Постанова № 54080455, 01.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 року Справа № 904/8898/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецька Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник,довіреність №20/1816-7 від 13.11.15;

відвідповідача:ОСОБА_2,представник,довіреність№20/1861-7 від 01.12.15;

від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність №1 від 16.02.15;

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року у справі № 904/8898/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС", м. Дніпродзержинськ

до Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 13 657,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015року у справі № 904/8898/15 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС" заборгованість за спожиту теплову енергію 10 752,38 грн., пеню 2 905,20 грн., судовий збір 1 218,00 грн.

Рішення мотивовано невиконанням відповідачем умов договору № 30/14 Т від 14.02.2014 року про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року, відповідач - Виконавчий комітет Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради - оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Висновки суду першої інстанції, на думку скаржника, не відповідають викладеним обставинам справи.

Крім цього, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області не враховано, що в рахунку позивача за грудень 2014 року не зазначено кількість Гкал., відсутні печатки сторін договору. Також суд не дослідив звітну форму №1 та звіт відповідача по заборгованості за бюджетними коштами, у яких відсутні записи щодо заборгованості перед позивачем.

Апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення, в позові відмовити.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу спростовує її доводи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання скаржник надав заяву про зміну з найменування відповідача - "Виконавчий комітет Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради" на "Адміністрація Баглійського району" (згідно рішення Дніпродзержинської міської ради №1417-66V від 30.09.2015 року).

Клопотання відповідача про заміну назви відповідача колегією суддів задоволено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (учасник) та Виконавчим комітетом Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради (замовник)14.02.2014 року було укладено договір № 130/14 Т про постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 предметом договору є надання послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування послуги: постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання; кількість послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим Договором послуг 300,0 Гкал.

Згідно п. 2.1 договору учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам "Правил технічної експлуатації теплових установ і мереж" затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. № 71 та інших нормативних актів України.

Згідно з п. 5.2 договору учасник надає послугу з постачання водяної пари і гарячої води (виключно холодоагентам) (відпуск теплової енергії) для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючим ДНБ по об'єктах споживача, згідно адреси: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Безпалова, б. 3.

Пунктом. 4.1 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Замовник самостійно одержує платіжну вимогу у Учасника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість зазначеної у договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує учасник замовнику. Двосторонній акт про постачання теплової енергії замовник підписує і один екземпляр повертає учаснику в 5 ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати. (п. 4.2 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач за період жовтень-грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на суму 135 007,32 грн., що підтверджується актами виконання поставки теплової енергії, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (а.с.25-27).

Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості поставленої теплової енергії на вищезазначену суму (а.с.21-22, 24).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 478 від 28.11.2014 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ "Теплосервіс" (м. Дніпродзержинськ)" з 01.12.2014 року було змінено тариф на послуги централізованого опалення, що надаються ТОВ "Теплосервіс", зокрема, бюджетним установам та іншим споживачам.

Пунктом. 4.1 договору № 130/14 Т від 14.02.2014 року передбачено, що тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства. Зміна тарифів не є підставою для переукладення договору. Тариф може змінюватися відповідно до нормативно-правових актів.

У зв'язку зі зміною тарифу на постачання теплової енергії з 01.12.2014 року, позивач виставив відповідачу додатковий рахунок на оплату теплової енергії за зміненим тарифом за грудень 2014 на суму 17 197,58 грн. (а.с.23).

Відповідач за період жовтень-грудень 2014 року здійснив оплату поставленої теплової енергії у розмір 141 377,28 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи (а.с.29-32).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставку теплової енергії, з урахуванням переплати відповідача станом на 01.10.2014 року у розмірі 75,24 грн., становить 10 752,38 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 175 Господарського кодексу зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що з огляду на положення абз. 4 п. 4.1 договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Доводи відповідача про те, що між сторонами не підписувався акт виконання поставки теплової енергії за грудень 2014 року на суму 17 197, 58 грн., та те, що відповідач не отримував рахунок № 30/14 п Т/0114 за грудень 2014 року на суму 17197, 58 грн. надорахованої вартості поставленої у грудні 2014 року теплової енергії, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року позивач поставив відповідачу теплову енергію у кількості 71,162 Гкал. Вартість даної теплової енергії у кількості 71,162 Гкал була розрахована за ціною без ПДВ - 1028,74 грн./1 Гкал (акт виконання поставки теплової енергії за грудень 2014 року, а.с. 27).

Після запровадженої зміни з 01.12.2014 року тарифу на теплову енергію (з 1028,74 грн./1Гкал на 1230,13 грн./1 Гкал), позивачем проведено донарахування вартості поставленої у грудні 2014 року теплової енергії на різницю між тарифом, що діяв до 01.12.2014 року , та новим тарифом, який запроваджено з 01.12.2014 (1230,13 грн./1Гкал х 71, 162 Гкал - 1028,74 грн./1 Гкал х на 71, 162 Гкал) та виставлено відповідачу рахунок на оплату донарахованої вартості теплової енергії, що склала 17197, 58 грн.

При цьому ані закон, ані договір не вимагає підписання додаткового акту виконаної поставки у разі зміни тарифу.

Під час розгляду апеляційної скарги представник апелянта посилався на те, що рахунок про донарахування за грудень 2014 року ним отримано в серпні 2015 року, однак такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до п. 4.3 договору для постійного зв'язку з учасником і узгодження різних питань, пов'язаних з відпуском і припиненням подачі теплоносія замовник виділяє свого відповідального уповноваженого в особі завідувача сектору ОСОБА_4 і гарантує обслуговування теплового господарства персоналом, що пройшов спеціальне навчання.

Рахунок № 30/14 п Т/0114 за грудень 2014 року було отримано 20.01.2015 року ОСОБА_4, яка відповідно до п. 4.3 договору є відповідальною особою.

Отже, позивач виставив рахунок на суму 17 197,58 грн., розрахований на підставі тієї ж кількості теплової енергії, що фактично була поставлена відповідачу у грудні 2014 року, а саме у розмірі 71,162 Гкал.; підстави для підписання акту виконання поставки теплової енергії за грудень 2014 року на суму 17197,58 грн. відсутні; рахунок отримано у визначений договором спосіб.

Доказів оплати теплової енергії у повному обсязі відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини між сторонами по справі виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, до яких має застосовуватися Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до абз. 5 п. 4.1 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

В абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Отже, у Законі України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та сторонами у договорі передбачено розмір відсотків за порушення грошових зобов'язань - 1%.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання щодо оплати вартості поставленої у грудні 2014 року теплової енергії, позивач нарахував пеню за у розмірі 2 905,20 грн. за період з 21.01.2015 року по 21.07.2015 року.

Отже, за наявності обґрунтованого розрахунку заборгованості та пені, висновок оскаржуваного рішення про задоволення позову є правомірним.

Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України апелянт не довів викладені в апеляційній скарзі підстави для скасування рішення суду та відмови в позові. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити назву відповідача у даній справі з Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради на Адміністрація Баглійського району міста Дніпродзержинська.

Апеляційну скаргу Адміністрації Баглійського району міста Дніпродзержинська залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року у справі № 904/8898/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 04.12.2015 року.