Ухвала суду № 54084838, 26.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4859/13-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.Провадження № 22-ц/780/5735/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 26.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Лащенка В.Д.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: служба у справах дітей та сімї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KIG0GA00000065, згідно якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 86388.26 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 03.08.2017 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 03.08.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №KIG0GA00000065, згідно якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру №82 по вул. Будівельників (вул. Радянська) 8 в м Українка Обухівського району Київської області, загальною площею 50,00 кв.м. ОСОБА_2 зобовязання за кредитним договором не виконує, його заборгованість станом на 24.09.2013 року складає 86388.26 долари США. Оскільки відповідачі на звернення позивача щодо погашення заборгованості не реагують, останній просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, надавши банку право укладати договір купівлі-продажу від імені відповідачів та наділити іншими необхідними для укладання договору повноваженнями. Також просить виселити відповідачів та малолітнього ОСОБА_6, які зареєстровані у квартирі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2015 року позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIG0GA00000065 від 03.08.2007 року, в розмірі 349060 грн. 80 коп. заборгованості за кредитом, 136822 грн. 84 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 38032 грн. 40 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 33106 грн. 80 коп. штрафу, 76978 грн. 38 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а всього на суму 634001 грн. 23 коп. звернуто стягнення на квартиру №82 загальною площею 50,00 м2, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район, м.Українка, вул. Будівельників (вул.Радянська), б., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, визначено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності, стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір в розмірі 913 грн. 50 коп. з кожного, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю, з підстав визначених ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII, посилаючись на його незаконість, необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не було перевірено чи являється предмет іпотеки постійним місцем проживання позичальника/майнового поручителя. Крім того, вважає, що судом помилково не застосовано до спірних правовідносин норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким заборонено звертати стягнення на вказану квартиру.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки ОСОБА_2 всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обовязків, відповідач поручився за виконання вказаних зобовязань переданим в іпотеку майном, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволені позовних вимог про виселення, обґрунтовуючи свої висновки тим, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто позовні вимоги банку в частині виселення боржника зі спірної квартири на цей час стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Крім того, в ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому ч.2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку». Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження того, що відповідачі або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України встановлюється, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України встановлюється, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності тиких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.527 ч.1 ЦК України встановлюється, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 ч.1 п.1 ЦК України визначено сток (термін) виконання зобовязання, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень вказаної статті Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Встановлено, що 03 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KIG0GA00000065, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 86388,26 доларів США, на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.08.2017 року.

Виконання зобовязань позичальника за вказаним договором забезпечувалось іпотекою нерухомості квартирою №82 по вул. Будівельників(вул.Радянська), 8 в м. Українка Обухівського району, Київської області, загальною площею 50,00 кв.м., що підтверджується договором іпотеки від 03.08.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3.

Розрахунком заборгованості та іншими матеріалами справи підтверджується одержання від позивача відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів та наявність боргу за кредитним договором станом на 24.09.2013 року в розмірі заборгованості за кредитом 43687.21 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 17124.26 долари США, заборгованості по комісії за користування кредитом 4760.00 доларів США, заборгованості по пені та штрафу.

Згідно розпорядження НБУ станом на день проведення розрахунку 24 вересня 2013 року 1 долар США є еквівалентом 7,99 грн.

Таким чином заборгованість за кредитним договором складає за тілом кредиту - 349060 грн. 80 коп., заборгованості по процентам 136822 грн. 84 коп., заборгованості по комісії 38032 грн. 40 коп., 33106 грн. 80 коп. штрафу, 76978 грн. 38 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в межах річного строку позовної давності, а всього на суму 634001 грн. 23 коп.

Із встановленим судом обставин вбачається, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору ОСОБА_2 порушив узгоджений сторонами графік погашення кредиту та допустив виникнення заборгованості.

З наявного в матеріалах справи письмового повідомлення вбачається, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, але кошти банку не повернуті, тому в рахунок погашення вказаної заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки, у передбаченому в договорі іпотеки спосіб, визначивши спосіб звернення реалізація шляхом укладання від імені Банку договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обовязків, відповідач поручився за виконання вказаних зобовязань переданим в іпотеку майном, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виселення, оскільки суду не було надано доказів на підтвердження того, що відповідачі або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення.

Суд першої віно не прийняв до уваги посилання відповідача на мораторій на стягнення майна згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки закон не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: