Рішення № 54078944, 30.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.15р. Справа № 904/8914/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення 35 682,50 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 20-482 від 13.08.2015)

ОСОБА_2 - представник (дов. № 20-454 від 13.08.2015)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. № 477 від 01.01.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 35 682,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажів на адресу позивача у 2015 році за накладними №№ 36103984, 33943929, 47479696, 47479704, 47566138, 47598578, 4700507, 48515257, 49592264, 47711916, 47711924, 47711932, 47592829, 36220234, 34071290, 34047308, 34070482, 47819651, 47825468, 47939004, 47941083, 47934468, 47850698, 47850953, 47959853, 47961115, 34187393, 45000957, 36264307, 34132654, 45358405, 45358413, 45358421 відповідачем було допущено прострочення доставки вантажу, що є порушенням пунктів 41, 116 Статуту залізниць України.

За порушення терміну доставки вантажів позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 35 682,50 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 28.10.2015 на 16.11.2015.

16.11.2015 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

За накладною № 49515275 вагон № 65343766 прийнято до перевезення по станції Мушкетове Донецької залізниці 01.02.2015, затримка у відправленні вантажу відбулася на станції Мушкетове з 01.02.2015 до 08.04.2015, що підтверджується Довідкою про вагонні операції.

За накладною № 49592264 вагон № 67666412 прийнято до перевезення по станції Мушкетове Донецької залізниці 05.02.2015, затримка у відправленні вантажу відбулася на станції Мушкетове з 05.02.2015 до 08.04.2015, що підтверджується Довідкою про вагонні операції.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначено території проведення АТО, у т.ч. в Донецькій області-Амвросіївського, Марійського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макіївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинуватаі Торез, Шахтарськ.

Таким чином, прострочення у доставці вантажу за накладними № 49515275 та № 49592264 сталася з незалежних від залізниці причин.

Відповідач зазначає, що перевізні документи представником позивача розкредитовані після закінчення доби, тому штраф за накладними №№ 34071290, 47711916, 47711924, 47592829, 4794108347850953, 47961115, 45000957 нараховано неправомірно і сплаті не підлягає.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця" та відкладено розгляд справи на 30.11.2015.

30.11.2015 представник позивача подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. №1669-VII, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, передбачено, що протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивач зазначає, що чинне законодавство України, яке регулює питання залізничних перевезень не регламентує визначення терміну "розкредитування", не визначає порядку та способів його проведення.

Третя особа у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечила. Була належним чином повідомлена про дату та місце судового засідання. Засобами електронного зв'язку надала письмові пояснення № 2001-1/1303 від 26.11.2015, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Також, третьою особою були надані копії наступних документів:

- сертифікат (висновку) про настання обставин непереборної сили № 1361 від 14.10.2014;

- акти пошкодження ділянок;

- перелік контрольних пунктів в'їзду - виїзду на залізничних шляхах (а.с.109-121).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році на адресу позивача здійснювались поставки вантажу залізничним транспортом за накладними №№ 36103984, 33943929, 47479696, 47479704, 47566138, 47598578, 4700507, 48515257, 49592264, 47711916, 47711924, 47711932, 47592829, 36220234, 34071290, 34047308, 34070482, 47819651, 47825468, 47939004, 47941083, 47934468, 47850698, 47850953, 47959853, 47961115, 34187393, 45000957, 36264307, 34132654, 45358405, 45358413, 45358421 (а.с.9-52).

За порушення терміну доставки вантажу позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 35 682,50 грн.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Наявні у матеріалах справи товаро-транспортні накладні засвідчують факт укладення договору транспортного перевезення між ДП "Донецька залізниця" в якості перевізника та ПрАТ "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - Металургійний завод", ПАТ "Тернопільський кар'єр", ПАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК", ТОВ "Мастер Груп", ТОВ "Валкос Груп", ТОВ "НОВА-ГРЕЙН", ПАТ "ІНГЗК", ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", ПАТ "ПІВД ГЗК", ДП "Нігинський кар'єр", в якості вантажовідправників.

Відповідно ні позивач, ні відповідач не є сторонами договору на перевезення вантажу, тому господарські зобов'язання сторін виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відносини щодо перевезення вантажів залізницею регулюються, зокрема, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року та іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 3 статті 313 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Вказана норма є спеціальною для спірних правовідносин, оскільки предметом даного спору є стягнення з перевізника (залізниці) штрафу за прострочення в доставці вантажу.

Відповідний закон, який би встановлював розмір штрафу, що стягується з перевізників за прострочення в доставці вантажу відсутній.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як було встановлено вище, договір між відповідачем та позивачем щодо спірних правовідносин не укладено.

Водночас, відповідно до пп. 1 п. 116 Статуту залізниць, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Оскільки Господарським кодексом України визначено, що розмір штрафу, який може бути стягнуто з перевізника за прострочення в доставці вантажу повинен визначатись законом, його визначення підзаконним нормативно-правовим актом не відповідає ч.3 ст. 313 Господарського кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування пп.1 п.116 Статуту залізниць України.

Пунктом 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

За накладними № 49515275, № 49592264 вантажі приймалися до перевезення зі станцій Донецької залізниці. Ту обставину, що затримка вагонів відбулась на станціях, що належать до сфери ДП "Донецька залізниця" не заперечує ані позивач, ані відповідач, ані третя особа у справі.

Частиною 1 статті 35 господарського кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вбачається із письмових пояснень третьої особи, під час проведення АТО Донецька залізниця здійснює перевезення вантажів зі станцій Донецької залізниці на Придніпровську та Південну залізниці. Згідно плану формування відправка повинна слідувати: Мушкетове - Ясинувата крізним поїздом призначенням Запоріжжя-Ліве зі здачею по стику Чаплине на Придніпровську залізницю. Але, з серпня 2014 року і по теперішній час з причини пошкодження та не використання ділянки Ясинувата - Авдіївка відправки зі станції Мушкетове слідують Мушкетоне - Ясинувата крізним поїздом призначенням Запоріжжя-Ліве зі здачею по стику Пост 4 км. на Південну залізницю. Рух поїздів здійснюється по одній колії перегону Ясинуната - Скотувата -Костянтинівка. Пропускна здатність з урахуванням роботи контролюючих органів України (прикордонна служба, фіскальна служба штабу АТО по станції Кривий Торець та Костянтинівка) на Ясинувату зі Скотуватої складає 12 поїздів, на Скотувату з Ясинуватої 12 поїздів. Через даний стиковий пункт здійснюється ввезення сировини та вивезення готової продукції. Пропускної здатності недостатньо. Внаслідок бойових дій пропуск поїздів через пропускні пункти може не здійснюватися взагалі. В даному випадку вагони за відправками № 49515257, 49592264 Мушкетове - Запоріжжя-Ліве затримувались по станціях Донецької залізниці за вище приведених причин. Дільниці шляху по теперішній час робітниками дороги повністю не обслідувані та не відремонтовані, внаслідок бойових дій.

На підтвердження вищезазначених обставин, третя особа надала дефектні акти пошкоджень інфраструктури (верхнього шляху) з причини несанкціонованого втручання в роботу залізничного транспорту (а.с.110-115,118-121), в яких зазначено дата пошкодження (виявлення), станція, ділянка (км), інвентарний номер, пошкодження (вид, об'єм, величина), необхідні матеріали для відновлення. Дані дефектні акти підписані уповноваженими особами ДП "Донецька залізниця".

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що за залізничними накладними № 49515275, № 49592264 було допущено прострочення доставки вантажу, але щодо їх причин затримки, суд встановив наступне.

Як вже зазначалось вище, затримка в доставці вантажу пов'язана з тим, що під час проведення антитерористичної операції було пошкоджено залізничну інфраструктуру, що потягло за собою зміну маршруту прямування поїздів.

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про залізничнй транспорт" Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Перевізники не мають права відмовляти пасажирові та відправникові вантажу у перевезенні, крім випадків, передбачених Статутом залізниць України (ч.6 ст.22 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" Амвросіївський, Мар'їнський, Новоазовський, Старобешівський, Тельманівський, Шахтарський, Ясинуватський райони та м. Горлівка, м. Докучаєвськ, м. Донецьк, м. Жданівка, м. Кіровське, м. Макіївка, м. Єнакієве, м. Сніжне, м. Харцизьк, м. Ясинувата, м. Торез та м. Шахтарськ знаходяться на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Отже, вантаж за накладними № 49515275, № 49592264 відправлявся зі станцій, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому відповідач не має будь-якого відношення до причин затримки та позбавлений можливості впливати на них.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" та Державне підприємство "Донецька залізниця" є окремими юридичними особами.

Отже, для застосування до учасників господарських відносин штрафних санкцій необхідною умовою є порушення таким учасником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що затримка за накладними № 49515275, № 49592264 відбулась на станціях відправлення, які належать до сфери діяльності ДП "Донецька залізниця". Тому, особою, яка може нести матеріальну відповідальність у зв'язку з затримкою у доставці вантажу є третя особа у цій справі, а не відповідач.

Звертаючись до суду із позовом до відповідача, позивач керувався положеннями п.п. 130-137 Статуту залізниць України, згідно яких претензії та позови, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до пункту 131 Статут залізниць України претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення.

З викладеного вбачається, що Господарським кодексом України по-іншому, ніж Статутом залізниць України, визначається учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, і має нести майнову відповідальність.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року №1973 (крім тих, які були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 №720 після виникнення спірних правовідносин, і стосувались деяких питань перерозподілу надходжень від перевезень залізничним транспортом під час проведення антитерористичної операції).

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 року за №436-ІV і набув чинності з 01.01.2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Тому, керуючись ч.1,2 ст. 4 Господарського кодексу України у суду відсутні підстави застосовувати для спірних правовідносин п.131 Статуту залізниць України.

Оскільки базою для нарахування штрафу за накладними №№ 36103984, 33943929, 47479696, 47479704, 47566138, 47598578, 4700507, 48515257, 49592264, 47711916, 47711924, 47711932, 47592829, 36220234, 34071290, 34047308, 34070482, 47819651, 47825468, 47939004, 47941083, 47934468, 47850698, 47850953, 47959853, 47961115, 34187393, 45000957, 36264307, 34132654, 45358405, 45358413, 45358421 повинен бути закон (який на час виникнення спірних правовідносин відсутній), тому доводи як позивача, так і відповідача щодо процедури отримання вантажу, його розкредитування тощо не можуть вплинути на наслідки розгляду вказаного спору.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки обов'язок вчинити такі дії покладено на особу, діями або бездіяльністю якої було допущено господарське правопорушення. Оскільки відповідач не був причетний до причин, з яких вантаж не було доставлено своєчасно, та не міг впливати на причини затримки, до нього не можуть бути застосована ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Також, суд вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", оскільки відповідач заперечує проти позову з інших підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.12.2015.

Суддя ОСОБА_4