Постанова № 54079929, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/3980/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Комиш О.І., дов. б/н від 01.03.15 року;

від відповідача - Дякевич Т.В., дов. № 28 від 08.09.14 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-

Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.07.2015 року

у справі № 910/3980/15-г (головуючий суддя Сташків Р.Б.,

судді: Привалов А.І., Полякова К.В.)

за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-

Україна»

про стягнення 349 760,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року по справі № 910/3980/15-г позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» 144 965,88 грн. штрафу, а також 2 899,32 грн. судового збору.

У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року по справі № 910/3980/15-г скасувати в частині стягнення 5% штрафу в розмірі 144 965,88 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 07.10.2015 року.

07.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року справу № 910/3980/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 28.10.2015 року.

У судовому засіданні 28.10.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи до 18.11.2015 року

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року по справі № 910/3980/15-г скасувати в частині стягнення 5% штрафу в розмірі 144 965,88 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Представник Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.11.2012 між Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (далі - позивач, продавець, ПП «Акрілат-Хімконтракт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі - відповідач, покупець, ТОВ «Фідленс-Україна») укладено договір поставки № 09111А (далі - Договір).

За умовами Договору продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті та кількості згідно з специфікації та/або рахунку-фактури до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.2 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність Покупця - 30 календарних днів.

За період з 12.11.2012 року по 13.08.2014 року позивачем було поставлено товар, а відповідачем прийнято та частково оплачено обумовлений Договором товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та виписок про рух коштів (детальний перелік наведено в позові) (т. 1 а.с. 17-230, т. 2 а.с. 1-65).

Відповідно до п. 8.8 Договору у разі невиконання або неналежного виконання даного Договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 5% від невиконаного зобов'язання.

Враховуючи несвоєчасну оплату поставленого товару в розмірі 6 995 203,08 грн., позивач, відповідно до положень п. 8.8 Договору, просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 % від неналежно (несвоєчасно) виконаного зобов'язання у сумі 349 760,15 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що в розрахунку позивача днем прострочення визначено 30-й день з дня поставки. Проте, у відповідності до положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно визначено, враховуючи положення п. 8.8 Договору та ст. 253 ЦК України, що простроченням строку оплати товару є 31-й день, а не 30-й як визначено позивачем.

Крім цього, позивачем у розрахунку також не враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на вказане, 5 % штрафу необхідно розраховувати не з 6 995 203,08 грн. несвоєчасно внесеної оплати за Договором, а з 6 791 089,48 грн., оскільки, з урахуванням зазначених вище обставин, відповідачем були оплачені у строк платежі на суму 204 113,60 грн.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було частково обґрунтовано розмір 5 % штрафу, який складає 339 554,47 грн.

При цьому, відповідачем була подана заява від 21.04.2015 року про застосування строку позовної давності та відсутність обґрунтованих підстав його пропущення.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява була подана 20.02.2014 року, що підтверджується відміткою на ній.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу за прострочення оплати поставок, здійснених у період з 12.11.2012 року по 20.02.2014 року, тобто за рік до подання позовної заяви.

За таких обставин, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 194 588,59 грн., нарахованого за період з 12.11.2012 року по 20.02.2014 року.

Щодо частини штрафу в розмірі 144 965,88 грн., нарахованого в межах строку позовної давності та задоволеного судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на ненадання позивачем сертифікатів якості товару, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині 144 965,88 грн., оскільки зобов'язання є припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України за заявою Відповідача від 22.04.2015 року.

При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним наданням позивачем сертифікатів якості, позивач має сплатити відповідачу штраф у розмірі 374 828,45 грн., а в заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідач просить зарахувати вказану суму в рахунок погашення штрафу, який він повинен сплатити позивачу в розмірі 144 965,88 грн.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, і продавець також повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивачем товар прийнято без зауважень, жодних застережень чи актів про відсутність таких документів, а також доказів того, що позивач на вимогу відповідача не передав вказаних документів - суду не надано. До заяви позивача про зарахування однорідних зустрічних вимог від 22.04.2015 року, яка ґрунтується на вимозі відповідача від 21.04.2015 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки вони направлені позивачу та подані до суду після порушення провадження по справі.

Враховуючи положення Договору, прийняття відповідачем товару без жодних застережень, посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід звернути увагу, що позивачем відповідні сертифікати було надано до матеріалів справи (т. 3 а.с. 21-73).

Крім того, п. 1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Пеня і штраф є видами неустойки та мають одну і ту ж правову природу забезпечувального зобов'язання.

Таким чином, зарахування може бути здійснене за основним зобов'язанням, а не за забезпечувальним зобов'язанням до нього.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Щодо зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 року № 3-35гс13.

Пунктом 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК).

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем не доведено, що присуджений до стягнення штраф у розмірі 144 965,88 грн. є надмірно великим, виконання якого не є можливим, оскільки сума поставленого товару за Договором значно перевищує розмір штрафу.

Крім того, судом було застосовано позовну давність до вимог про стягнення 194 588,59 грн., що є більшою частиною вимог даного позову.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги відповідача про зменшення розміру штрафу судом першої інстанції обґрунтовано відхилено.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 144 965,88 грн. 5 % штрафу. В задоволенні іншої частини позовних вимог обґрунтовано відмовлено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року по справі № 910/3980/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року по справі № 910/3980/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/3980/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 23.11.2015 року.