Рішення № 54082116, 02.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 915/1803/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом: Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго,

54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40

54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94

до відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївський Домобудівельний Комбінат, 54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1

про стягнення 1565,67 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/53-364 від 18.02.2015р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 44/95 від 15.09.2009р. в сумі 1565,67 грн., з яких 1276,68 грн. пеня, 288,99 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між сторонами у справі було укладено договір № 44/95 від 15.09.2009 року про постачання електричної енергії.

У звязку з систематичним порушенням відповідачем договірних зобовязань в частині своєчасної оплати рахунків за спожиту електроенергію, йому була нарахована пеня за період з 10.04.2015р. по 11.08.2015р. в сумі 1276,68 грн. та 3 % річних за період з 10.02.2015р. по 11.08.2015р. в сумі 288,99 грн., яку позивач просить стягнути у судовому засіданні.

Відповідач у письмовому відзиві проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування посилається на п. 2 додатку № 10 до договору, яким передбачено, що рахунки на оплату за фактично використану за розрахунковий період електроенергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання. Зазначає, що в матеріалах справи знаходяться рахунки в яких відсутня дата їх отримання відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

встановив:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 44/95 від 15.09.2009 року про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

П. 6.1 ПКЕЕ передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Припис п. 6.11 ПКЕЕ передбачає, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1 та п.п.2 п.10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що під час виконання цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Сторони передбачили ( п.п. 2.2.1, 2.2.2, п.2.3.3) у договорі, що позивач зобов'язаний виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п.1 додатку №4 до договору сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 28 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій додатком № 4 до договору формі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525, 526, 629, Цивільного кодексу України встановлюють , що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, відпустив відповідачу активну електричну енергію впродовж 2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електроенергію та виставленими на оплату рахунками.

Відповідач оплату за використану активну електричну енергію здійснював з порушенням обумовлених договором строків, про що свідчать надані позивачем розрахунки.

Відповідно до ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 10 Порядок розрахунків, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення пеню за період з 10.04.2015р. по 11.08.2015р. в сумі 1276,68 грн. та 3 % річних за період з 10.02.2015р. по 11.08.2015р. в сумі 288,99 грн.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобовязаннями. Доводи відповідача щодо неотримання ним рахунків на оплату вартості спожитої електроенергії спростовуються наданими позивачем копіями рахунків з підписом відповідальної особи відповідача про їх отримання.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в звязку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський Домобудівельний Комбінат /54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, ЄДРПОУ 01273160/ на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код 23399393/ 1276,68 грн. пені, 288,99 грн. 3% річних, 1218,00 грн. судового збору на п/р 26002392418001 в МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, ЄДРПОУ 24789699.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2015 р.

Суддя Л.I. Васильєва