Постанова № 54083660, 31.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 серпня 2011 р. № 2-а- 5900/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Анкон Плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Анкон Плюс" (далі - ПП "Анкон Плюс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Чугуївська ОДПІ Харківської області) про скасування податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2011 року №0001392311.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами здійснення позапланової виїзної перевірки ПП "Анкон Плюс" в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2010 року Чугуївською ОДПІ Харківської області був складений Акт №215/2311/33651152 від 28.03.2011 року. Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, що діяв на момент виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), а саме ПП "Анкон Плюс" був занижений податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 280900,00 грн. 13.05.2011 року на підставі Акту перевірки на адресу ПП "Анкон Плюс" було надіслане податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року за №0001392311 за платежем податок на додану вартість на суму 280900,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 70225,00 грн., всього на загальну суму 351125,00 грн. ПП "Анкон Плюс" вважає висновки, що викладені в Акті перевірки передчасними, необґрунтованими, непереконливими, та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях фахівців органу державної податкової адміністрації. Фахівці державної податкової служби під час перевірки дійшли висновків, що начебто контрагенти ПП "Анкон Плюс", є транзитерами, діяльність яких направлена на мінімізацію доходів та мають ознаки фіктивності. В ході проведення перевірки було здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) від виробника ПАТ "Лінник", ДК "Укргазвидобування" та цін придбання аналогічної номенклатури ПММ у контрагентів ПП "Анкон Плюс" в результаті чого було виявлено, що ціни на ПММ у контрагентів вище ніж у виробника. Надалі фахівцями державної податкової служби, на основі відпускних цін заводу виробника, був проведений перерахунок суми, яка повинна бути віднесена до податкового кредиту. Але, порівнюючи ціни та проводячи перерахунок зайво віднесеного податкового кредиту співробітники податкової не взяли до уваги те, що в ціну ПММ, які поставлялися ПП "Анкон Плюс" від вищевказаних контрагентів закладений прибуток, з метою отримання, якого і здійснюють свою діяльність субєкти господарювання. Розрахунок податкового кредиту по отриманих податковим накладним у грудні 2010 року, що проведена фахівцями державної податкової служби без врахування прибутку контрагентів виглядає, на думку позивача, щонайменш некоректною, хоча ці розрахунки покладені в основу акту перевірки. Відповідач при співставленні цін на товари за договорами ПП "Анкон Плюс" з контрагентами та відпускних цін заводу-виробника не взяв до уваги обсяг товарів, що постачаються, умови платежів та інші суттєві умови. Також не прийнято до уваги, що договори поставки між ПП "Анкон Плюс" та контрагентами є фактично наступним продажем товару (перепродажем) і контрагенти несуть витрати, понесені під час продажу цих товарів. В звязку з цим ціни на товар контрагентів ПП "Анкон Плюс" та заводу-виробника не можуть бути однаковими та вважатися ціною придбання ПММ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд, адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник Чугуївської ОДПІ Харківської області зазначив, що в ході проведення перевірки здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ від виробників ПАТ "Лінник" та ДК "Укргазвидобування" на придбання аналогічної номенклатури ПММ у постачальників ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал". Відповідно проведеного аналізу встановлено, що ціни на ПММ у вищевказаних контрагентів вище ніж у виробників. В ході проведення перевірки на підставі наданих документів встановлено, що транспортування ПММ ПАТ "Лінник" та ДК "Укргазвидобування" до ПП "Анкон Плюс" здійснювалось залізничним транспортом від заводу - виробника на газонаповнювальну станцію розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна. 28. Газ паливний на зберіганні у ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" не знаходився. Таким чином відповідач вважає, що ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" є транзитерами, діяльність яких направлена на мінімізацію доходів та має ознаки фіктивності. Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ПП "Анкон Плюс" віднесений податковий кредит по отриманих податковим накладним по придбанню газу у грудні 2010 року у сумі 1437883,00 грн., але в звязку з тим, що ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" не мали змоги здійснювати вищевказані господарські операції, а саме зберігання та транспортування ПММ, ціною придбання ПММ вважається відпускна ціна заводу - виробника з врахуванням транспортних витрат. В звязку з цим, відповідач вважає, що загальна сума придбаного ПММ по ціні виробника з врахуванням транспортних витрат, яка повинна бути віднесена до податкового кредиту ПП "Анкон Плюс" є сума 1156983,00 грн. За результатами перевірки встановлено, що ПП "Анкон Плюс" зайво віднесений податковий кредит по отриманих податковим накладним у грудні 2010 року по придбанню ПММ у сумі 280900,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, зясувавши фактичні обставини, суд встановив наступне.

Позивач - ПП "Анкон Плюс" зареєстровано Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 15.08.2005 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №165139 та отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28182879 від 12.09.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області з 22.03.2011 року по 28.03.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Анкон Плюс" в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2010 року, про що 28.03.2011 року було складено Акт перевірки №215/2311/33651152.

На підставі зазначеного Акту, 11.04.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0001392311, згідно якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 351125,00 грн. (з них за основним платежем 280900,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 70225,00 грн.).

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення ПП "Анкон Плюс" вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 280900,00 грн.

З пояснень сторін судом встановлено, що процедура купівлі товару у вищеназваних постачальників проходила таким чином: на замовлення ПП "Анкон Плюс" контрагенти надавали рахунки на сплату за товар відповідно до укладених договорів. ПП "Анкон Плюс" оплачувало ці рахунки. Після оплати, постачальники відвантажували товар, що зберігався на заводах де він вироблявся, та залізничним транспортом поставляли його на адресу ПП "Анкон Плюс" - газонаповнювальну станцію. Вказана газонаповнювальна станція перебуває в оренді ПП "Анкон Плюс" відповідно до договору №4/08 від 01.03.2008 року та знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 28. Також частина товару була отримана ПП "Анкон Плюс" на заводі виробнику, та доставлена на газонаповнювальну станцію автомобільним транспортом ПП «Чугуїв-Транс», на підставі договору №1 від 04.01.2010 року про надання транспортних послуг.

При отриманні товару залізничним транспортом в залізничній накладній представниками залізниці проставлявся штамп про передачу вантажу.

Згідно до вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 року №332, ПП "Анкон Плюс" на кожну партію товару яка була отримана від контрагентів залізничним транспортом, комісійно складало Акт приймання по кількості газу вуглеводневого скрапленого, що прибув залізничним транспортом. В акті зазначається: марка товару, дата та час прибуття товару на газонаповнювальну станцію, дата та час початку приймання товару, дата та час закінчення приймання товару, фактична вага та вага за документами. Відповідність поставки вимогам діючого законодавства підтверджена наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Права органів державної податкової служби регламентовані ст.20 Податкового кодексу України.

В даному випадку фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області проводилась позапланова виїзна перевірка ПП "Анкон Плюс" в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2010 року на підставі п.п.78.1.1 п.7.8 ст.7 Податкового кодексу України.

З положень п.78.7 ст.78 Податкового кодексу України вбачається, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України передбачений обовязок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області, під час проведення перевірки у відповідності до ст.ст. 83, 85 Податкового кодексу України, було встановлено укладення договорів ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаним угодам за грудень 2010 року, розрахунок ПП "Анкон Плюс" з зазначеними контрагентами грошовими коштами (у вартості зазначено та сплачено суми ПДВ), також встановлено наявність податкових та видаткових накладних.

Окрім цього суд зазначає, що Чугуївською ОДПІ Харківської області не ставиться під сумнів фактичність виконання досліджених угод, а саме фактична оплата придбаного товару, його отримання ПП "Анкон Плюс" та подальша реалізація отриманих ПММ.

Суд зауважує, що в акті перевірки та наявних матеріалах справи, відсутній факт укладення угод на придбання ПММ між безпосередньо ПП "Анкон Плюс" та ПАТ "Лінник" або ДК "Укргазвидобування", однак в ході проведення перевірки, фахівцями державної податкової служби було здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ виробників ПАТ "Лінник" та ДК "Укргазвидобування" та цін придбання аналогічної номенклатури ПММ у контрагентів ПП "Анкон Плюс", в результаті чого було виявлено, що ціни на ПММ у контрагентів вище ніж у виробника. Надалі фахівцями державної податкової служби, на основі відпускних цін заводу виробника, був проведений перерахунок суми, яка, повинна бути віднесена до податкового кредиту.

Тобто, на думку фахівців державної податкової служби, якщо ціни у виробника товару нижче ніж у підприємств оптової торгівлі, що не є виробниками товару, то ціною придбання такого товару є ціна заводу виробника, а не договірна контрактна ціна.

Отже, Чугуївською ОДПІ Харківської області по договорах ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", в яких визначено договірну ціну ПММ, було взято до розрахунку ціну на ПММ заводу - виробника.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі - Порядок №984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5, 1.6 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи з аналізу вищевказаного, законодавцем визначено, що висновки акту перевірки робляться з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.4.5 Порядку №984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

Як вбачається з акту виїзної позапланової перевірки проведеної працівниками Чугуївської ОДПІ, збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 351125,00 грн. (з них за основним платежем 280900,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 70225,00 грн.) базуються на тому, що ціна продукції у завода виробника є нижчою ніж у ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", тому за одиницю виміру вартості продукції слід вважати ціну виробника.

Суд вважає, що такий висновок Чугуївської ОДПІ не грунтується на первинних або інших документах, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ПП "Анкон Плюс" та не підтверджує наявність зазначених у акті перевірки фактів.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.1.18. Закону України №168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР.

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках субєкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу співставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у співставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Встановлюючи порядок застосування методу співставних цін, законодавець не передбачив пріоритетності використання інформації про договори, укладені субєктом господарювання з іншими, незалежними контрагентами.

Субєкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає співставними (з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо).

Судом встановлено, що при визначенні ціни придбаних ПММ, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 1.20. статті 1 Закону України №334/94-ВР, а прийняв до розрахунку не договірну (контракту) ціну, а відпускну ціну завода - виробника, при цьому не врахувавши обсяги придбаного товару, умови платежів та умови поставки.

Також, під час розгляду справи, судом встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію інших продавців ПММ.

З наданих до суду копій договорів ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Нео-Синтез", ТОВ "Кванта Коста", ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", судом встановлено, що ціна придбаного ПП "Анкон Плюс" товару відповідала економічним вимогам сторін під час укладання угод.

Згідно з ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року №507-XII, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На ковпаки державне регулювання цін не встановлено.

Таким чином, норми Закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Наведені вище факти і норми чинного законодавства спростовують обґрунтування та доводи податкової інспекції, викладені у акті перевірки №215/2311/33651152 від 28.03.2011 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є обґрунтованим у разі фактичного здійснення господарської операції, яка підтверджена належним чином та оформлена первинними документами.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого 11 квітня 2011 року Чугуївською ОДПІ Харківської області податкового повідомлення - рішення №0001392311, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В звязку з тим, що Чугуївська ОДПІ Харківської області не мала належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то відповідно не мала підстав для визначення ПП "Анкон Плюс" штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, позовні вимоги ПП "Анкон Плюс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ПП "Анкон Плюс" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Анкон Плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 11 квітня 2011 року №0001392311.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Приватного підприємства "Анкон Плюс" (АДРЕСА_1, 63503, код 33651152) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.09.2011 року.

Суддя Біленський О.О.