Рішення № 54079298, 24.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/27489/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Деснянського району м. Києва

про: стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 15 876,84 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: Геньбач В.М. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 24 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», 23.10.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 94/11/7149 від 15.10.2015 року до відповідача, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Деснянського району м. Києва, про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 37 309,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 691318 від 01.01.2006 року не було оплачено надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 26.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/27489/15 та призначено розгляд справи на 24.11.2015 року.

В судовому засіданні 24.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2015 року, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості в розмірі 21 432,78 грн., в якій просив суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Деснянського району м. Києва 3% річних в сумі 2 724,55 грн. та інфляційні втрати 13 152,29 грн. Також представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення, подав додаткові документи, які були залучені судом до матеріалів справи. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду їх необґрунтованості.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, яка прийнята господарським судом до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість в сумі 15 876,84 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, виконавець, енергопостачальна організація) та Дитячою поліклінікою № 2 Деснянського району міста Києва, правонаступником якої відповідно до п. 1.2 Статуту є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Деснянського району м. Києва (далі - відповідач, замовник, абонент) (разом - сторони), укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 691318 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили в додатку № 3 до договору, відповідно до умов п.1 якого розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 116 за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для гарячого водопостачання - 800,61 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 додатку 4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі. Абонент щомісячно з 12 по 15 число повинен самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач передає в РВТ). Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2012 року по 01.01.2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на жовтень 2015 року становить 21 432,78 грн. В якості доказів наявності заборгованості позивачем надано відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграми) та розрахунок основного боргу за спожиту теплову енергію.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним вище Договором, інфляційну складову боргу в розмірі - 13 152,29 грн. та 3 % річних - 2 724,55 грн. (копія розрахунку санкцій наявна в матеріалах справи).

В судовому засіданні 24.11.2015 року позивач зауважив, що відповідачем станом на 01.11.2015 року було оплачено основну заборгованість в розмірі 21 432,78 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом, 01 січня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 691318 відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу узгоджені сторонами в договорі послуги, проте, відповідачем зазначені послуги сплачені не були. Отже, на виконання умов договору в період з 01.10.2012 року по 01.01.2013 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію у гарячій воді, яка становить 21 432,78 грн.

Зазначені факти підтверджуються відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та розрахунками основного боргу за спожиту теплову енергію (копії документів наявні в матеріалах справи), однак відповідачем станом на 01.11.2015 року була погашена заборгованість за надані послуги в розмірі 21 432,78 грн., що підтверджується поданою позивачем довідкою про надходження коштів.

Водночас, відповідачем була погашена основна заборгованість вже 01.11.2015 року, хоча прострочення зобов'язання та нарахування штрафних санкцій ще почалось в жовтні 2012 року, а тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим та безспірним відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є правильним та за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 2 724,55 грн. 3% річних. Окрім того, судом було встановлено, що інфляційні втрати позивач арифметично розрахував правильно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13 152,29 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, беручи до уваги прострочення виконання обов'язку замовником (відповідачем) щодо сплати заборгованості за надані послуги (позивачу), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних в розмірі 2 724,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 152,29 грн.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Деснянського району м. Києва (код ЄДРЮОФОП 38960345; адреса: 02232, м. Київ, БУЛЬВАР ВИГУРІВСЬКИЙ, будинок 4) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРЮОФОП 00131305; адреса: 01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 3% річних 2 724,55 грн. (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 55 копійок), інфляційні втрати в розмірі 13 152,29 грн. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 29 копійок) та судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.11.2015 року.

Суддя О.С. Комарова