Постанова № 54079909, 30.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 року Справа № 904/6975/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі Мудрак О.М.

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року у справі №904/6975/15

за позовом Приватного акціонерного товариства “Енергоресурси” (м. Нікополь, Дніпропетровська обл.)

до Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради (м. Нікополь, Дніпропетровська обл.)

про стягнення дебітоврської заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. по справі № 904/6975/15 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Енергоресурси” – задоволено.

Стягнуто з з комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради на користь приватного акціонерного товариства “Енергоресурси” 32610,49грн – основного боргу, 338,35грн – пені, 550,02грн - 3% річних, 1827грн – витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що до позовної заяви не надано розрахунку основної суми боргу, тобто позивачем надано суду неповну інформацію і додані розрахунки пені і 3% річних не можуть слугувати обґрунтуванням позовної заяви.

Також скаржник посилається на невмотивований обмежений час, протягом якого суд розглянув справу, у зв’язку з чим у скаржника не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст.22 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка доводам та запереченням сторін, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

30.11.2015 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.02.2011 між ПАТ “Енергоресурси” (Власник мереж) та КП “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (Споживач) було укладено договір № 07-4975/65 про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 цього договору.

Споживач зобов’язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком 4 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” (п. 4.1.1 договору).

Згідно з п. 10.6 договору цей договір укладається на строк з 01.02.2011 до 31.12.2011, та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Позивач, на виконання умов договору, надав послуги на загальну суму 32610,49грн, що підтверджується відповідними актами надання послуг, які підписані сторонами (а.с. 31-42).

Позивачем були виставлені рахунки на оплату за перетікання реактивної електричної енергії на суму 32610,49грн. (а.с.43-54), але вказані рахунки сплачені не були, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати за перетікання реактивної електричної енергії не виконані, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 550,02грн. та 338,35грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, висновки суду про стягнення боргу в сумі 32610,49грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок 3% річних за період з 16.06.2015р. по 01.08.2015р. в сумі 550,02грн.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано обґрунтованим, а тому господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 550,02грн.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 8.2.1 договору сторони погодили, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості у сумі 338,35грн.

Вказаний розрахунок є правомірним, а тому апеляційний суд вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 338,35грн.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що до позовної заяви не надано розрахунку основної суми боргу, тобто позивачем надано суду неповну інформацію і додані розрахунки пені і 3% річних не можуть слугувати обґрунтуванням позовної заяви, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у тексті позовної заяви були перелічені усі рахунки, які не були сплачені відповідачем, у рахунках на сплату була зазначена сума заборгованості, що є доказом наявності заборгованості. Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків на 01.07.2015, підписаний та скріплений печатками сторін, який також слугує доказом наявності заборгованості за договором № 07-4975/65.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про невмотивований обмежений час, протягом якого суд розглянув справу, у зв’язку з чим у скаржника не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст.22 ГПК України, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції було дотримано визначені Господарським процесуальним кодексом України строки.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року у справі №904/6975/15 залишити без змін.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 07.12.2015 року.