Постанова № 54083645, 03.12.2015, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. Справа №818/3732/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гордієнко Є.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/3732/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум фарм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусум фарм" (далі - позивач, ТОВ "Кусум фарм") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області) в якому просить суд: визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову суд зазначає, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатом якої складено акт, яким встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні Товариством товарів за період січень 2015 року по взаємовідносинах з ПП Астро, які підпадають під визначення ст. ст. 198 Податкового кодексу України та порушення товариством п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2015 р. в сумі 44 673, 00 грн.

На підставі акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 673, 00 грн.

На переконання позивача, висновки, викладені в акті перевірки, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, винесеними всупереч законодавству України та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач зауважує, що відповідно до укладеного між ТОВ Кусум Фарм і ПП АСТРО договору щодо виготовлення поліграфічної продукції № 2810/1 від 28.10.2014 року протягом січня 2015 року ПП Астро виготовило для ТОВ КУСУМ ФАРМ листівки і буклети рекламно-інформаційного характеру, які використовувалися підприємством з метою просування власної продукції серед кінцевих споживачів. Господарські операції з ПП Астро супроводжувалися складанням первинних документів, а саме рахунків, видаткових накладних на виготовлені партії товару, отриману продукцію позивач оплатив, постачальник надавав покупцю належним чином оформлені податкові накладні, які відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ є для отримувача товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Також, ТОВ Кусум Фарм веде складські документи про зберігання, рух і списання отриманої продукції.

Як на підстави для визнання нереальними операцій придбання товару у ПП Астро відповідач посилається на наступні обставини: контрагент позивача ПП Астро має реєстрацію у зоні АТО; ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька ТУ Міндоходів у Донецькій області зібрало інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків ПП Астро; операції з постачання продукції з ПП Астро не оформлювались товарно-транспортними накладними.

Позивач вважає вказані посилання відповідача безпідставними з огляду на наступне..

Відповідно до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції)) N 1669-УІІ від 2 вересня 2014 року територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Отже, м. Донецьк є територією України. Законодавство не містить заборони для юридичних осіб мати реєстрацію у м. Донецьк, а так само не зобовязує субєктів підприємницької діяльності перереєстровуватися із зони АТО.

Відповідно до інформаційного листа, отриманого позивачем від ПП Астро підприємство дійсно зареєстроване у м. Донецьк, але з 2014 року проводить виробничу діяльність виключно на виробничій дільниці у м. Харків, разом із тим ПП Астро подає податкову звітність до ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області і сплачує податки до бюджету України.

Позивач звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить вимоги до субєктів господарювання щодо ведення своєї господарської діяльності виключно за місцем реєстрації юридичної адреси. Отже, реєстрація юридичної адреси ПП Астро у м. Донецьк не може свідчити про відсутність господарської діяльності вказаного підприємства на іншій, підконтрольній українській владі території.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних позивач зазначив, що договором щодо виготовлення поліграфічної продукції № 2810/1 від 28.10.2014 між ТОВ КУСУМ ФАРМ і ПП АСТРО передбачено, що замовник отримує готову продукцію на складі виконавця. Прийом-передача готової поліграфічної продукції відбувалися у м. Харкові по вул. Золочівська, 1, за місцем розташування виробничих потужностей ПП АСТРО. Транспортування отриманої продукції ТОВ КУСУМ ФАРМ здійснювало власним транспортом, а саме автомобілем PEUGEOT BOXER реєстраційний номер ВМ 8766 AM. Договори перевезення стосовно даного вантажу з жодним із перевізників не укладалися. Відповідно не було субєктів, які могли б оформлювати товарно-транспорті накладні. Операція прийому-передачі вантажу від ПП АСТРО (виконавця) до ТОВ КУСУМ ФАРМ (замовника) оформлювалася видатковою накладною, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, позивач зазначає, що по фактам надання послуг ПП Астро видавалися ТОВ КУСУМ ФАРМ податкові накладні. На момент їх видачі, а так само на момент подачі позовної заяви ПП Астро зареєстроване платником ПДВ та мало право видавати податкові накладні.

Враховуючи, що позивач має всі необхідні первинні документи, що підтверджують факти здійснення відповідних господарських операцій, актом перевірки підтверджується наявність податкових накладних, які виписані контрагентом за датою першої події, як це і визначено нормами Податкового кодексу України, господарські операції з цим контрагентом повязані з господарською діяльністю підприємства, і є реальними, відсутні правові підстави для висновку про неправомірність включення до податкового кредиту підприємства сум ПДВ за операціями з ПП Астро.

На підставі викладеного, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44673 грн. необґрунтованим і незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що господарські операції є безтоварними, а тому оскаржуване рішення є таким, що прийнято у відповідності вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 08.07.2015 р. по 14.07.2015 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кусум фарм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з ТОВ "Имкофарма" за період січень 2015 р., ПрАт "Макрохім" за період січень 2015 р., ПП "Астро" за період січень 2015 р., ТОВ "Хімлаборреактив" за період лютий-березень 2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.07.2015 р. № 1676/2202/33525927/155 (а.с. 9-22).

10.08.2015 на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 673, 00 грн. (а.с. 26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що підставою зменшення ДПІ у м.Сумах позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість є висновок в акті перевірки про безтоварність угод позивача із ПП «Астро» (а.с. 17 ).

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.10.2014 між ПП «Астро» та ТОВ "Кусум фарм" укладено договір № 2810/1 щодо виготовлення поліграфічної продукції (а.с. 27-28).

Реальність зазначеної угоди підтверджується наданими позивачем до суду:

- видатковими накладними №РН-0000048 від 22.01.2015, №РН-0000047 від 22.01.2015 (а.с. 30-31);

- податковими накладними №55 від 21.01.2015, №56 від 21.01.2015 (а.с. 36-37);

- рахунки фактури: №СФ-21545 від 21.01.2015, СФ-21546 (а.с. 32-33);

- платіжні доручення №296 від 21.01.2015 та №295 від 21.01.2015 (а.с. 34-35);

- акти списання товарів від 27.01.2015, від 31.03.2015, 30.04.2015, 29.05.2015, 30.06.2015 (а.с. 38,40,42,44,46);

- відомості про видачу рекламної продукції за лютий червень 2015 (а.с. 39-41,43,45,47)

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, мотивами, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність документів, що підтверджують транспортування товару та висновок відповідача про знаходження ПП «Астра» на непідконтрольній території України в зоні АТО.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд зазначає, що первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому суд дійшов висновку, що вони є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладні його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі БулвесАД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції по господарським відносинам із ПП «Астро», як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та контрагентом, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.5 додатків №3,4 до договору №2810/1 щодо виготовлення поліграфічної продукції, замовник отримує готову продукцію за адресою виконавця (а. с. 29).

Позивачем в судовому засіданні надано пояснення, що перевезення поліграфічної продукції з м. Харкова здійснювалося власним транспортом.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підприємстві позивача є транспортний засіб фургон малотоннажний PEUGEOT BOXER реєстраційний номер ВМ 8766 AM (а.с. 62).

Також, відповідно до листа ПП «Астро», з 2014 року підприємство проводить свою діяльність у м. Харкові, вул. Золочівській,1 де орендує виробничі і офісні приміщення у ПАТ «Харківський завод Електромонтажних виробів №1» відповідно до договору оренди №131/14 від 01.06.2014(а. с. 48,50-53).

Отже, суд спростовує висновки відповідача про знаходження контрагента позивача на території на непідконтрольній території України в зоні АТО та необхідність оформлення товарно - транспортних накладних для перевезення поліграфічної продукції.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1 прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі 1218 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум фарм" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум фарм" (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 54, код ЄДРПОУ 33525927) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Покровська площа, 2, код ЄДРПОУ 39563287).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 07.12.2015.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук