Постанова № 54092626, 07.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 р. № 17501/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, податковий борг у сумі 138669,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом у сумі 138669,12 грн. з податку на додану вартість. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, контролюючим органом направлено відповідачу податкові вимоги № 1/340 від 22.01.2010 року та № 2/672 від 22.02.2010 року. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року замінено первинного позивача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на належного - Державну податкової інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце знаходження: АДРЕСА_1, 61072) податковий борг у сумі 138669,12 (сто тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят девять грн. 12 коп.) грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2015 року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду України колегія суддів зазначила, що розглядаючи спір, судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено дослідження обставин щодо надіслання позивачем відповідачу податкових вимог, а також щодо погашення/непогашення податкового боргу, вказаного у податкових вимогах. Також, колегія суддів зазначила, що позивач у клопотанні (а.с. 62) про залучення до матеріалів справи копії уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань (а.с. 65) посилався на те, що ним у серпні 2011 року був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період - червень 2011 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (копія розрахунку (а.с. 62-65) додана до апеляційної скарги). Позивач наголошував на тому, що цей уточнюючий розрахунок має суттєва значення для вирішення справи, оскільки спростовує факт наявності податкового боргу за червень 2011 року в сумі 18393,00 грн. Також вказував на те, що цей доказ не був наданий суду першої інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції залишив посилання відповідача поза увагою, не з'ясував причини ненадання зазначеного доказу до суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Беручи до уваги, що відповідач в судове засідання не прибув, є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до п. 54.1 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу податкові декларації, в яких самостійно обчислено суму з податку на додану вартість № 101031 від 18.05.2011р. у розмірі 23433,00 грн. (з урахуванням часткової сплати сума податкового зобов'язання складає 20312,71 грн.), № 101088 від 18.05.2011р. у розмірі 23940,00 грн., № 107228 від 16.06.2011р. у розмірі 29083,00 грн., № 123501 від 18.07.2011р. у розмірі 18393,00 грн., № 148049 від 15.09.2011р. у розмірі 22806,00 грн. та № НОМЕР_2 від 18.10.2011р. у розмірі 23075,00 грн. (а.с. 23-34).

Відповідачем сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у встановлені законодавством строки сплачена не була, у зв'язку з чим контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 1059,41 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. "е" п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що до набрання чинності Податкового кодексу України питання сплати зобовязань платників податків перед бюджетом зокрема регулювались Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п. 6.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

У зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання, контролюючим органом було вручено відповідачу першу та другу податкові вимоги № 1/340 від 22.01.2010 року та № 2/672 від 22.02.2010 року та які було отримано останнім, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на корінцях вказаних податкових вимог (а.с. 22).

Матеріалами справи також підтверджено, що з моменту винесення та вручення податкових вимог борг відповідача по сплаті податків не переривався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом було здійснено заходи по стягненню податкового боргу з платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючого органу застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості субєктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 18393,00 грн., що виникла у зв'язку із несплатою самостійно обчисленої суми у декларації № 123501 від 18.07.2011р., суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2011 року позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній період червень 2011 року, в якій самостійно зменшено суму податкового зобовязання у розмірі 18393,00 грн. (а.с. 63-65). Вказаний уточнюючий розрахунок було прийнято контролюючим органом, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні від 16.11.2015 року.

Отже, сума заборгованості з податку на додану вартість перед бюджетом України ФОП ОСОБА_1 станом на час розгляду справи складає 120276,12 грн. (20312,71 грн. + 23940,00 грн. + 29083,00 грн. + 22806,00 грн. + 23075,00 грн. + 1059,41 грн. = 120276,12 грн.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 120276,12 грн., суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 61072, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 120276,12 грн. (сто двадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 12 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.