Постанова № 54092795, 03.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17560/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного агентства земельних ресурсів України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року, Державне агентство земельних ресурсів України (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами: визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України при винесенні постанови від 31.10.2014 ВП №41367334 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі; визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Кеди М.В від 31.10.2014 ВП № 41367334 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України при винесенні постанови від 31.10.2014 ВП № 41367334.

Визнано протиправною та скасувано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Кеди М.В від 31.10.2014 ВП № 41367334.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу повернено апелянту.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задоволено. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2015 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ща на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебував виконавчий лист від 09.10.2012 по справі № 2а-6379/12/2670, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Державного комітету України із земельних ресурсів поновити ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області з 23.01.2008 року.

Керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження», 26.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено боржнику негайно виконати рішення суду та надати до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України документи, що підтверджують виконання. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження.

У строк встановлений державним виконавцем, рішення суду боржником не виконано, дій спрямованих на його виконання боржником не вчинено.

В зв'язку із невиконання боржником рішення суду, 08.12.2014 на адресу Державного комітету України із земельних ресурсів надіслано вимогу державного виконавця щодо необхідності вчинення боржником дій щодо негайного виконання вищевказаного рішення суду, про що невідкладно повідомити державного виконавця.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Державне агентство земельних ресурсів України листом від 13.02.2014 № 6-28- 0.17-1592/2-14, яке надійшло до Державної виконавчої служби України повідомило відділ примусового виконання рішень про те, що ОСОБА_3 поновлено на посаді виконуючого обов'язки начальника Управління земельних гесурсів у Вишгородському районі Київської області, яке припинено у 2009 році, а посада виконуючого обов'язки начальника Управління земельних ресурсів не передбачена штатним розписом територіальних органів Держземагенства України.

Таким чином, листи Державного агентства земельних ресурсів України від 13.02.2014 № 6-28-0.17-1592/2-14 та від 20.02.2014 № 6-28-0.17-1945/2-14 мали зміст інформаційного характеру, а саме останні повідомляли державного виконавця, про обставини які унеможливлюють виконання рішення суду, про те це не являється виконанням рішення суду.

Керуючись вимогами статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 07.02.2014.

Слід звернути увагу на те, що судом першої інстанції не досліджено положення ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких, штраф на боржника накладається за невиконання рішення суду без поважних причин.

Згідно ст. 124 Конституції України, рішення суду є обов'язковими до виконання всіма особами на всій території України.

Однак, боржник - Державне агентство земельних ресурсів України, яке, згідно Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2011, є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів України, що в свою чергу, був стороною по справі про поновлення стягувача, не вчинило жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, хоча постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 02.01.2014 про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зокрема, щодо встановлення або зміни способу виконання рішення, в разі, якщо є об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

До відділу боржником будь-які документи, що свідчать про ліквідацію чи реорганізацію управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області, не подавалися, відтак, державний виконавець, на відміну від боржника, був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою з власної ініціативи.

Таким чином, боржником протягом тривалого періоду не вжито жодних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення.

02.10.2014 року вихідний номер № 117 Державне агентство земельних ресурсів України звертається до Окружного адміністративного суду м. Києва з заявою щодо роз'яснення судового рішення у справі № 2а - 6379/12/2670, яку зареєстровано 03.10.2014 року.

13.10.2014 року № 6-28-0.17-12090/2-14 позивач звертається з листом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та зазначає, що на підставі ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, виконавче провадження може бути зупине но та просить зупинити виконавче провадження ВП № 413967334 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2013 року № 2а - 6379/12/2670.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що Державним агентством земельним ресурсів України в листі від 13.10.2014 року № 6-28-0.17-12090/2-14 помилково зазначено про звернення «…з відповідною заявою до Вищого адміністративного суду (копія додається)».

Також, слід звернути увагу на те, що судом першої інстанці у постанові від 05.12.2014 року помилково зазначено: «Згідно заяви до Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 № 117 (дата отримання судом 03.10.2014, т. 1, арк. 9), Державне агентство земельних ресурсів України звернулося до Вищого адміністративного суду України із заявою про роз'яснення рішення.»

