Постанова № 54091004, 24.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2015 року № 826/15919/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Дмитрієвій В.В., за участю представників сторін:

від позивача: Табачук Н.В. (дов. від 01.12.2015р.)

від відповідача: Галика О.В. (дов. від 26.06.2015р. №8033/9/26-59-10-01-11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНЕ АГЕНТСТВО «АІТІ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.11.2015 року в 15год. 41хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНЕ АГЕНТСТВО «АІТІ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0111150226, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 3 065 150,00 грн. (три мільйони шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.);

- витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «РА «АІТІ» за період жовтень 2014р.

За наслідком перевірки складено акт від 19.12.2014 року №586/26-59-15-02-39.

В ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на додана вартість за жовтень 2014 року відповідачем встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 6 розділу V та п.п. 14.2 розділу III Порядку №678 «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого ТОВ Рекламне агентство «АІТІ» завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 2 043 433грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0111150226 від 31.12.2014 року.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення №0111150226 від 31.12.2014 року, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Фактичні обставини справи свідчать, що згідно з поданою ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ» до декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, відображена в рядку 23.2 декларації, складає 2 043 433 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові періоди), а саме: за вересень 2014 року в сумі 101 065 гри., за березень 2014 року в сумі: 840 628 грн.; за січень 2014 року в сумі: 1 101 740 грн.

Як зазначено відповідачем на сторінці 5 Акту перевірки, ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ» в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість у полі «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування) *, а саме в графі 4 Додатку 2 відсутні дані щодо частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої позивачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг.

Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ» в Додатку 3 у полі «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», а саме в гр. 3 Додатку 3 відсутні дані щодо частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1, у межах суми, указаної в рядку 2) (значення цього рядка переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період).

На підставі наведених суджень, відповідач дійшов до висновку, що позивачем в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 6 розділу V та п.п. 14.2 розділу III Порядку №678 «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», завищено суму бюджетного відшкодування (неправомірно задекларовано суму до бюджетного відшкодування) за жовтень 2014 року в розмірі 2 043 433 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в 2014 році ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ» надавало рекламні послуги наступним нерезидентам України:

1. Аegis media central servscts GmbH згідно з Договором комісії № 09-2013 від 01.09.2013 р., зокрема послуги з проведення рекламної кампанії ТМ «Domotех»;

2. Ipek Kagit Sanayi ve Ticaret A.S. згідно з Договором про надання послуг СВ-140813(А) від 14.08.213 року, зокрема послуги з розміщення рекламних матеріалів ТМ "Selрак";

3. Richard Bittner AG згідно з Договорами №№001 від 01.01.2014 р. та №2 від 01.01.2014 року, зокрема послуги з розміщення рекламних матеріалів продуктів «Аflubin», "Delufen", "Galstena", "Іncena", "Рumpan", "Gentos Forte", "Lасtасуd";

4. Тсhibo GmbH згідно з Договором комісії №1 від 01.10.2012 року, зокрема послуги з розміщення реклами ТМ « Тсhibo»;

5. Vertu corporation limited згідно із Договором комісії № 19/08-13 від 19.08.2013 р.. зокрема розміщення рекламних матеріалів під ТМ «Vertu».

Судом встановлено, зазначені підприємства не мають офіційного представництва на території України, тому послуги, які надавались даним суб'єктом, не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст.ст. 185, п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, з'ясовано, що позивачем було допущено помилку, зокрема не врахування положень ст. 185, 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого зазначені операції було оподатковано податком на додану вартість за загальною ставкою 20% та витрати, пов'язані із наданням таких послуг, було віднесено до податкового кредиту у період з січня по липень (включно) 2014 року.

В подальшому, з метою виправлення допущеної помилки, позивачем було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ у серпні та грудні 2014 року за період січень-липень 2014 року. Відповідачем було прийнято уточнюючі розрахунки по податкових декларацій за вказані періоди, про що свідчать відповідні квитанції.

Як вбачається із матеріалів справи, до декларації за жовтень 2014 року була включена сума заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 1 942 368 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі триста шістдесят вісім гривень), а також додана сума в розмірі 101 065 грн., що виникла за результатами діяльності у вересні 2014 року.

Таким чином, загальна сума, задекларована у жовтні 2014 до бюджетного відшкодування, склала 2 043 433 грн. (два мільйони сорок три тисячі чотириста тридцять три гривні).

Як вбачається зі змісту акту про результати камеральної перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на дату складання та подання податкової декларації), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження дотримання позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України останнім подано до суду належним чином засвідчені копії договорів, укладені між ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ» з постачальниками товарів послуг; актів наданих послуг, податкових накладних постачальників товарів/послуг (з реєстром документів, систематизованих за податковими періодами, у яких виникли суми податку); виписок з банківського рахунку позивача.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 23 вересня 2014 року № 678 (далі - Порядок №678).

Пунктом 13 розділу III Порядку визначено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Зі змісту акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на підставі податкової декларації з ПДВ та додатків до неї: Додатку №2 (Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) від 18 листопада 2014 року та Додатку №3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) від 18 листопада 2014 року.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що єдиними неточностями, допущеними позивачем при заповненні податкової звітності, було не заповнення даних у графі 4 Додатку 2 «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету Украйни...», а також у Додатку 3 до вказаної декларації за жовтень 2014 року позивачем не було заповнено рядок 2 розрахунку бюджетного відшкодування.

За результатом розгляду справи, суд приходить до висновку проте, що подана позивачем податкова декларація за жовтень 2014 року не містить розбіжностей зі складеними до неї додатками. Водночас, суд приймає до уваги той факт, що про відсутність розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з Єдиним реєстром податкових накладних, зазначено і самим податковим органом, у Акті перевірки.

Відповідно до ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: - платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, ло призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; - дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на те, що ні підпункт 54.3.1., ні 54.3.2. статті 54 Податкового Кодексу України не стосується випадку неправильного складання податкової декларації. Відтак, застосування відповідачем статті 123 ПК України, де йдеться про штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, є таким, що не узгоджується з приписами податкового законодавства.

В ході судового розгляду справи спростовані доводи відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 2 043 433грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0111150226, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 3 065 150,00 грн. (три мільйони шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 коп.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНЕ АГЕНТСТВО «АІТІ» понесені судові витрати в розмірі 488, 00 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур