № № 4452-УІ, в редакції чинній на дату запровадження процедури тимчасової адміністрації банку: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобовязання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону № № 4452-УІ, в редакції чинній на дату запровадження процедури тимчасової адміністрації банку: Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно достатті 36 цього Закону.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору.

Пунктами 7.2 і 3.4.7 договору № 006-13550-110213 банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти від 11.02.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, обумовлено, що цей договір набуває чинності з дати його укладання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов»язань за цим договором, а також що клієнт має право достроково розірвати цей договір та закрити рахунок на підставі своєї заяви за умови відсутності заборгованості за наданими банком послугами, при цьому письмово повідомивши банк про такий намір за 10 (десять) робочих днів . Розірвання договору не звільняє клієнта від обов»язку погасити перед банком всю суму заборгованості в повному обсязі, що була нарахована до дати розірвання договору.

Відтак, вищенаведені обставини свідчать про те, що договір банківського рахунку вважається розірваним з 12 березня 2015 року, але ,незважаючи на це, позивач 18.03.2015 року звернувся з позовом про розірвання договору банківського рахунку в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для часткового задоволення позовних вимог про розірвання договору № 006-13550-110213 банківського вкладу з випуском платіжної карти від 11 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Дельта Банк» та позивачем і про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 12018,25 Євро у справі були відсутні.

З огляду на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що у справі не було доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, оскільки станом на 05 березня 2015 року, відповідач у відповідності до положень Закону № 4452-УІ та умов договору № 006-13550-110213 банківського рахунку від 11 лютого 2013 року, не вправі був виплатити позивачеві суму вкладу з процентами в Євро, тому, частково задоволивши позов, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме положень Закону № 4452-УІ та ч. 2 ст. 651 ЦК України, що у відповідності до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» про розірвання договору № 006-13550-110213 банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної картки від 11 лютого 2013 року та стягнення коштів у сумі 12018, 25 євро -відмовити.

В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_5