Зазначений лист Державного агентства земельних ресурсів України до Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 № 117 (дата отримання судом 03.10.2014, т. 1, арк. 9), на який посилається як позивач так і суд першої інстанції в своїй постанові, в матеріаліх справи відсутній.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у задоволенні заяви Державному агентству земельних ресурсів України про роз'яснення судового рішення від 13.05.2008 року відмовлено.

На підставі вище зазначеного старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. за результатами розгляду виконавчого листа № 2а-6379/12/2670, виданого 11.11.2013 Окружним адміністративним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов'язки начальника Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області з 23 січня 2008 року, було винесено постанову про накладення штрафу від 31.10.2014 № 41367334.

Згідно постанови про накладення штрафу від 31.10.2014 № 41367334, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. за невиконання рішення суду накладено на боржника (Державне агентство земельних ресурсів України) штраф у розмірі 680,00 грн. в порядку ст. 11, 89 Закону № 606, оскільки, 25.09.2014 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця, у відповідь на яку, від боржника отримано лист № 6-28-0.17-12090/2-14 від 13.10.2014, з якого вбачається, що рішення суду не виконано.

Колегія суддів також, звертає увагу на ухвалу від 10.06.2015 року Окружного адміністративного суду м. Києва, якою заяву Державного агентства земельних ресурсів України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №2а-6379/12/2670, - задовольнити та змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 у справі № 2а-6379/12/2670 шляхом зобов'язання Держземагентства України видати наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу в органи Держземагентства шляхом переведення на посаду з урахуванням його фаху, особистих навиків, кваліфікації та результатів роботи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно дозакону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 11 Закону № 606); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 1, ч. 3 ст. 11 Закону № 606).

Відповідно до пп. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону № 606, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, з аналізу даної норми закону вбачається, що обов'язковою умовою, яка надає державному виконавцю накладати на боржника штраф є невиконання без поважних причин рішення.

Згідно ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 606, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 606, виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Отже, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець наділений правом зупинити виконавче провадження, враховуючи звернення сторони до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, оскільки, ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення у разі подання заяви про роз'яснення судового рішення.

Згідно пп. 3.10.1 п. 3.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець самостійно чи за поданням сторін виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути таку заяву у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. Про роз'яснення рішення чи змісту документа або відмову в цьому суд постановляє ухвалу.

Відповідно до пп. 3.10.2 п. 3.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, у строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (посадової особи) про роз'яснення рішення до моменту надходження роз'яснення у орган державної виконавчої служби.

Стаття 57 Конституції України кожному гарантує право знати свої права і обов'язки.

Як відомо, усі законодавчі акти повинні основуватись на принципах, закріплених в Основному Законі України - Конституції.

На виконання цього принципу законодавець за допомогою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначає гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, які, перш за все, виражаються у тому, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Встановлено, що позивач (Державне агентство земельних ресурсів України) звернувся із заявою від 02.10.2014 року № 117 до Окружного адміністративного суду м. Києва про роз'яснення рішення. 17.10.2014 року ухвалою зазначеного вище суду у задоволенні заяви Державному агентству земельних ресурсів України про роз'яснення судового рішення від 13.05.2008 року відмовлено.

Таким чином, боржником протягом тривалого періоду не вжито жодних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення.

Отже, судом першої інстанції при винесенні рішення по справі не взято до уваги ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києві від 17.10.2014 року.

Тобто, відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу від 31.10.2014 № 41367334, згідно якої на боржника (Державне агентство земельних ресурсів України) накладено штраф у розмірі 680,00 грн., оскільки, від боржника отримано лист № 6-28-0.17-12090/2-14 від 13.10.2014, з якого вбачається, що рішення суду не виконано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України при винесенні постанови від 31.10.2014 ВП № 41367334 та визнання протиправною і скасування постанови від 31.10.2014 ВП № 41367334.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державного агентства земельних ресурсів України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій, скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 08 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 07 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.