Рішення № 54087195, 27.11.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2326/15-ц

Провадження № 2/346/2065/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області у складі: головуючого-судді Хільчука І.І.,

секретаря Олексюк Г.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про вселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду 18.05.2015 р. з даним позовом, підтримуючи який в судовому засіданні він та його представник, пояснили, що відповідачі по справі - це його колишня дружина та діти. Шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19.03.2009 р.

Він перебував на квартирному обліку у військовій частині, де проходив військову службу і для його сім'ї була надана квартира АДРЕСА_1.

Поселився він та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у квартиру в 1990 році. Син ОСОБА_7 проживає в квартирі з часу народження. Квартира складається з двох кімнат, житловою площею 30,3 кв.м.

17 липня 2007 року Бюро по приватизації державного житлового фонду видало свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_2 передається у спільну часткову власність йому та членам його сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках.

Він зареєстрував за собою право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 у Реєстраційній службі Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області.

А, 26 грудня 2006 року він захворів на гострий геморагічний інсульт з лівобічним геміпарезом. 20 січня 2007 року його виписали з лікарні з частковим покращенням, однак, 20 лютого 2007 року він знову поступає на стаціонарне лікування з приводу гіпертонічного церебрального кризу і виписується з лікарні 16 березня 2007 року та продовжує лікуватися амбулаторно. З 05 жовтня по 11 жовтня 2007 року він знову стаціонарно лікувався.

Таким чином, майже цілий 2007 рік він лікувався, внаслідок перенесеного інсульту потребує стороннього догляду. Відповідачка ОСОБА_3 йому допомоги по догляду не надавала, його станом здоров'я не цікавилася і він змушений проживати в своєї матері в м. Вижниці, Чернівецької області.

18 лютого 2008 року його мати померла і він доглядав за її будинком та майном.

Крім того, він кожний рік стаціонарно лікується, а в 2011 році переніс повторний інсульт.

Комунальні послуги на протязі всіх років оплачувалися в розмірі 50%, так як йому надана пільга як військовому ветерану, хоча у квартирі він не проживав з поважних причин.

З 12 по 21 березня 2015 року він в черговий раз знаходився на стаціонарному лікуванні.

Після лікування він прибув додому, але зайти у квартиру не зміг, так як відповідачі поміняли замки у вхідних дверях. На його пропозицію дати йому ключ відповідачі не реагують, а в квітні 2015 року відповідачі звертаються із позовом в Коломийський міськрайонний суд про визнання його таким, що втратив право користування житлом.

На даний час позивачі свій позов залишили без розгляду, а також залишено без розгляду його зустрічний позов про вселення. Однак відповідачі в квартиру його не впускають, ключ від квартири дати йому відмовляються, чим порушують його право власності.

Просить суд ухвалити рішення, яким вселити його у квартиру АДРЕСА_3 та зобов'язати відповідачів передати йому ключ від квартири і не чинити перешкод в користуванні квартирою, стягнути із відповідачів на його користь судові витрати згідно представлених квитанцій в рівних частках.

Представник відповідачів позов не визнав та пояснив, що відповідачі у справі, заперечують проти вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_4, оскільки він з 2007 року постійно проживає з іншою жінкою окремо, за іншою адресою і його сімейні стосунки із ОСОБА_3 повністю припинені.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19.02.2009 р. у справі № 2-429/2009р., яке набрало чинності 02.03.2009 р., шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 розірвано і цим же судовим рішенням підтверджується той факт, що позивач ОСОБА_1 залишив сім'ю й проживав та продовжує постійно проживати окремо, в іншому житловому приміщенні.

Виділити ОСОБА_1 окреме житлове приміщення для проживання у спірній двокімнатній квартирі неможливо без порушень прав на користування частками цієї квартири іншими співвласниками - Відповідачами у справі.

Захист права власності на частку спірної квартири можна було б здійснити шляхом виплати йому, ОСОБА_1, компенсації вартості цієї частки іншими співвласниками квартири, однак такої вимоги ним не пред'явлено й мирової угоди з цього приводу між сторонами не досягнуто.

ОСОБА_1 свідомо чинить перешкоди іншим співвласникам у здійсненні реєстрації ними права власності на спірну квартиру, оскільки без їх згоди самочинно забрав і зберігає у себе оригінал Свідоцтва про право власності на житло від 17.07.2007 р., який використав для реєстрації за ним права власності на його 1/4 частку квартири.

Зареєструвати право власності на решту часток у квартирі АДРЕСА_4 інші співвласники не могли без пред'явлення оригіналу цього Свідоцтва Державному реєстратору.

