Ухвала суду № 54082046, 03.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/15879 /2015 Головуючий у 1-й інстанції - Луценко О.М.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Голови правління Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Банк «Траст капітал» - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року скаргу ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві направлені на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_3 на виконання виконавчого листа № 2/756/141/13 від 04.10.2013року.

Заборонено вчиняти будь - які дії направлені на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та дотримуватись черговості в зверненні стягнення, яка передбачена Законом України « Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з ухвалою суду, Голова правління ПАТ «Акціонерний Комерційний Банк «Траст капітал» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник стягувача ПАТ «Акціонерний Комерційний Банк «Траст капітал» підтримав апеляційну скаргу.

Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять відкласти розгляд справи, посилаючись на службове відрядження,однак доказів перебування у службовому відрядженні представники не надали, а тому суд не вважає причину неявки поважною.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві, перебуває виконавче провадження на виконання виконавчого листа виданого Оболонським районним судом м. Києва від 04.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ « АКБ « Транс- Капітал» суми боргу в розмірі 3 070 598грн. 12 коп.

Згідно постанови виконавчого провадження №40711424 від 04.09.2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та оголошено заборону здійснювати відчуження будь - якого майна, що належить заявнику.

13 та 14 листопада 2014 року державним виконавцем було здійснено виходи за адресою АДРЕСА_2 для опису майна заявника.

10.04.2015 року проведено оцінку вартості квартири заявника, висновок, який отриманий 22.04.2015року та 27.05.2015 року винесено постанову державним виконавцем про рецензування звіту.

Вважає дії державного виконавця щодо реалізації належного йому майна протиправними, оскільки на даний час до матеріалів виконавчого провадження було направлено інформацію про наявність відкритих банківських рахунків у боржника. Дану інформацію надано листом від 19.12.2014 року додатком до якого є довідки АТ « Банк Фінанси та кредит» від 05.12.2014року за вих.№ 10/5983 та довідки ПУМБ від 05.12.2014 року за №Л 19-50.4/234. Окрім того, у власності заявника знаходиться легковий автомобіль марки « ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію технічного засобу. Таким чином в порушення вимог ст.52 Закону України « Про виконавче провадження» не було вжито заходів щодо звернення стягнення на наявні у боржника рахунки та вклади, також з цього приводу не було звернень до боржників чи стягувача.

На підставі вищевикладеного заявник просив суд скаргу задовольнити та визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві направлені на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на виконання виконавчого листа № 2/756/141/13 від 04.10.2013 року. Заборонити вчиняти будь - які дії направлені на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та дотримуватись черговості в зверненні стягнення, яка передбачена Законом України « Про виконавче провадження».

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Розглянувши матеріали скарги суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи рішення шляхом винесення постанови ВП №40711424 від 04.09.2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3 та оголошено заборонену здійснювати відчуження будь - якого майна, не наклав арешт на рахунки, відкриті боржником в АТ « Банк Фінанси та кредит» та ПУМБ.

Боржником було направлено інформацію про наявність відкритих банківських рахунків. Дану інформацію надано листом від 19.12.2014 року додатком до якого є довідки АТ « Банк Фінанси та кредит» від 05.12.2014року за вих. № 10/5983 та довідки ПУМБ від 05.12.2014 року за №Л 19-50.4/234. Та крім того, у власності заявника знаходиться легковий автомобіль марки « ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець не перевірив наявність коштів боржника у його відділеннях банку та при вирішенні даного питання державним виконавцем не проаналізовано обставини можливості звернути стягнення на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках та державний виконавець не здійснив заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення та задоволив вимоги скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

При розгляді даної справи до участі в справі не залучено стягувача ПАТ «Акціонерний Комерційний Банк «Траст капітал», як сторону виконавчого провадження, права якого можуть бути порушені судовим рішенням.

Відповідно до п. 18 Постанови виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Таким чином, резолютивна частина ухвали не відповідає роз'ясненням викладеним у постанові.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи скарга на дії державного виконавця розглянута без огляду в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, не встановлено наявного у боржника майна відповідно до матеріалів виконавчого провадження, вартості майна та розміру коштів, належних боржнику на банківських рахунках та в який період часу зазначені кошти внесені боржником на банківські рахунки. Не встановлено достовірно чи перебуває у власності боржника автомобіль ВАЗ 21099д.н. з. 43782 КТ, на який посилається суд в мотивувальній частині ухвали, та не встановлено його вартість.

Крім цього, судом не перевірено, не оцінено та не обґрунтовано висновок суду заборонити вчиняти будь - які дії направлені на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та дотримуватись черговості в зверненні стягненні, яка передбачена Законом України « Про виконавче провадження», виходячи з того, що сума боргу підлягаюча стягненню з заявника ОСОБА_3 за рішенням суду на користь стягувача становить 3 070 598,12 грн. та станом на сьогодні рішення суду боржником не виконано.

Також, колегія суддів зазначає, що із резолютивної частини ухвали суду не вбачається кому саме судом заборонено вчиняти будь- які дії направлені на реалізацію квартири, що належить ОСОБА_3

З підстав наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню як постановлена з порушенням процесуального закону та порядку, встановленого для вирішення даного питання, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,312 ,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Голови правління Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Банк «Траст капітал» - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: