Постанова № 54081034, 22.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 р. Справа № 805/3224/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Крилової М.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділу освіти Добропільської районної державної адміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Відділ освіти Добропільської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про скасування припису.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем відносно нього було проведено позапланову перевірку, за результатами якої встановлено факт подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування по відповідній застрахованій особі за 2001 рік. На підставі вищезазначеного факту відповідачем було складено акт № 49 від 02.07.2015 року та припис про усунення порушень № 27 від 03.07.2015 року.

Позивач зазначає, що 10.11.2009 року ним до відповідача було надано форми «Індані», «Початкова» за 2001 рік по ОСОБА_1 за період з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року з кодом типу ставки страхового внеску «2» (інвалід), у звязку з тим, що вказана особа була на інвалідності згідно довідок МСЕК з 14.03.2006 року по 01.04.2008 року та з 01.04.2008 року безстроково, тобто за 2008 рік тип ставки в формі «Індані» «Початкова» код типу ставки страхового внеску відображений 2 (інфалід).

Позивач вважає, що кошти за 2001 рік були нараховані та виплачені в 2008 році ОСОБА_1 виключно на підставі вимог законодавства. Отже на момент нарахування доходів у 2008 році застрахована особа була інвалідом у звязку з чим у формі «Індані» «Початкова» відображений тип ставки страхового внеску «2» (інвалід).

Таким чином позивач вважає, що він діяв на підставі, в межах та засобами, що передбачені чинним законодавством.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправним і скасувати припис про усунення порушень № 27 від 03.07.2015 року.

Представник позивача до судового засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, відповідно до змісту яких просив відмовити у задоволенні позову.

В силу ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

З урахуванням ч. 6 ст. 128 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно довідки АБ № 667441 Відділ освіти Добропільської районної державної адміністрації зареєстровано у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.

Як вбачається з акту 49 від 02.07.2015 року, під час проведення позапланової перевірки позивача, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 прийнято з 31.12.2009 року на посаду старшої піонервожатої згідно наказу від 28.08.1972 № 101, переведено вчителем української мови та літератури на підставі наказу від 15.08.1977 року № 46, звільнено 31.12.2009 року відповідно до наказу від 31.12.2009 року № 78-к. Співставленням даних картки-довідки застрахованої особи з даними індивідуальних відомостей за 2001 рік встановлено наступне: індивідуальна відомість з типом форми «Початкова» за період з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року надана 14.03.2002 із зазначенням коду типу ставки страхового внеску «1» (на загальних підставах), що відповідає первинним документам. У порушення вимог пп. 8.4, 16.4 Інструкції № 4-6 в індивідуальній відомості з типом форми «Початкова», наданій 10.11.2009 року за період з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року, відображено код типу ставки страхового внеску «2» (інвалід), за умови встановлення інвалідності застрахованій особі МСЕК (ДОН-05 № 014472) з 14.03.2006 року по 01.04.2008 року.

Перевіркою п. 1 плану встановлено порушення пп. 8,4, 16,4 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обовязкове державне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду, затвердженою Постановою правління пенсійного фонду України 03.06.1999 № 4-6, в частині неподання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування по застрахованій особі ОСОБА_1 за 2001 рік, в результаті чого складено припис про усунення порушень № 27 від 03.07.2015 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (станом на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до перамбули Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» від 09.09.2004 № 1994-IV, цей Закон встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Згідно ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» (станом на час виникнення спірних правовідносин), цим Законом визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині (далі по тексту - виплати): абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені; абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету. Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік. Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.

Як передбачено ст. 2 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.

Дослідивши вищезазначені правові норми суд вважає, що спірний припис винесено відповідачем на законодавчих підставах та у порядок, передбачений законом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем доведений факт правомірності винесення припису про усунення порушень № 27 від 03.07.2015 року, у звязку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відділу освіти Добропільської районної державної адміністрації до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про скасування припису, - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Крилова М.М.