Порушення прав Відповідачів з боку ОСОБА_1, який навмисно перешкоджав здійснити реєстрацію права власності на житло всім співвласникам, ще більше погіршило його стосунки з колишньою дружиною ОСОБА_3, які з часу окремого проживання є неприязними.

ОСОБА_1 проживає разом із своєю співмешканкою ОСОБА_8 у м. Коломия, вул. Чайковського, 50/41, і вони постійно словесно принижують ОСОБА_3 та погрожують вчинити розправу. На такі протиправні дії ОСОБА_3 змушена була подавати заяви в міліцію ще у 2010 році і проведеною перевіркою факти частково підтвердились.

Проте переслідування ОСОБА_3 з боку вищезазначених осіб продовжуються. У 2015 році ОСОБА_3 двічі змушена була звертатись за захистом в міліцію.

Таким чином, систематичні порушення з боку ОСОБА_1 особистих прав ОСОБА_3 унеможливлюють його проживання в одній квартирі з іншими її співвласниками, які заперечують проти вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру.

У ОСОБА_3 поганий стан здоров'я. У жовтні 2007 року ОСОБА_3 лікувалась стаціонарно в неврологічному відділенні Коломийської ЦРЛ, що підтверджується випискою з історії хвороби. ОСОБА_3 рекомендовано подальше спостереження лікаря -невропатолога і продовження лікування амбулаторно.

Проживання у спірній квартирі ОСОБА_1 негативно впливатиме на стан здоров'я ОСОБА_3 та провокуватиме загострення хвороби. За таких обставин проживання ОСОБА_1 в одній квартирі із ОСОБА_3 й іншими Відповідачами суперечитиме їх правам та інтересам, а тому вони, Відповідачі, просять в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зясувавши обставини в справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Встановлено, що позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині, де проходив військову службу і для його сім'ї була надана квартира АДРЕСА_1.

Поселився він та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у квартиру в 1990 році, а син ОСОБА_7 проживає в квартирі з часу народження. Квартира складається з двох кімнат, житловою площею 30,3 кв.м., зареєстрований в даній квартирі, що стверджується довідкою №206 від 15.05.2015 р. КП Житлоінфоцентру/а.с.7/.

17 липня 2007 року Бюро по приватизації державного житлового фонду видало свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_5 передана у спільну часткову власність позивачу та членам його сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках.

Позивач зареєстрував за собою право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 у Реєстраційній службі Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області.

Однак, 26 грудня 2006 року позивач захворів на гострий геморагічний інсульт з лівобічним геміпарезом та продовжував хворіти по березень 2015 року, що стверджується виписками з історій захворювань/а.с.8-16/, а в квітні 2015 року відповідачі звертаються із позовом в Коломийський міськрайонний суд про визнання його таким, що втратив право користування житлом.

На даний час позивачі свій позов залишили без розгляду, а також залишено без розгляду зустрічний позов позивача про вселення. Однак, відповідачі в квартиру його не впускають, ключ від квартири дати йому відмовляються, чим порушують його право власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.,ст. 319, 321 ЦК України право власності є непорушним і власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а ст.358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а так як відповідачі позивача не впускають у квартиру, де йому належить на праві власності 1/4 частка квартири, то суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Ст. 346 ЦК України передбачає підстави припинення права власності, жодної із підстав для припинення права власності позивача не встановлено, а тому відповідачі не вправі чинити йому перешкоди в користуванні житлом.

За клопотанням представника відповідачів судом оглядалась цивільна справа №346/1273/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про вселення, які залишені без розгляду і оголошені окремі документи, однак доказів на спростування позовних вимог по даній справі суд не вбачає.

Доводи представника відповідачів щодо застосування до даних правовідносин положень ст.,ст.71, 72 ЖК України суд не приймає до уваги, оскільки ні позивачем не висувались такі вимоги, а ні відповідачами не заявлено вимог в законному порядку, тому судом не можуть застосовуватись вказані норми ЖК України.

Ту обставину, що відповідачі поміняли замки і не впускають позивача у квартиру підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, а те що позивач співвласник квартири підтверджується свідоцтвом про право власності на житло /а.с.5/ та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності/а.с.6/.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.,ст. 319, 321, 331, 346, 358 ЦК України та керуючись ст.,ст. 79, 84, 88, 209, 214-216, 218, 294 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру АДРЕСА_6.

Зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 передати ОСОБА_1 ключ від квартири АДРЕСА_7 і не чинити перешкод в користуванні даною квартирою.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жительки м. Коломия, вул. Палія, 20/24, Івано-Франківської області, ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, 243,60 грн. судового збору, 800,00 грн. витрат на правову допомогу і 305,00 грн. витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 346/2326/15-ц.

Суддя: Хільчук І. І.