Ухвала суду № 54084345, 27.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1598/15 Справа № 201/17184/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васецької В.В.,

суддів Кондакова Г.В., Іванченка О.Ю.,

за участю секретаря Пиріч Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000610 від 27 липня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, Пуховичі Пуховичського району Мінської області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

за апеляційною скаргою його захисника адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2,

за участю прокурора Ликова О.В., адвоката ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_2

В апеляції захисник просить ухвалу суду скасувати та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та зменшити розмір застави до розміру 80 мінімальних заробітних плат у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, захисник вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, на переконання адвоката, судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містить чіткого визначення законодавчих підстав для його обрання, як і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав в контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особистості обвинуваченого та інших обставин та ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, що є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції. Поряд з цим, захисник зазначає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання не враховано та не оцінено жодний доказ, приведений захисником на підтвердження необґрунтованості клопотання про продовження строків тримання його підзахисного під вартою. Також, адвокат посилається на те, що наявні в матеріалах провадження докази, які з позиції органів досудового розслідування дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 обґрунтованою, насправді не підтверджують причетність останнього до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Крім того, на думку адвоката, в клопотанні слідчого були відсутні посилання на обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України, що слідчий суддя також не врахував. Також, адвокат вказує й на те, що слідчий не навів доказів, що підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а обмежився лише їх перерахуванням, та ухвалюючи рішення не надав оцінку даним про особу підозрюваного. Іншою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, на переконання захисника, є неправильно визначений розмір застави. Так, адвокат вказує на те, що суд безпідставно посилався в ухвалі на те, що ОСОБА_2 є організатором злочину, оскільки ч. 4 ст. 368 КК України таку кваліфікуючу ознаку не передбачає. Крім того, на думку захисника, з огляду на те, що його підзахисний має сукупний місячний дохід близько 7000 гривень, визначена судом застава за практикою Європейського суду з прав людини є безальтернативною формою тримання під вартою та суперечить вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою та встановлено розмір застави, у разі внесення якої останній підлягає звільненню, - 1378 000 гривень.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим, суддя зазначив, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися. Крім того, суд визнав обґрунтованими обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, оскільки з огляду на наявність ризиків, значний обсяг слідчих та процесуальних дій, які необхідно провести у кримінальному проваджені, дійсно не дозволяє завершити досудове розслідування без продовження строку тримання під вартою підозрюваного. Поряд з цим, суд зазначив, що застава у розмірі 80 мінімальних заробітних плат не зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 обовязків, які будуть на нього покладені, а тому дійшов висновку про необхідність визначення застави, яка перевищує розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 1000 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 1378000 гривень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, доводи захисника, який підтримав свою апеляцію, міркування підозрюваного, який підтримав апеляцію свого захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було частково задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та продовжено ОСОБА_2, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до строком до 21 січня 2016 року з визначенням застави у розмірі 1378 000 гривень.

Таке рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частиною 3 ст. 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст.184 КПК України, повинне містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто з виконанням вимог, передбачених ст. ст. 183, 193, 194, 196 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000610 від 27 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.

24 вересня 2015 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 25 вересня 2015 року його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю звільнення з-під варти у разі внесення застави у сумі 5649800 гривень.

20 листопада 2015 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було продовжено заступником прокурора прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 до чотирьох місяців.

20 листопада 2015 року слідчий в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, дослідивши матеріали апеляційної скарги та кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Враховуючи, що у кримінальному провадженні необхідно провести значний обсяг слідчих дій, які відображені в клопотанні слідчого, а заявлені ризики при застосуванні запобіжного заходу щодо підозрюваного не зменшилися та виправдовують продовження тримання його під вартою, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування, але не вірно визначився з остаточною датою при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (18 січня 2016 року включно).

Колегія суддів зазначає, що обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

У рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії» зазначено, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання є обґрунтовано продовженим, однак його строк є неправильно визначеним.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з рішенням слідчого судді в частині визначення розміру застави.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні грошових коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обовязків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Визначаючи розмір застави у 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 1378000 гривень, слідчим суддею не врахований п.16 ч.1 ст. 3 КПК України, відповідно до якого розмір заробітної плати це грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» (ст.8) встановлена з 1 січня у 2015 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 1218 гривень.

З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, розмір застави має складати 1218000 гривень, що не було враховано слідчим суддею, та є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних норм та правовими позиціями ЄСПЛ, однак рішення слідчого судді не відповідає вимогам кримінального процесуального закону з огляду на порушення його норм, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді. А тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 січня 2016 року включно.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_2 заставу -1218 000 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч) гривень. У випадку внесення застави на депозитний рахунок суду вважати, що до нього обраний запобіжний захід у вигляді застави з покладанням обовязків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме :

-прибувати за кожною вимогою слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти у звязку із внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_2 в тому, що у разі невиконання покладених обовязків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 182 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ _____ ____ ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9