Ухвала суду № 54092534, 23.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ К/9991/41882/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі №2-а-11102/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

третя особа: Державна податкова адміністрація в Одеській області

за участю: Прокуратури Київського району м. Одеси

про визнання протиправним (незаконним) рішення, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 16.06.2010 №308/2310/35117842/113.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1210559 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0010352301/0 від 07.07.2010 про донарахування податкового зобов??язання по податку на прибуток у сумі 1815838 грн., у тому числі за основним платежем - 1210559 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 605279 грн., а також №0010622301/0/1 від 10.09.2010 на суму 46575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв?язку з порушенням позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товару в сумі 4101400,33 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2008 р. на суму 395833 грн. (без ПДВ) від TOB «Інтербанхов»; в 1 кварталі 2009 р. на суму 3705567 грн. від TOB «Холес Трейд»в сумі 588849,9 грн. (без ПДВ) та ПП «Агродія» в сумі 3116717,1 грн. (без ПДВ), без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Під час розгляду справи суд першої та апеляційної інстанцій, з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з TOB «Холес Трейд» договір поставки сільськогосподарської продукції №20/01/09-Я від 20.01.2009, а саме ячмінь фуражний, українського походження врожаю 2008 року, в пункті 3.3 якого зазначено, що на товар Постачальник повинен надати сертифікат якості, карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ТТН, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, акт прийму-передачі товару; згідно п. 3.4 договору кожна ТТН повинна бути оформлена згідно наступних реквізитів: Замовник - TOB «Ростзернопродукт», вантажовіправник - TOB «Холес Трейд», вантажоодержувач ДП Херсонський морський торгівельний порт» для TOB ТКФ ТТД, пункт розвантаження ДП «Херсонський морський торгівельний порт»; п.3.6 договору - товар по даному договору вважається поставленим Постачальником та прийнятий Покупцем - по якості - на підставі сертифікації ДХІ, по кількості - на підставі підтвердження ХМТП про отримання товару; датою поставки товару є дата його приймання в пункті розвантаження (п.3.8 договору).

Згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних замовником виступає ПП «Лєсік & Т», вантажовідправник - TOB «Холес Трейд», вантажоодержувач - ДП «Херсонський морський торгівельний порт» для TOB ТКФ ТТД, пункт розвантаження - ДП «Херсонський морський торгівельний порт». Вказані товарно-транспортні накладі завірені печаткою TOB «Холес Трейд», печаткою «Херс. ТПП № 006 експорт», печаткою «перевірено ГХІ». Таким чином зазначені ТТН не підтверджують виконання договору, укладеного між TOB «Холес Трейд» та TOB «Ростзернопродукт», а отже не можуть бути підтвердженням факту поставки.

Сертифікати якості на товар позивачем не надано.

З ПП «Агродія» позивачем були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції від 25.01.2009 №25/01-09 АРП, а саме ячменю для кормових потреб, та від 02.02.2009 № 06/02-09 АР щодо поставки пшениці українського походження врожаю 2008 року, або іншої сільгосппродукції (кукурудзи, ячменю та інше), пунктами 3.2 та 3.3 яких передбачено, що на товар постачальник повинен надати сертифікат якості ДХІ, залізничну накладну при поставці товару залізничним транспортом, ТТН при поставці товару автомобільним транспортом, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, акт прийому-передачі товару. Товар по даному договору вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем - по якості на підставі сертифікату якості, виданого ДХІ по кількості - на підставі підтвердження ДП «Херсонський морський торгівельний порт» про отримання товару. Датою поставки є дата його приймання в пункті розвантаження.

До договору надані специфікації, пунктом 3 яких передбачено, що на товар постачальник повинен надати наступні документи: - ТТН, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, при цьому кожна ТТН повинна бути заповнена згідно наступних реквізитів: Замовник - TOB «Ростзернопродукт», вантажовідправник - ПП «Агродія», вантажоотримувач - ДП ХМТП для TOB ТКФ ТТД, пункт розвантаження - ДП ХМТП.

Згідно наданих позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору товарно-транспортних накладних замовником виступає - ПП «Агродія» або ПП «Інвестагропівдень», вантажовідправник - ПП «Агродія», вантажоодержувач - ДП ХМТП для ПП «Агродія» по договору № 39/30Д, експортер TOB «СВЛ-Транс». Усі товарно-транспортні накладні завірені печаткою ПП «Агродія», печаткою «Херс. ТПП №006 експорт», печаткою «перевірено ДХІ», договір №39/30Д б/д, вказаний у товарно-транспортних накладних, суду не наданий.

Таким чином, надані товарно-транспортні накладні не відповідають умовам договорів та специфікацій до них, та не можуть бути підтвердженням факту доставки товару до пункту розвантаження - ДП «Херсонський морський торгівельний порт» за вищевказаними договорами. Сертифікати якості на товар не надано.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ТОВ «Ростзернопродукт» не підтверджено належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, витрати на придбання ячменю та пшениці від ПП «Агродія» на суму 3116717,1 грн. (без ПДВ) та від ТОВ «Холес Трйд» на суму 588849,9 грн. (без ПДВ), що призвело до завищення валових витрат в 1 кварталі 2009 р. на загальну суму 3705567 грн.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем валових витрат на 395833,33 грн. за наслідком виконання договору № РОСТ-И-29/07/8 від 29.07.2008, укладеного з ТОВ «Інтербанхов», то судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець здійснює поставку товару на елеватори України в термін до 01.10.2008, датою поставки товару є дата його прийняття покупцем на елеватори.

Разом з тим, первинних документів що підтверджують факт поставки товару від TOB «Інтербанхов» на адресу TOB «Ростзернопродукт», товарно-транспортних накладних або інших товарно-супровідних документів, будь-яких інших документів, які містять інформацію про елеватор (назва, код, адреса) та підтверджують отримання товару на елеваторах України, на виконання вимог п 4.2 договору № РОСТ-И-29/07/8 від 29.07.2008, суду не надано. Так само не надано доказів укладення позивачем договорів із елеваторами України на прийомку та зберігання товару, виписок банку на підтвердження оплати за послуги зберігання, перевалки товару (соняшника) на елеваторах, складські квитанції на зерно (соняшник), яке мало б зберігатися на елеваторах в період з 31.07.2008 по 17.09.2008.

Щодо завищення позивачем валових витрат за III квартал 2009 року в сумі 176560 грн., то судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість доводів податкового органу, оскільки договором від 01.07.2009, укладеним між позивачем та СПД ОСОБА_2 (експедитор-виконавець), визначено обов'язок Експедитора за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Клієнта автомобільним (але не виключно згідно з п.3.1) транспортом на території України, перелік послуг, обов?язок щодо надання яких на себе взяв Експедитор, визначено у п.1.2 договору.

Згідно наданих для перевірки актів виконаних робіт виконавець СПД ОСОБА_2 надала експедиційні послуги, а замовник прийняв відповідно до Договору №01/07-1 від 01.07.2009, експедиторські послуги, оформлення документації відносно товару - гороху в кількості 5250 т на суму 78750 грн., без ПДВ, згідно акта №14 від 14.07.2009; - експедиторські послуги, оформлення документації відносно товару - ячмінь в кількості 3000 т на суму 45000 грн. без ПДВ, акт № 20 від 12.08.2009; - експедиторські послуги, оформлення документації, відносно товару - ячмінь в кількості 3520,667 т на суму 52810 грн., акт № 22 від 18.08.2009.

Однак, будь-яка транспортна та інша документація, що підтверджує надання експедиторських послуг (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні тощо) суду не надано, акти виконаних робіт не дають можливості встановити, які саме послуги надавались СПД ОСОБА_2, та чи мають вони відношення до господарської діяльності позивача, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, умови п.17.2 ст.17 цього Закону визначають можливості платника податків, у разі виявлення факту заниження податкового зобов?язання минулих періодів, подати уточнюючий розрахунок виключно до початку його перевірки контролюючим органом, що спростовує доводи позивача про протиправне неврахування поданого ним після початку перевірки уточненого розрахунку до декларації за перше півріччя 2008 року, яким збільшено показники рядка 04.1 Декларації на 1092700 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун