Постанова № 54079984, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/18050/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Шевченка Е.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -не з'явились,

від відповідача - Мирутенко Р.М., Мицько Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №31/13-37/8 від 01.10.2015

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року

у справі № 910/18050/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 26327грн.37коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 (суддя Спичак О.М.) частково задоволено позов ТОВ «Мед-Сервіс» та зворотньо стягнуто з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 14164грн.49коп. попередньої оплати за недопоставлений відповідачем газ на виконання умов договору про закупівлю природного газу №01/103/11 від 04.01.2011. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення попередньої оплати, проте судом відмовлено в стягненні з відповідача 1466грн.90коп. трьох відсотків річних та 10695грн.98коп. інфляційних втрат, з огляду на те, що між сторонами не виникло грошових зобов'язань, отже у відповідача відсутні підстави для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат в порядку статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому судом визнано поважними причини пропуску позовної давності в силу вимог ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати в частині стягнення попередньої оплати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначив, що обрання позивачем невірного способу захисту при поданні вперше поданого позову без пропуску строку позовної давності не є поважною причиною для незастосування для спірних відносин такого.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для її повного розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

04.01.2011 року між ТОВ фірма "Мед - сервіс" (покупець) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) було укладено договір №01/103/11 про закупівлю природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 10 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифі на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 0 234,00 грн., ПДВ -20%. До сплати за 1000куб.м природного газу - 2561,64 коп., ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3073,97грн.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією країни проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку м'ясця поставки газу; - оплати в розмірі по 33% від вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 5.1. договору сторони передбачили, що строк поставки газу з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. включно.

Судом встановлено, що за період з січня по грудень 2011 року, позивач здійснив поставку природного газу на користь відповідача на суму 16 575,19грн. Проте, на виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату вартості природного газу у розмірі 30 739,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 13.01.2011 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

25.11.2011 року позивач направив на адресу відповідача лист, який відповідач отримав 30.11.2011 року, з проханням повернути грошові кошти в сумі 14 164,49 грн.

За твердженням позивача, вищевказаний лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.

За таких обставин, позивач, з посиланням на частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 14 164,49 грн., а також три проценти річних у розмірі 1 466,90 грн., нарахованих за період з 31.12.2011 року по 12.06.2015 року та інфляційні втрати у розмірі 10 695,98 грн., нараховані за період з 31.12.2011 року по 12.06.2015 року.

Як зазначалось вище суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати та визнав поважними причини пропуску строку позовної давності. Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Так, судом встановлено, що відповідач не виконав покладених на нього договором зобов'язань щодо поставки товару, обумовленого в договорі, та не повернув суму попередньої оплати.

При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до умов п. 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки газу по 31 грудня 2011 р. включно. Таким чином, право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у відповідача виникло з 01.01.2012 р. З огляду на наведене строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплинув 01.01.2015 р. При цьому позивач звернувся до суду з даним позовом лише 10.07.2015.

Так, в силу вимог ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Як на поважну причину пропуску строку позовної давності позивачем суд послався на те, що позивач в межах строку позовної давності вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 14164,49 грн. Разом з тим, у зв'язку з невірним обранням позивачем способу захисту, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 р. у справі № 910/17919/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 р., хоч і встановлена наявність заборгованості, проте відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на невірне застосування ТОВ Фірма "Мед-Сервіс" норм права до спірних правовідносин.

Проте, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вказана обставина пропуску строку позовної давності не є поважною, оскільки зазначена причина пропуску строку фактично обумовлена неналежними діями самого заявника. Отже, в позові слід відмовити, в зв'язку з спливом строку позовної давності.

При цьому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в стягненні з відповідача 1 466,90 грн. трьох відсотків річних, а також інфляційних нарахувань у розмірі 10 695,98 грн. нарахованих за період з 31.12.2011 року по 12.06.2015 року, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена можливість стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, тоді як стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання. Відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За викладених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/18050/15 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача попередньої оплати. В позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №910/18050/15 скасувати частково.

2. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 2, код ЄДРПОУ 23364377) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2009 (дві тисячі дев'ять)грн. 70коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи № 910/18050/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Е.О. Шевченко

В.О. Зеленін