Постанова № 54080199, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/16144/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Левченко В.І., дов. № 91/2015/11/11-8 від 11.11.2015 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.11.2014 року

у справі № 910/16144/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства Міністерства оборони України

«Укрвійськбуд»

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року провадження у справі № 910/16144/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію припинено у частині основного боргу розміром 37 979,68 грн.

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 14 239,23 грн. - суму основного боргу за активну електричну енергію, 2 384,74 грн. - інфляційної складової боргу, 2 763,04 грн. пені, інфляційну складову боргу у розмірі 3 646,94 грн., 1 960,79 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року по справі № 910/16144/14 скасувати в частині припинення основного боргу у розмірі 37 979,68 грн., стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 14 239,23 грн., інфляційної складової у розмірі 2 384,74 грн. і прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 239,23 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37 979,68 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченка Е.О. та призначено до розгляду на 25.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.12.2015 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року по справі № 910/16144/14 скасувати в частині припинення основного боргу у розмірі 37 979,68 грн., стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 14 239,23 грн., інфляційної складової у розмірі 2 384,74 грн. і прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 239,23 грн., стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37 979,68 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Крім того, зазначено про помилкове подвійне стягнення інфляційних втрат.

Представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» у судове засідання не з'явився, про розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року про прийняття справи до провадження отримана представниками сторін 19.11.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.12.2003 року між Акціонерною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач, енергопостачальна організація, ПАТ «Київенерго») та Філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійькбуд - 135 Домобудівельний комбінат» (далі - відповідач, споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 3315121 (далі - Договір).

За умовами Договору відповідач зобов'язаний здійснити повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електроенергії згідно із виписаними рахунками, згідно п. 2.1 Додатку 2 до Договору.

Згідно з п. 2.2 Додатку 2 до Договору відповідач має здійснити остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії на підставі самостійно отриманих рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Як встановлено п. 1 та пп. 4.3, п. 5 Додатку 2 до Договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

За твердженнями позивача, відповідачем порушені умови Договору щодо оплати спожитої активної електричної енергії.

На підтвердження зазначеного позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків-розшифровок, рахунків за спірний період та актів приймання-передачі товарної продукції за кожний місяць спірного періоду, а також Довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію, з яких вбачається що заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію станом на день подання позовної заяви становить 52 218,91 грн.

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійькбуд» (далі - ДП МОУ «Укрвійькбуд») на користь ПАТ «Київенерго» за період 01.03.2012 року по 01.07.2014 року 52 218,91 грн. основного боргу, 2 763,04 грн. пені, 1 960,79 грн. 3 % річних та 3 646,94 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, позивачем за період з 01.03.2012 року по 01.07.2014 року виставлено до сплати відповідачу за спожиту активну електричну енергію за Договором 52 218,91 грн.

04.11.2014 року сторонами надано до суду акт звіряння розрахунків за Договором за період з 01.03.2012 року по 01.07.2014 року станом на 01.10.2014 року. З даного акту вбачається, що заборгованість за Договором зменшилася, у зв'язку з сплатою 14 239,23 грн. заборгованості під час розгляду справи та складає 37 979,68 грн.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки часткове погашенням заборгованості в сумі 14 239,23 грн. відбулося під час розгляду справи, то в цій частині провадження по справі підлягає припиненню.

Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості у сумі 37 979,68 грн. колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення зазначеної частини боргу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про помилку в оскаржуваному рішенні, оскільки суд першої інстанції, переплутавши суми, зазначив про залишення без розгляду 37 979,68 грн., а стягнув 14 239,23 грн. заборгованості за Договором.

Оскільки споживач не виконав належним чином грошові зобов'язання за Договором, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 763,04 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Враховуючи, що розмір пені передбачений договором перевищує розмір пені передбачений законодавством, то слід застосовувати розмір встановлений законодавством.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене, провівши повторний арифметичний розрахунок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача пені у розмірі 2 763,04 грн., нарахованих за період прострочення з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року.

Крім того, враховуючи прострочення по сплаті заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 1 960,79 грн. 3 % річних та 3 646,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 960,79 грн. 3 % річних та 3 646,94 грн. інфляційних втрат.

При цьому, як вірно вказано апелянтом у судовому засіданні, поряд з дослідженим розміром інфляційних втрат - 3 646,94 грн., в резолютивній частині рішення судом помилково було зазначено про стягнення 2 384,74 грн. інфляційної складової боргу.

У вказаній частині - стягнення з відповідача на користь позивача 2 384,74 грн. інфляційної складової боргу - оскаржуване рішення слід скасувати.

З огляду на досліджене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 37 979,68 грн. заборгованості за Договором, а також 2 763,04 грн. пені, нарахованої за період прострочення з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року, та 1 960,79 грн. 3 % річних і 3 646,94 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 14 239,23 грн. основного боргу провадження по справі підлягає припиненню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року по справі № 910/16144/14 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року по справі № 910/16144/14 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

«Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію припинити у частині основного боргу розміром 14 239,23 грн.

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (03151, місто Київ, вулиця Вінницька, 14/39; ідентифікаційний код 24308300) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 37 979,68 (тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 68 копійки - суму основного боргу за активну електричну енергію, 2 763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) гривні 04 копійки пені, інфляційну складову боргу у розмірі 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) гривень 94 копійки, 1 960 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят) гривень 79 копійок - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору та зарахувати на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» зі спеціальним режимом використання № 36038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.»

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 913,50 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити видачу відповідних наказів Господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи № 910/16144/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 07.12.2015 року.