Рішення № 54085573, 17.11.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20543/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року Рівненський міський суд

в особі головуючої судді Крижової О.Г.

при секретарі Гриценюк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОСОБА_1 плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 12.11.2013 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку громадян.

16.03.2015 року позивач подав до суду заяву, якою змінив предмет позову та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором в сумі 65397,31 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримала повністю та суду пояснила, що 04.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р.

Відповідно до умов даного кредитного договору, Банк зобов»язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 55000 доларів США на строк з 04.03.2008 р. по 03.03.2018 р. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних.

Банк виконав свої зобов»язання в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 55000 доларів трьома траншами.

Кошти позичальнику видавались згідно його заяв від 04.03.2008 р. 41000 доларів США, від 28.03.2008 р. 5000 доларів США, 08.07.2008 р. 9000 доларів США.

04.03.2008 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором було укладено договір іпотеки № 1701/0308/88-016-Z-1, відповідно до умов якого було передано в іпотеку трикімнатну квартиру № 224 загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться в м.Рівне вул.Волинської Дивізії, буд. № 31

28.11.2012 року Банк відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до умов договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до ОСОБА_2 за зобов»язаннями по кредитному договору № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р. та іпотечному договору № 1701/0308/88-016-Z-1 від 04.03.2008 р.

Позичальник належним чином своїх зобов»язань по кредитному договору не виконує, внаслідок чого станом на 31.10.2013 року виникла заборгованість на загальну суму 65397,31 доларів США, яка складається з: 44733 доларів США основної суми боргу, 10643,48 заборгованості по відсоткам та 10021,03 доларів США пені.

Просить позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором в сумі 65397,31 доларів США та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні в зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не визнала повністю та суду пояснила, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення загальної суми заборгованості. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторони та представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку , що в задоволенні позову слід відмовити повністю за пропуском строку звернення до суду

Судом встановлено, що 04.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р. , відповідно до умов якого Банк зобов»язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 55000 доларів США на строк з 04.03.2008 р. по 03.03.2018 р. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних.

В той же день, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку іпотекодержателю ПАТ «Сведбанк» нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру № 224 загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться в м.Рівне вул.Волинської Дивізії, оцінену сторонами договору у 391142 грн. Договір посвідчено нотаріально та внесено відповідний запис у Державний реєстр іпотек.

06.01.2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р.

Банк виконав свої зобов»язання в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 55000 доларів трьома траншами.

Кошти позичальнику видавались згідно його заяв від 04.03.2008 р. 41000 доларів США, від 28.03.2008 р. 5000 доларів США, 08.07.2008 р. 9000 доларів США.

Як вбачається з п.1.4 кредитного договору, кредитні кошти надавались позичальнику на споживчі цілі.

28.11.2012 року Банк відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до умов договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до ОСОБА_2 за зобов»язаннями по кредитному договору № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р. та іпотечному договору № 1701/0308/88-016-Z-1 від 04.03.2008 р.

Як вбачається з дослідженої судом довідки, виданої ПАТ «Сведбанк», останній платіж на виконання умов даного кредитного договору ОСОБА_2 здійснював 24 листопада 2010 року.

Як вбачається з дослідженого судом письмового повідомлення, 06 жовтня 2011 року ПАТ «Сведбанк» надіслав позичальнику повідомлення про зміну умов кредитного договору та вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту до 03.03.2018 р. (пункт 1.1 договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця з 1 до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пункт 3.1 договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 3.3 договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пунктом 3.8 зазначеного кредитного договору сторони погодили, що при порушенні Позичальником строків платежів, встановлених п.3.3 та/або невиконанні зобов»язань Позичальника щодо строку виконання зобов»зань за цим договором, строк виконання Позичальника своїх зобов»язань (повернення кредиту, сплата процентів за косистування ним) вважається таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору.

Пунктом 3.10. даного договору встановлено, що у випадках порушення Позичальником умов п.3.8, 3.9, та 6.1 цього договору, вимога про виконання порушеного зобов»язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою Позичальника. Датою , з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв»язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Таким чином, надіславши у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п.3.8 та 3.9 кредитного договору, вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, Банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язання за Кредитним договором та отримав право предявити позов до позичальника про стягнення всієї суми заборгованості.

Зважаючи на п.3.8 та п.3.9 кредитного договору, на отримання відповідачем вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, яку надав суду саме відповідач, право вимоги у Банку про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р, виникло 05 листопада 2011 року.

Відповідач звернувся до суду із заявою про відмову в позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи, що позикодавцем ПАТ «Сведбанк» було направлено 06 жовтня 2011 року позичальнику ОСОБА_2 повідомлення про зміну умов договору та вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, суд приходить до висновку про те, що Банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язання за Кредитним договором, та отримав після закінчення 30 днів з дня відправлення цієї вимоги адресату, право предявити позов до позичальника про стягнення всієї суми заборгованості.

Отже, зважаючи на те, що право вимоги за кредитом до ОСОБА_2 у позикодавця ПАТ «Сведбанк» виникло 05 листопада 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» як фактор звернувшись до суду із заявою про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором лише 16.03.2015 року, пропустило строк позовної давності.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на та заставлене майно тощо).

Суд приймає до уваги, що пред»явлення позивачем позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є додатковою вимогою Банку до Позичальника, не віднесено ст.ст.263,264 ЦК України до обставин, які зупиняють або переривають перебіг строку позовної давності за основною вимогою про стягнення всієї суми заборгованості згідно змінених умов кредитного договору.

Відповідно до умов даного кредитного договору, він надавався позичальнику на споживчі цілі. Пунктом 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відтак, в задоволенні позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення достроково всієї суми заборгованості за кредитним договором № 1701/0308/88-016 від 04.03.2008 р., слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 208-209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, -

СУД ВИРІШИВ:

В задоволенні прозову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОСОБА_1 плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити в зв»язку із пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд на протязі 10 днів з дня його проголошення .Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошені рішення можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду на протязі 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду Крижова О.Г.