Ухвала суду № 54092393, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/35117/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Валео"" до Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області, за участю Прокуратури Миколаївської області та третьої особи - Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Прокуратури Одеської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Валео"" (далі - ТОВ "Медична компанія "Валео"") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області (далі - ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі ТОВ "Медична компанія "Валео"" документа дозвільного характеру - висновку державної санепідекспертизи діючих об'єктів з підстав, зазначених у листах ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області № 1608/0-2 від 06 серпня 2013 року, № 1911/0-3 від 11 вересня 2014 року та № 1910/0-3 від 11 вересня 2014 року;

- зобов'язати відповідача провести державну санітарно-епідеміологічну експертизу приміщень ТОВ "Медична компанія "Валео"" за адресами: пр. Жовтневий, 320/2 кв. 164; вул. Московська, 52, вул. Московська, 46; вул. Дзержинського, 49/1 у місті Миколаєві;

- зобов'язати ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області видати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо відповідності діючих об'єктів вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" з метою проведення санітарно-епідеміологічних експертиз та видачі висновків щодо встановлення відповідності орендованих ТОВ "Медична компанія "Валео"" приміщень, які розташовані у місті Миколаєві по вулиці Московська, 46, кв. 12, 13, 20, 21, вул. Московська, 52 кв. 9, пр. Жовтневий, 340/2 кв. 164, вул. Дзержинського, 49/1, вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики для отримання ліцензії на медичну практику, позивач звернувсь до ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області із відповідними заявами.

Однак, суб'єктом владних повноважень, на думку позивача, всупереч вимог чинного законодавства відмовлено у видачі документу дозвільного характеру.

Підставою такої відмови слугувало ненадання позивачем специфікації та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) приміщень, передбачені Інформаційною карткою.

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивач звернувсь до суду з вимогою зобов'язати провести державну санітарно-епідеміологічну експертизу та видати висновок щодо відповідності діючих об'єктів вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" залучено до участі у справі прокурора, про що Прокуратурою Миколаївської області направлено до суду повідомлення № (15-01)84вих-15 від 12 січня 2015 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Миколаївську обласну державну адміністрацію (далі - Миколаївська ОДА).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючого об'єкту - приміщень по вул. Московська, 46, кв. 12, 13, 20, 21 у місті Миколаєві для отримання ліцензії на медичну практику та зобов'язано провести відповідну експертизу.

Визнано протиправними відповідача щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючого об'єкту - приміщення по вул. Московська 52, кв. 9 у м. Миколаєві для отримання ліцензії на медичну практику та зобов'язано провести експертизи щодо встановлення відповідності приміщення по вул. Московська 52 кв. 9 у м. Миколаєві вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючого об'єкту - приміщення по пр. Жовтневий, 340/2, кв. 164 у м. Миколаєві для отримання ліцензії на медичну практику та зобов'язано провести відповідну експертизу.

Визнано протиправними дії ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючого об'єкту - приміщення по вул. Дзержинського, 49/1 у м. Миколаєві для отримання ліцензії на медичну практику та зобов'язати провести експертизу.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Медична компанія "Валео"" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 146,16 гривень.

В решті позовних вимог - відмовлено.

У своїй касаційній скарзі Перший заступник прокурора Прокуратури Одеської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представник ТОВ "Медична компанія "Валео"" у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою проведення санітарно-епідеміологічних експертиз та отримання висновків щодо встановлення відповідності орендованих ТОВ "Медична компанія "Валео"" приміщень, які розташовані у місті Миколаєві по вулиці Московська, 46, кв. 12, 13, 20, 21, вул. Московська, 52 кв. 9, пр. Жовтневий, 340/2 кв. 164, вул. Дзержинського, 49/1, вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики для одержання ліцензії на медичну практику, позивач звернувсь до ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області із відповідними заявами, за результатами розгляду яких суб'єктом владних повноважень відмовлено позивачу у видачі документу дозвільного характеру.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області вважає те, що позивач, звернувшись з вищевказаними клопотаннями не додав до них повний перелік документів, необхідних для одержання документу дозвільного характеру, зокрема:

