Ухвала суду № 54092441, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/24427/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014

у справі № 813/6416/13-а

за позовом Приватного підприємства "Дік Арт"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.08.2013 № 00001032210 та № 00001022210.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Один два три», ТОВ «БК Арт Груп», ТОВ «ВТ-Техбуд», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «БК «АРС», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Лідерком», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТОВ «ФІнтеграл Ай Ті», ТзОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013, складено акт № 301/2/22-10/25550204 від 17.07.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, у зв'язку із віднесенням до витрат вартості послуг придбаних позивачем у ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», що призвело до заниження податку на прибуток на 466 288,00 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, у зв'язку із формуванням податкового кредиту з вартості цих послуг, що призвело до заниження податку на додану вартість на 421 475,00 грн.

На підставі акта перевірки, 06.08.2013 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 00001032210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 466 288,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 48 319,50 грн.; №00001022210, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 421 475,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 210 737,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 03.01.2012 між позивачем (Замовник) та ПП «Біко Агротрейд» укладено договір № 0301, згідно якого замовник визначає, а виконавець погоджує надання послуг з організації та проведення ділових, розважальних, рекламних заходів та інших подібних послуг.

Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт протягом січня-лютого 2012 року.

Крім того, встановлено, що протягом жовтня-грудня 2011 року ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» було надано позивачу рекламні послуги, послуги з маркетингових досліджень, консультаційні послуги, поліграфічні послуги, послуги з проведення рекламної акції в рамках святкування V міського заходу під назвою «На каву до Львова», послуги з презентації товарів тощо, що стверджується актами виконаних робіт, наданими позивачем до перевірки. За результатами надання таких послуг, ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» виписано та надано позивачу податкові накладні.

Оплата зазначених послуг проводилась позивачем у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Як вірно встановлено судами, усі податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 № 00001032210 та № 00001022210.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль