Рішення № 54079739, 01.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2015 р.Справа № 916/4042/15

Позивач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАНДРІТ ЛТД»

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №2102 від 23.09.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_2- генеральний директор

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №2102 від 23.09.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «АЛЕКСАНДРІТ ЛТД» про стягнення основного боргу за договором №960-П-ОДФ-15 від 16.01.2015р. у розмірі 44 160 грн., пені у розмірі 5 540 грн. 63 коп. та 3% річних у розмірі 299 грн. 28 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, в судовому засіданні представник відповідача своєї правової позиції щодо позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» не висловив, доказів належного виконання умов договору №960-П-ОДФ-15 від 16.01.2015р. до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив:

16 січня 2015р. між ДП «Адміністрація морських портів України» «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та ТОВ «АЛЕКСАНДРІТ ЛТД» (Підприємство) був укладений Договір №960-П-ОДФ-15 , згідно якого Підприємство передає за письмовими заявками , а Адміністрація приймає на зберігання /розміщення за Актом приймання-передачі , протягом строку, вказаного у заявках, та зобов'язується повернути Підприємству у схоронності таке майно: танк-контейнер у кількості 1(однієї) одиниці та блок-контейнер у кількості 1(однієї) одиниці.

Строк дії Договору по 31.12.2015р. При цьому, відповідно до п.6.2 Договору строк його дії розповсюджується до взаємовідносин сторін, які виникли до дати його підписання, а саме з 01.01.2015р.

Відповідно до п.1.2 Договору Підприємство зобов'язується на умовах , передбачених цим Договором, сплачувати фактичний строк зберігання /розміщення майна згідно з умовами, встановленими розділом 3 даного Договору .Фактичний строк зберігання /розміщення підтверджується Актами приймання-передачі майна та Актами виконаних робіт (наданих послуг).

За умовами п.2.2.1 Договору Адміністрація має право вимагати оплати за фактичний строк зберігання /розміщення , якщо майно витребуване достроково або не забрано в строк, встановлений п.1.1 Договору.

Згідно п. 2.3.2 Договору Підприємство зобов'язано забрати у Адміністрації майно після припинення строку , вказаного в заявках або дії Договору , своїми силами та засобами на підставі Акта приймання-передачі майна. За умовами п.2.3.4 Договору Підприємство зобов'язано оплачувати фактичний строк зберігання /розміщення згідно з умовами , встановленими розділом 3 Договору , що підтверджується Актами приймання-передачі майна та Актами виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до розділу 3 Договору Підприємство оплачує Адміністрації послуги зі зберігання / розміщення майна у розмірі 200 грн. (без ПДВ) за добу (неповна доба вважається повною) на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) до 20 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до чинного законодавства України . Форма оплати переказ грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації.

За умовами п.7.3 Договору всі права та обов'язки ДП «Адміністрація морських портів України» (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів , приймання-передачі товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Одеською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту).

Додатковою угодою від 04.09.2015р. за ініціативою Підприємства сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір №960-П-ОДФ-15 від 16.01.2015р. з 31.08.2015р. , провести звірку взаєморозрахунків і погасити наявну заборгованість .

Позивач у справі зазначає, що відповідно до умов Договору, на підставі заявки Підприємства , починаючи з січня 2015р. Адміністрацією були надані послуги зі зберігання майна Підприємства, що підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними повноважними представниками сторін, на загальну суму 44 160 грн. Але, відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим, станом на 15.09.2015р. за ним утворилася заборгованість у сумі 44 160 грн. , яку позивач просить суд стягнути з відповідача, посилаючись на ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України .

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.4.5 Договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків Підприємство зобов'язано сплатити Адміністрації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежу. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 540 грн. 63 коп.

Позивач також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства та п.5.5. Договору позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 299 грн. 28 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2015р. між ДП «Адміністрація морських портів України» «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та ТОВ «АЛЕКСАНДРІТ ЛТД» (Підприємство) був укладений Договір №960-П-ОДФ-15 , згідно якого Підприємство передає за письмовими заявками , а Адміністрація приймає на зберігання /розміщення за Актом приймання-передачі , протягом строку, вказаного у заявках, та зобовязується повернути Підприємству у схоронності таке майно: танк-контейнер у кількості 1(однієї) одиниці та блок-контейнер у кількості 1(однієї) одиниці.

Відповідно до розділу 3 Договору Підприємство оплачує Адміністрації послуги зі зберігання / розміщення майна у розмірі 200 грн. (без ПДВ) за добу (неповна доба вважається повною) на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) до 20 числа місяця, наступного за звітним. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до чинного законодавства України . Форма оплати переказ грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації.

За матеріалами справи , позивачем було повністю виконано взяте на себе зобовязання по Договору №960-П-ОДФ-15 від 16.01.2015р. , що підтверджується Актами виконаних робіт (надання послуг) за січень, квітень-серпень 2015р. на загальну суму 44 160 грн., підписаними представниками обох сторін, актом звірки взаєморозрахунків №31099.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 44 160 грн.

Згідно п.4.5 Договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків Підприємство зобов'язано сплатити Адміністрації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, виходячи з п.4.5 зазначеного Договору та норм чинного законодавства , перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню на загальну суму 5 540 грн. 63 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначену норму законодавства, перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок , суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 299 грн. 28 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАНДРІТ ЛТД» (65089, м.Одеса, Застава-2, вул.Привозна,1, код ЄДРПОУ 39148790) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м.Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 38728457, р/р 26009010288616 в ПАТ «БАНК ВОСТОК» , МФО 307123) заборгованість у сумі 44 160 грн., пеню у сумі 5 540 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 299 грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 грудня 2015 р.

Суддя Н.В. Рога