Рішення № 54089870, 26.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 333/1716/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І..

№ провадження 22-ц778/5674/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М.С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

В обґрунтування позову зазначало, що 26.03.2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір на суму 10090,47 доларів США, на термін до 25.03.2015 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує. В результаті чого станом на 12.12.2014 року утворилась заборгованість в сумі 33961,47 доларів США, яка складається з: 8995,40 доларів США заборгованість за кредитом, 3139,93 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 596,26 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 19597,51 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 15,91 доларів США штраф (фіксована частина), 1616,46 доларів США штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33961,47 доларів США, що складає 533534 грн. 67 коп. за кредитним договором від 26.03.2008 року та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2015 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 406936 грн. 60 коп., судові витрати у сумі 3654 грн., а всього у сумі 410590 грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено Кредитно-Заставний договір № ZPBFAK57710129, за яким ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 10090,47 доларів США на строк з 26.03.2008р. до 25.03.2015р. на наступні цілі: 48850,00грн на купівлю автомобіля; 34 грн для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 488,50 грн на сплату страхових платежів за кредитним договором, договором особистого страхування; 196,18 доларів США для сплати винагороди Банку за надання фінансового інструменту. Погашення кредиту визначено ануітентними платежами у розмірі 182,69 доларів США (п.17.8 Договору)(а.с.14).

Придбаний за кредитні кошти автомобіль DAEWOOLANOS TF699P 2008 року випуску № AP0936BE кузова Y6DTF699P8W394956 було передано ПАТ "КБ "Приватбанк" у заставу, згідно Кредитно Заставного договору(а.с.7- 14). Вартість заставленого майна згідно п.17.10 Договору становить 48850,00 грн (а.с.14 зворот).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України ).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України ), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599,600,601,604-609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК ).

За змістом п. 13.2. Кредитно - Заставного договору при зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, шляхом його продажу, банк встановлює початкову ціну предмета застави в розмірі оціночної вартості, встановленої банком, але не нижче 50% від повної вартості згідно статтею 17.10 Договору. Банк має право реалізувати предмет застави за ціною, що зазначена у цій статті 13.2 Договору.

Відповідно до п. 13.3.2. Договір купівлі-продажу предмета застави укладається банком від імені позичальника і є юридичною підставою для набуття покупцем права власності на предмет застави. Протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави, банк зобовязується надати позичальнику письмовий звіт про результати продажу.

При зверненні стягнення на предмет застави у позасудовому порядку заставодержатель встановлює початкову ціну предмета застави у розмірі оціночної вартості, встановленої заставодержателем, але не нижче 50 % від повної вартості застави, що передбачена у п.13.2. Договр).

У випадку, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог з іншого майна заставодавця, у першу чергу перед іншими кредиторами (п. 13.3.1).

З матеріалів справи вбачається, що при огляді заставного майна, а саме автомобіля автомобіль DAEWOOLANOS TF699P 2008 року випуску № AP0936BE кузова Y6DTF699P8W394956 співробітником ПАТ „ПриватБанку у грудні 2009 року заволодів техпаспортом на автомобіль. Довгий час автомобіль перебував на штрафному майданчику, а 06 червні 2011 року ОСОБА_3 видала довіреність ПАТ КБ „ПриватБанку на розпорядження автомобілем з правом зняття з обліку. ( а.с.45, )

Сторонами визнається, що відповідач добровільно віддала банку автомобіль, для його реалізації у рахунок боргу.

12 листопада 2014 року було реалізовано предмет застави яким забезпечено виконання зобовязань за спірним кредитним договором., кошти від реалізації в розмірі 3464,12 доларів США були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором а саме: 1746,08 доларів США було направлено на погашення простроченого тіла кредиту, та 1718,04 доларів США направлено на погашення пені за кредитним договором. Це вбачається з розрахунку заборгованості ( а.с.5).

Матеріали справи не містять доказів того, що передаючею Банку предмета застави, зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором припинились належним виконанням у розумінні ст. 599 ЦК України. Тому доводи відповідача про те, що передаючи заставний автомобіль Банку вона вважала що в такий спосіб вона повністю розрахувалась з Банком за кредитним договором є неспроможними.

Таким чином, позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14363,96 доларів США є доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача на користь Банку пені за кредитним договором у розмірі 19597,51 доларів США, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня, штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання . Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

Умовами п.14.2 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме, пеня у розмірі 0,15 % за прострочення платежу, проте не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість по пені в сумі 19597,51 доларів США утворилась за період з 25.06.2008 року по 12.12.2014 року. Борг відповідача за кредитним договором станом на грудень 2012 року становив 33961,47 доларів США, який складався із тіла кредиту 8995,40 доларів США, відсотків 3139,95 доларів США, пені 19597,51 доларів США, комісії 596,26 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: 15,91 долар США - штраф (фіксована частина), 1616,46 доларів США штраф ( процентна складова) (а.с.5).

Вартість автомобіля, як предмету застави, складала 48850,00 грн. (п.17.4). Реалізація предмету застави, Банком на підставі довіреності від 06 червня 2011 року, була здійснена поза межами строку дії довіреності, лише 12 листопада 2014 року за ціною 3464,12 доларів США. Банком не доведено будь-яких дій направлених на реалізацію вказаного автомобіля протягом трьох років, наявність перешкод з боку відповідача у його реалізації та інших пояснень тривалої бездіяльності Банку в реалізації заставного майна переданого банку у рахунок заборгованості, що на переконання колегії суддів свідчить про те, що ОСОБА_4 володіючи заставним майном не здійснював ніяких дій для його реалізації що спричинило збільшення загальної заборгованості за кредитним договором, яка була лише частково погашена за рахунок реалізації заставного майна у позасудовому порядку.

Такі дії Банку є недобросовісними і слугують підставою в порядку ст.ст. 551,616 ЦК України для зменшення розміру пені за кредитним договором.

Судом першої інстанції на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України було зменшено суму пені до 12135,33 долара США. Проте суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 14.2 кредитно-заставного договору пеня нараховується в гривнах. Нарахування пені в доларах не передбачено ні договором, ні законом.

Крім того з урахуванням викладених обставин у справі (розміру пені, недобросовісних дій позивача з реалізації заставного майна) виходячи із загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності, передбачених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 1571 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені зміні. У звязку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у гривневому еквіваленті у сумі 217861 грн. 57 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2015 року в цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк пені з 12135,33 доларів США , що еквівалентно 190646 грн.03 коп. до 1571 гривни. В звязку з чим загальною сумою заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з Селиванової марини Миколаївни на користь ПАТ КБ „ПриватБанк вважати 217861 грн.57 коп. ( двісті сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривна 57 коп.)

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: