Постанова № 54091029, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2015 року № 826/13130/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання дій протиправними та вилучення з баз даних відомостей

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та вилучення з баз даних відомостей.

Через канцелярію суду 29.10.2015 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Зазначені уточнення прийняті судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки на усі письмові запити податкового органу позивачем було надано відповіді у встановленому чинним законодавством порядку, у той час як відповідні запити були складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, в них не було зазначено підстави витребування у позивача певних документів з посиланням на відповідну інформацію яке це підтверджує. Також позивач посилався на те, що оскільки на підставі акту № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 податкове повідомлення - рішення не приймалось, то у відповідача були відсутні правові підстави для внесення змін до баз даних податкового органу на його підставі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що підставою для призначення перевірки позивача за результатами якої було складено акт № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 слугував факт ненадання позивачем відповіді на обов'язковий запит податкового органу. Також відповідач зазначив про те, що висновки викладені в акті не можуть бути предметом розгляду у суді, у той час, як включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не породжує виникнення правових наслідків для платника податків.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2015 в.о. начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у зв'язку з наявність обставин передбачених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України наказано організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 та здійснення подальшої реалізації, придбаних у зазначених контрагентів-постачальників, товарів (робіт, послуг) з 15.04.2015 на 5 робочих днів.

В період з 15.04.2015 по 21.04.2015 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 та здійснення подальшої реалізації, придбаних у зазначених контрагентів-постачальників, товарів (робіт, послуг) за результатами якої складено акт № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

Відповідно до розділу 4 "Висновок" зазначеного акту перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" у TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 та продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам - покупцям за відповідний період в розумінні статей 22, 185, 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві були подані заперечення на акт № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 за результатами розгляду яких листом №13046/10/26-58-22-02-11 від 25.05.2015 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" до ГУ ДФС у м. Києві була подана скарга на акт № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 за результатами розгляду якої листом №9985/10/26-15-22-08-15 від 25.06.2015 повідомлено про відсутність підстав для скасування акту перевірки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" вважаючи, що податковим органом було неправомірно призначено та проведено перевірку за результатами якої складено акт №2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Крім того суд звертає увагу на те, що документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 було проведено в період з 15.04.2015 по 21.04.2015 та за її результатами складено акт № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій відповідача щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 не спрямовані на захист прав та інтересів позивача.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Також, аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015.

Таким чином позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо складання та змістового наповнення акту № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

Враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «МЕДІААКТИВ УКРАЇНА» та з TOB «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з TOB «ДОНТОРГРЕСУРС», з TOB «ВОСТОК АГРО ТРАНС» та з TOB «САМШИТ-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 не підлягають задоволенню.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Пунктом 86.6 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, податковий орган у випадку виявлення за результатами перевірки порушень вимог податкового законодавства зазначає в акті як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника, та якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків шляхом винесення податкового повідомлення - рішення.

Актом № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" у TOB "ДОНТОРГРЕСУРС", TOB "МЕДІААКТИВ УКРАЇНА" та TOB "ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, TOB "ДОНТОРГРЕСУРС", TOB "ВОСТОК АГРО ТРАНС" та TOB "САМШИТ-2013" за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 та продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам - покупцям за відповідний період в розумінні статей 22, 185, 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Отже фактично відповідачем в акті № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 встановлено факт відображення в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 по контрагентах TOB "ДОНТОРГРЕСУРС", TOB "МЕДІААКТИВ УКРАЇНА" та TOB "ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, TOB "ДОНТОРГРЕСУРС", TOB "ВОСТОК АГРО ТРАНС" та TOB "САМШИТ-2013" та за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 по контрагентах TOB "ДОНТОРГРЕСУРС", TOB "ВОСТОК АГРО ТРАНС" та TOB "САМШИТ-2013" недостовірних даних, а отже допущення заниження/завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Відповідачем факт того, що податкові повідомлення - рішення на підставі зазначеного акту не приймалось, а лише було здійснено внесення до АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» змін (коригувань) показників податкової звітності позивача не заперечується.

Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема податкова інформація.

Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 розділу І Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємців затверджених наказом Міністерства доходів та зборів України № 165 від 14.06.2013 встановлено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів".

Підпунктом 3.1.3.7 підпункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу ІІІ зазначених Методичних рекомендацій встановлено, що з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ №85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).

Таким чином, у зв'язку зі здійсненням відповідачем внесення до баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» змін (коригувань) показників податкової звітності позивача на підставі акту № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015 задекларовані позивачем податкові зобов'язання є відмінним від тих, що відображені в зазначеній системи, а отже при зіставленні податкової звітності позивача та даних наявних у податкового органу завжди буде виникати відмінність в показниках податкової звітності, яка, у свою чергу, є підставою для висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що у свою чергу є прямим порушенням прав позивача.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вилучити з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості занесені на підставі висновків акту №2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

Водночас, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваження вилучати з баз даних будь - які відомості, водночас може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти в цій частині за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомостей на підстав акту № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2014 за відсутності факту винесення податкового повідомлення - рішення та зобов'язати відповідача вилучити з зазначених баз даних відомості внесені на підставі акту № 2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Вийти за межі позовних вимог.

3.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо внесення до баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомостей на підстав акту №2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості внесені на підставі акту №2108/26-58-22-02-18/38956428 від 28.04.2015.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов