Постанова № 54083632, 02.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4450/15

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Панькіної А.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3О,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_1 обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом - позивач, Фонд) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород" (далі за текстом - відповідач) про стягнення страхових коштів в сумі 8521,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем порядку використання страхових коштів в частині надання путівки на санаторно-курортне лікування без попередньої оплати працівником часткової вартості цієї путівки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову забезпечував, вказував на те, що особа, якій було надано путівку до Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород", перебувала в скрутному матеріальному становищі та потребувала невідкладного санаторно-курортного лікування. Крім того, зазначав, що дохідна частина бюджету Фонду не зазнала збитків.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 25 травня 2015 року по 29 травня 2015 року проведено позапланову перевірку правильності нарахування, сплати та використання коштів Фонду протягом періоду з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2015 року в Медичному реабілітаційному центрі МВС "Миргород".

Результаті перевірки оформлені актом від 29 травня 2015 року № 16/8 (а.с. 5-8) у якому відображено, що відповідачем в періоді, охопленому перевіркою, допущено порушення порядку використання коштів Фонду. Внаслідок допущених порушень відповідачем використано з порушенням встановленого порядку 9407,86 грн., несвоєчасно (з простроченням на 5 календарних днів) повернуто страхові кошти у вигляді вартості соціальних послуг сумою 1150,80 грн.

З метою усунення виявлених порушень законодавства про соціальне страхування позивачем направлено керівнику Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород" лист-вимогу від 12 червня 2015 року № 01-07/986 (а.с. 9), в якому повідомлено про необхідність повернення неправомірно витрачених коштів Фонду в розмірі 9407,86 грн., сплати штрафу в ромзірі 115,08 грн. та пені в розмірі 5,75 грн., нарахованих за несвоєчасне повернення страхових коштів, що в сумарному розмірі складає 9528,69 грн.

Відповідач частково не погодився із згаданим листом-вимогою, заперечуючи в листі від 02 липня 2015 року № 55/15-345 (а.с. 10) проти факту порушення порядку використання страхових коштів на суму 8521,20 грн. та не визнаючи правомірність накладення штрафу в розмірі 115,08 грн. та пені в сумі 5,75 грн.

За наслідками розгляду заперечень Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород", позивач листом від 10 липня 2015 року № 01-07/1176 (а.с. 11) позивач залишив без змін розмір суми коштів, що підлягають поверненню за результатам перевірки.

Разом із тим, відповідач вимоги позивача в повному обсязі не виконав, частину страхових коштів, використаних з порушенням встановленого порядку, в розмірі 8521,20 грн. не відшкодував.

З вимогою про стягнення з Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород" суми в розмірі 8521,20 грн. позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні правовідносини зумовлені переконанням позивача про неправомірне використання відповідачем грошових коштів в сумі 8521,20 грн., яка складається з вартості наданих за рахунок страхових коштів соціальних послуг путівки № 007816 до санаторію "Пролісок" вартістю 9468,00 грн., наданої застрахованій особі, працівнику відповідача - ОСОБА_4, за відсутності квитанції до прибуткового касового ордеру про часткову оплату вартості путівки, яка згідно зворотного талону до путівки перебувала на лікуванні у санаторії з 05 грудня 2013 року по 22 грудня 2013 року, а згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру часткова доплата за цю путівку в сумі 946,80 грн. внесена 20 грудня 2013 року. Відтак, позивачем констатовано факт порушення Медичним реабілітаційним центром МВС "Миргород" порядку використання коштів Фонду та визнано за необхідне стягнути з відповідача зазначену суму з урахуванням застосованого штрафу та нарахованої пені.

Суд не погоджується з вищевикладеною позицією позивача, зазначаючи про наступне.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Відповідно до частини першої статті 22 цього ж Закону часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12 (далі - Порядок № 12).

Пунктом 4.1 Порядку № 12 передбачено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки.

З матеріалів справи вбачається, що Фонд не заперечує право працівника, який отримав путівку, на отримання цього виду соціального забезпечення.

Відтак, даний спір зводиться до того, чи є надання путівки з відстроченням оплати частини її вартості неправомірним витрачанням коштів Фонду.

Пунктом 4.7 Порядку № 12 врегульовано, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі - законному представнику для лікування дитини та дорослого за наявності медичних показань на санаторно-курортне лікування з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків її вартості, а для лікування двох дітей та дорослого - безкоштовно на підставі заяви застрахованої особи та медичних довідок для дорослого та дитини.

Відповідно до пункту 4.13 Порядку № 12 часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси або на поточний рахунок страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, або через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника із зазначенням у призначенні платежу номера путівки, за яку здійснюється часткова сплата. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси або на поточний рахунок підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

За приписами пункту 4.14 Порядку № 12 за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

З викладеного вбачається, що видача путівки без квитанції про часткову оплату її вартості є порушенням Порядку № 12.

Відповідно до абзацу третього розділу ІІ Порядку проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 30, неправомірне (нецільове) використання коштів Фонду - це витрачання страхових коштів їх отримувачами з порушенням встановленого законодавством порядку та/або на цілі, що не відповідають цільовому призначенню, визначеному нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Суд зазначає, що застосування санкцій за витрачання страхових коштів з порушенням встановленого законодавством порядку має здійснюватися з урахуванням принципу розсудливості, оскільки не будь-яке формальне порушення Порядку № 12 означає неправомірне використання коштів Фонду.

З огляду на фактичні обставини справи (путівка видана працівнику, який має право на санаторно-курортне лікування дитини, а часткова оплата вартості путівки все ж здійснена із заробітної плати такого працівника); враховуючи, що відстрочка оплати обумовлена поважними причинами, суд вважає, що в цьому конкретному випадку неправомірне витрачання коштів Фонду не мало місця.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У даному випадку позивач не довів суду, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із тим, позивач надав суду докази правомірності витрачання коштів Фонду з урахуванням їх цільового призначення.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Медичного реабілітаційного центру МВС "Миргород" про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2015 року.

СуддяС.А. Іваненко