- у листі № 1878/0-3 від 08 вересня 2014 року вказано, що в наданих документах по об'єкту, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 46, кв. 20, 21, відсутні відомості про власника приміщення та відсутня експлікація приміщень, на підставі якої можливо визначити їх функціональне призначення;

- у листі № 1909/0-3 від 11 вересня 2014 року зазначено, що позивачем не надано копію акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта, розташованого у місті Миколаєві по вул. Московська, 52, кв. 9 або копію акта технічної комісії, засвідченого в установленому порядку. Разом з цим, відсутня специфікація об'єкта експертизи, яка надає можливість визначити відповідність приміщень, що використовуються для проведення заявленого виду діяльності та відсутні відомості про власника приміщення щодо якого вимагається проведення експертизи та відсутня експлікація приміщень;

- у листі № 1910/0-3 від 11 вересня 2014 року вказано, що позивачем не було надано копію акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта, який знаходиться по вулиці Дзержинського, 49/1 у місті Миколаєві або копію акта технічної комісії, засвідченого в установленому порядку. Також відсутня специфікація об'єкта експертизи, яка надає можливість визначити відповідність приміщень, що використовуються для проведення заявленого виду діяльності. Разом з цим, позивачем не представлено технічний паспорт по вказаному об'єкту;

- у листі № 1911/0-3 від 11 вересня 2014 року зазначено, що ТОВ "Медична компанія "Валео"" не було надано копію акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта, який знаходиться у місті Миколаєві по проспекту Жовтневому, 340/2, кв.164 або копію акта технічної комісії, засвідченого в установленому порядку та відсутня специфікація об'єкта експертизи, яка надає можливість визначити відповідність приміщень, що використовуються для проведення заявленого виду діяльності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова контролюючого органу в проведенні експертизи та видачі дозвільних документів з посиланням на недостатність документів є необґрунтованою, оскільки позивачем в тому числі надано фактичні дані на підтвердження наявності документації на об'єкти дослідження та використання частини заявлених об'єктів (приміщень, які раніше проходили відповідну експертизу) для здійснення ліцензійної медичної діяльності іншою юридичною особою, яка має ліцензії на медичну діяльність.

Таку позицію Миколаївського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту пунктів 3 та 4 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України № 400/2011 від 06 квітня 2011 року, основні завдання Держсанепідслужби України полягають у внесенні пропозицій щодо формування державної політики та її реалізації у сфері санітарного і епідемічного благополуччя населення.

Держсанепідслужба України відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи, висновки, гігієнічні сертифікати, інші документи дозвільного характеру, передбачені законодавством, а також проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства та обґрунтовує медичні вимоги щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Поняття документу дозвільного характеру міститься у статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та означає дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру визначені у частині п'ятій статті 41 вищевказаного Закону, та полягають у:

- поданні суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявленні в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативному висновку за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 жовтня 2000 року № 247, визначено, що державна санітарно-епідеміологічної експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, установленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Відповідно до пункту 7.1 вищевказаного Порядку державна санітарно-епідеміологічна експертиза об'єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України. При цьому, згідно з пунктом 7.4 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи як:

1) звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2 цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1, - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

2) здійснення вимірювань, досліджень об'єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об'єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

3) проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

4) підготовка проекту висновку;

5) затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, основним напрямком діяльності ТОВ "Медична компанія "Валео"" є надання медичної допомоги, необхідної для підтримки здоров'я людини, а також діагностика, запобігання та лікування хвороб.

З метою проведення санітарно-епідеміологічних експертиз та отримання висновків щодо встановлення відповідності орендованих ТОВ "Медична компанія "Валео"" приміщень вимогам санітарних норм та правил для здійснення медичної практики для одержання ліцензії на медичну практику, позивач звернувсь до ГУ Держсанепідслужби у Миколаївській області із відповідними заявами, за результатами розгляду яких відповідачем сформовано відмову у видачі документів дозвільного характеру, яку викладено у листах № 1878/0-3 від 08 вересня 2014 року, № 1909/0-3 від 11 вересня 2014 року, № 1910/0-3 від 11 вересня 2014 року, № 1911/0-3 від 11 вересня 2014 року.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за наданими ТОВ "Медична компанія "Валео"" документів для проведення санітарно-епідеміологічних експертиз і, як наслідок, правомірність прийняття рішень про відмову у видачі документу дозвільного характеру.

Підставою оскаржуваних рішень суб'єкт владних повноважень мотивує поданням суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком та виявленні в документах, поданих позивачем недостовірних відомостей.

Згідно з Переліком документів та матеріалів для проведення робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи (технологія, діючий об'єкт тощо), який визначено у Додатку № 4 до пункту 7.5 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи для проведення санітарно-епідеміологічних експертизи необхідно подати: заявку про проведення робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи; специфікацію (довідка про повний склад об'єкта експертизи та показники його ідентифікації); документ власника, що декларує відповідність об'єкта експертизи визначеним в Україні вимогам щодо їх безпеки для здоров'я людини (документ, що підтверджує якість продукції, що містить дані про показники безпечності); дані щодо реєстрації об'єкта експертизи в країні-виробника (для зарубіжної продукції) та перелік країн, де зареєстрований об'єкт експертизи; рекомендації із застосування та технологічна інструкція експлуатації; документи з країни-постачальника (виробника), що засвідчують безпечність об'єкта експертизи; лист від виробника (власника) про надання зразків або акт відбору зразків для проведення досліджень; зразки об'єкта експертизи; нормативний документ та технічна документація, у відповідності до яких виготовлений об'єкт експертизи, а також технологічна документація (процес, регламент, інструкція тощо) (за наявності); протоколи досліджень об'єкта експертизи за показниками якості та безпеки, якщо дослідження проводились раніше, в іншій лабораторії (установі), у тому числі за кордоном (за наявності); акт про обстеження підприємства (за наявності); висновки галузевих експертиз або фахівців та інші матеріали, що характеризують її виробництво за показниками безпечності.

З аналізу наведеного вбачається, що необхідність подання до органів санітарно-епідеміологічної служби копії документу, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта не передбачено.

З огляду на матеріали справи, позивачем надано всі необхідні документи (технічні паспорти, договори оренди та ін.), в тому числі й ті, що містять відомості про склад об'єкта експертизи та показники його ідентифікації.

Слід зазначити, що вирішення питання відповідачем щодо недостовірності поданих документів можливо лише надаючи їм оцінку на стадії здійснення вимірювань, досліджень об'єктів, аналізу відповідних вимог щодо об'єкта експертизи (показників безпеки, умов використання, тощо) та оформлення звіту або безпосередньо проведення експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт експертизи функціонує як медичний центр у відповідності до ліцензій Міністерства охорони здоров'я України та позитивних висновків проведеної відповідачем державної санітарно-епідеміологічної експертизи з 2006 року.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на подання позивачем фактичних даних на підтвердження наявності документації на об'єкти дослідження та використання частини заявлених об'єктів, а саме приміщень, які раніше проходили відповідну експертизу, для здійснення ліцензійної медичної діяльності іншою юридичною особою, яка має ліцензії на медичну діяльність, а тому відмова у проведенні експертизи, з підстав недостатності документів є необґрунтованою.

Доводи скаржника стосовно неприпустимості провадження медичної практики у житловому приміщенні спростовуються Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України № 49 від 02 лютого 2011 року, які не містять вимоги здійснення медичної практики тільки в нежитлових приміщеннях та заборони надання медичних послуг у житлових приміщеннях.

Слід зауважити, що відмова відповідача у видачі дозвільного документа є передчасною, оскільки Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи чітко визначено, що безпосередньо лише за наслідками проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи, контролюючий орган здійснює підготовку проекту висновку.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Прокуратури Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко