Рішення № 54082082, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/16565/15

За позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Київенерго" простягнення 42 103,60 грн.

Судді: Андреїшина І.О. (головуючий), Стасюк С.В. Усатенко І.В.У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача:Кравець Д.М. за довіреністю від 03.04.2015від відповідача:Андрієвська О.В. за довіреністю від 01.10.2015 № 25від третьої особи: Король О.М. за довіреністю від 30.10.2015 № 91/2015/10/30-7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення грошових коштів у сумі 42 103,60 грн., отриманих без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16565/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.07.2015, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Київенерго", зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Наказом голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 № 240-К у зв'язку зі зміною прізвища судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

22.07.2015 та 05.08.2015 у судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 26.08.2015 за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено до 09.09.2015 для витребування у позивача додаткових доказів у справі згідно з клопотанням відповідача, а також відкладено вирішення заяви позивача про зупинення провадження у справі до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи № 910/6704/15-г, що розглядалася Господарським судом міста Києва.

У судовому засіданні, що відбулося 09.09.2015, судом було ухвалено витребувати додаткові докази у справі від Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" за клопотанням відповідача, а в ході розгляду спору по суті, заслуховування обґрунтувань позову та дослідження вміщеної у відзиві на позовну заяву правової позиції відповідача та його заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд дійшов висновку про його належність спору до складної категорії, у зв'язку з чим було винесено ухвалу про призначення колегіального розгляду справи № 910/16565/15 у складі трьох суддів.

Ухвалою від 10.09.2015 справу № 910/16565/15 було прийнято до свого провадження колегією суддів, визначеною внаслідок повторного автоматичного розподілу справи у складі Андреїшиної І.О. в якості головуючого судді та суддів Стасюка С.В. та Усатенко І.В., розгляд призначено на 07.10.2015.

07.10.2015 розгляд справи було відкладено до 21.10.2015 у зв'язку з ненадходженням витребуваних доказів у справі. Також до наступного засідання було відкладено розгляд вимог про зупинення провадження у справі за заявою позивача.

У судовому засіданні 21.10.2015 судом було відхилено заяву позивача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/6704/15-г, оскільки вона не пов'язана зі справою № 910/16565/15, заслухано в черговий раз правові позиції сторін по суті спору та пояснення третьої особи та ухвалено продовжити строк вирішення спору за клопотанням представника позивача для надання йому можливості ознайомитися з документами, що надійшли від Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на виконання вимог суду про витребування доказів.

21.10.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2015.

17.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, до яких приєднано копії судових рішень місцевого та апеляційного господарського суду у справі № 910/6704/15-г.

18.11.2015 в судовому засіданні були присутні представники всіх учасників провадження у справі, які підтримали свої правові позиції.

Так, представник позивача просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 42 103,60 грн. як коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Як слідує з позовної заяви, письмових пояснень позивача та усних виступів його представника під час судових засідань, мотивуючи дані вимоги, Житлово-будівельний кооператив "Хімік-20" стверджує, що характер договірних відносин між сторонами за договором від 25.02.2013 № 01928/4-02 і положення чинного законодавства (Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання і водовідведення в населених пунктах України" від 27.06.2008 № 190) виключають правові підстави для отримання відповідачем від позивача грошових коштів з оплати послуг постачання холодної води для підігріву, адже такі послуги оплачуються позивачем іншій особі - Приватному акціонерному товариству "Київенерго".

За розрахунками позивача, заснованими на даних, отриманих від Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", за період з січня 2012 по грудень 2014 відповідач отримав від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави в сумі 42 103,60 грн., що мають бути повернуті за рішенням суду, адже в добровільному порядку сторони не дійшли згоди про їх перерахування.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, численних письмових пояснень відповідача та виступів його представника в судових засіданнях, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" позовні вимоги не визнає, вказуючи на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України через їх договірний характер, який виключає регулювання приписами даної статті. Крім того, відповідач посилається на положення Примірного статуту ЖБК, затвердженого Постановою Ради Міністрів УСРР від 30.04.1985 № 186 і вказує на необхідність попередньої наявності рішень про стягнення з позивача коштів членами кооперативу для реалізації ним права на звернення до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами про стягнення описаних сум.

Також, відповідачем подавалася суду заява про застосування позовної давності, згідно з якою він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти такої заяви відповідача, позивач стверджує, що у разі застосування судом наслідків пропуску строків позовної давності, сума, яка підлягатиме стягненню з відповідача має становити 34 250,50 грн., адже трирічний строк позовної даності в межах спірних правовідносин охоплюється проміжком часу з червня 2012 по червень 2015.

Представник третьої особи, виступаючи в ході розгляду спору по суті, доповів суду про наявність між ним і позивачем договірних відносин та факти прострочення позивача у них.

У судовому засіданні 18.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2003 Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") в якості постачальника та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-20" в якості споживача (за текстом договору - абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01928/4-02 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами цього договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

У п.п. 2.1-2.2 договору сторони погодили, що відповідач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин; позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів оплата послуг позивачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально подає перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) відповідно до вимог Правил.

Згідно з п. 2.3 договору позивач в кінці кожного місяця направляє до відповідача свого повноважного представника з письмовою інформацією відповідно до додатку № 1 до даного договору щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць проведення звірки розрахунків з відповідачем та підписання відповідного акту; інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів, субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом за показниками водолічильників, зареєстрованих відповідачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, яка надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють в міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктами 3.4 та 3.5 договору визначено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом..

Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги і їх оплата шляхом зарахування грошових коштів на рахунок постачальника, а також може проводитися шляхом передачі векселя та іншими способами, що не заборонені законодавством (п. 3.6 договору).

Сторони встановили, що укладений договір є безстроковим, діє весь час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1).

Статутом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у новій редакції), затвердженим загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", протокол від 28.04.2011 № 1/11, визначено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Постачання теплової енергії у гарячій воді на межу балансової належності позивача здійснює Приватне акціонерне товариство "Київенерго" згідно з договором від 26.12.1999 № 7560802.

Матеріалами справи підтверджується, що з 2009 року позивач користується послугами Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з обробки та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, а також їх перерахування підприємствам-виробникам таких послуг (копії договорів про надання послуг від 02.01.2009 № 364, від 31.10.2013 № 364, від 02.01.2009 № 365, від 31.10.2013 № 365, додаткової угоди від 01.09.2014 до договору від 31.10.2013 № 365 та дислокацій будинків в матеріалах справи).

За даними, отриманими позивачем від Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", за період з січня 2012 року по жовтень 2014 року відповідачем було отримано через розрахунковий центр 42 103,60 грн. в якості плати за послуги з постачання холодної води для підігріву.

На думку позивача, договір від 25.02.2003 не регулює питання постачання відповідачем позивачеві холодної води для підігріву, а тому зазначена сума є коштами, отриманими відповідачем без достатньої правової підстави. Позивач вказує, що Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення, на які є посилання у п. 1.1 договору втратили чинність на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання і водовідведення в населених пунктах України" від 27.06.2008 № 190, у п. 2.2 який йдеться, про те, що істотні умови договору між виробником ат споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з п. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Зважаючи на те, що послуги з постачання гарячої води надає позивачеві третя особа, відповідач безпідставно утримує суми, отримані за послуги з постачання холодної води на підігрів.

На вказаних підставах позивач просить стягнути з відповідача 42 103,60 грн. за період з січня 2012 р. до грудня 2014 р.

Проаналізувавши мотиви й обґрунтування позовних вимог, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Договірні правовідносини, що мають місце між сторонами, а також між позивачем і третьою особою підпадають під правове регулювання приписів Цивільного кодексу України про договір про надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/6704/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" 40 084,29 грн. заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 за договором від 25.02.2003 № 019284/4-02, нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафні санкції. При цьому, судом було відхилено вимоги про оплату послуг з постачання холодної води, яка йшла на підігрів, через їх безпідставність, адже постачання питної води для підігріву відбувалося на тепловий пункт (бойлер), який не перебуває на балансі відповідача.

Обставини того, що тепловий пункт, через який обслуговується позивач у справі для отримання, серед іншого, гарячої води для потреб будинків за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-а та вул. Драгоманова, 20-в перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу Приватного акціонерного товариства "Київенерго" (СВП "Київські теплові мережі") підтверджуються наявними у справі документами.

Таким чином, судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, між позивачем і третьою особою, а також правовідносини, за якими відповідач та третя особа отримували через Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" кошти за комунальні послуги, що надавалися позивачу, виникли з оформлених письмово цивільно-правових угод, у зв'язку з чим грошові кошти, що становлять предмет спору у справі, отримувалися відповідачем на договірних засадах, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яких ґрунтуються позовні вимоги з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" у даній справі.

Так, ст. 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2 та 3 названої статті передбачено, що положення 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведеної статті слідує, що нею визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми даної статті направлені на вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

До відсутності правової підстави за даною статтею відноситься також ситуація, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

До спірних правовідносин сторін не належать описані характеристики.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 наведено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; вiдсутнiсть для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Правовідносини сторін у заявленому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а тому, договірний характер таких правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки сторонами було укладено договір про надання послуг і кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримувалися останнім як оплата вартості послуг водопостачання та водовідведення за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" перерахованих коштів як безпідставно отриманих в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставними, а отже, у їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на відмову у позові з мотивів безпідставності позовних вимог, заява відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності як підстава для відмови у позові судом не розглядається.

Враховуючи все вищевикладене, у задоволенні позовних вимог судом відмовляється, а судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Судді І.О. Андреїшина (головуючий) С.В. Стасюк І.В. Усатенко