Ухвала суду № 54096137, 03.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5732/15 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/783/7254/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області

в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 національний кредит» ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (тепер на здійснення ліквідації) у Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_3 національний кредит» ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистриця-Керамік», ОСОБА_5 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,-

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2015 року ОСОБА_2 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит» ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бистриця-Керамік», ОСОБА_5, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 10 липня 2015 року, укладеного між відповідачами. В обгрунтування позову вказано, що між ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит» та ОСОБА_6 «Бистриця-Керамік» було укладено договір № DU223/2014-32 депозитного вкладу «Стандартний» від 06 березня 2015 року. 20 липня 2015 року на адресу ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит» надійшла від ОСОБА_6 «Бистриця-Керамік» заява від 10 липня 2015 року про відступлення права вимоги в розмірі 200 000 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 «Бистриця-Керамік» та громадянином ОСОБА_5. Відповідно до п.1 договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув (прийняв) право вимоги до ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит» належне первісному кредитору, а саме: право вимоги грошових коштів в розмірі 200000 грн., належне первісному кредитору за договором № DU223/2014-32 депозитного вкладу «Стандартний» від 06 березня 2015 року, який укладено між первісним кредитором і боржником (позивачем). Відповідно до п. 3 спірного договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладання цього договору. Позивач стверджував, що договір про відступлення права вимоги від 10 липня 2015 року було укладено відповідачами виключно з метою створення обовязку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, такий правочин спрямований на одержання державних коштів всупереч положень Закону та порушення черговості і порядку задоволення вимог кредиторів банку, порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина - інших вкладників та кредиторів банку, а відповідно порушує публічний порядок.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду від 05 жовтня 2015 року оскаржив позивач ОСОБА_2 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «ОСОБА_3 національний кредит» ОСОБА_4 шляхом подання апеляційної скарги. Позивач не погоджується із оскарженим рішенням, вважає його незаконним і необгрунтованим, прийнятим на підставі неповного зясування обставин, які мають значення для справи із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги той факт, що укладаючи оскаржуваний договір відповідачі мали на меті змінити черговість одержання грошових коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки вкладником за депозитним договором спочатку була юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Бистриця-Керамік», на якого при запровадженні тимчасової адміністрації не розповсюджувалось право на відшкодування коштів за вкладами, та в силу приписів ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволення його вимог за депозитним договором повинні були б відбуватись за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку в сьому чергу. Відступаючи право вимоги за депозитним договором відповідач ОСОБА_5 штучно отримав право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Таким чином, оспорюваний договір від 10 липня 2015 року порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційних прав і свобод інших вкладників та кредиторів банку, у звязку із набуттям відповідачем ОСОБА_5 права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду, поза встановленої спеціальним законом черговості задоволення вимог кредиторів, та як наслідок створення додаткового навантаження на Фонд.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 зазначив, що відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач до суду звертається не за захистом своїх прав та законних інтересів, а за захистом прав та законних інтересів вкладників ПАТ «Банк «ОСОБА_3 кредит». В той же час самі вкладники ПАТ «Банк «ОСОБА_3 кредит» не уповноважили позивача на звернення з таким позовом до суду , крім того, якщо вони вважають, що їхнє право порушено, вони вправі самі звернутися до суду. Оскільки законодавством не заборонено укладання договору відступлення права вимоги, який 10.07.2015 року було укладено між вкладником (кредитором ) банку ОСОБА_6 «Бистриця-Керамік» і ОСОБА_5 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання 03.12.2015 року не з»явився ніхто із осіб, які беруть участь у справі, але від них надійшли письмові клопотання про розгляд справи за відсутністю сторін та їхніх представників.

У зв»язку з неявкою у судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ПАТ "ОСОБА_3 національний кредит" та ОСОБА_6 "Бистриця-Керамік" було укладено договір № DU223/2014-32 депозитного вкладу "Стандартний" від 06.03.2015 року. 10.07.2015 року ОСОБА_6 "Бистриця-Керамік" та ОСОБА_5 уклали договір про відступлення права вимоги. Як вбачається із вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистриця-Керамік" (Первісний кредитор) відступає (передає), а ОСОБА_5 (Новий кредитор) набуває (приймає) право вимоги до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 національний кредит" (Боржник), належне Первісному кредитору, а саме: право вимоги грошових коштів в розмірі 200000 грн., належних Первісному кредиторові за договором № DU223/2014-32 депозитного вкладу "Стандартний" від 06.03.2015 року, який укладено між Первісним кредитором і Боржником. Згідно з пунктом 3 даного договору, право вимоги Первісного кредитора (в розмірі 200000 грн.) за основним договором (депозитного вкладу), який укладено між Первісним кредитором і Боржником, переходить до Нового кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту укладення цього договору. Пунктом 4 оспорюваного договору визначено, що за цим договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника сплати грошових коштів в розмірі 200000 грн. Згідно з п. 5 договору, право вимоги, що відступається Новому кредитору, підтверджується договором № DU223/2014-32 депозитного вкладу "Стандартний" від 06.03.2015 року. Відповідно до п.9 договору, Первісний кредитор зобов»язаний протягом 20-ти календарних днів з моменту набрання чинності цього Договору письмово повідомити Боржника про відступлення (передачу) права вимоги за цим Договором. Згідно з заявою від 10.07.2015 року, ОСОБА_6 "Бистриця-Керамік" повідомила ПАТ "ОСОБА_3 кредит" про укладення з ОСОБА_5 договору про відступлення права вимоги, і така отримана банком 20.07.2015 року.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 512, ст. ст. 513, 514, ч. 1 ст. 215 , ст. 203 , ч.1 ст. 638 , ч.1 ст. 204 ЦК України, а також на положення ст. ст. 10, 11, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що договір відступлення права вимоги від 10.07.2015 року, відповідає вимогам, які встановлені для чинності правочину, а позовні вимоги про визнання вищезазначеного правочину недійсним, позивачем обґрунтовані, зокрема порушенням прав і законних інтересів інших вкладників. Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є такими , що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Позивач не був стороною правочину про відступлення права вимоги за договором від 10.07.2015 року. Водночас, кредиторами позивача останньому не було надано повноважень оспорювати правочини, які порушували б права інших кредиторів банку. Оспорюваний правочин було укладено 10.07.2015 року, тобто до набрання 12.08.2015 року чинності частиною 8 статті 38 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочину, а тому вищезазначені законодавчі положення на правовідносини, які виникли до 12.08.2015 року, поширюватися не можуть.

Відтак, висновки суду першої інстанції про правомірність оспорюваного правочину і відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання оспорюваного правочину таким, що порушує публічний порядок, колегія суддів вважає законними і обґрунтованими , оскільки у цьому спорі позивач не був наділений правомочностями захищати права одних кредиторів банку від порушень вчинюваних іншими кредиторами, та такими, які могли спричинити шкоду першим кредиторам, і які (порушення) , згідно позовних вимог, були вчинені , зокрема, первісним кредитором банку - відповідачем ОСОБА_6 «Бистриця-Керамік».

У відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.308, п. 1 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 національний кредит» ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_7