Постанова № 54077009, 04.12.2015, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/1087/15-а

Провадження № 2-а/581/29/15

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2015 року смт.Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Бутенка Д.В., за участі секретаря судового засідання Голодної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Липова Долина Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області, начальника відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_2, яка користується правами та обовязками державного виконавця, про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2015 року, визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 48475638, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище адміністративним позовом, який мотивував тим, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження № 48475638, відкрите на підставі постанови начальника ВДВС Липоводолинського РУЮ в Сумській області ОСОБА_2 від 17 серпня 2015 року про стягнення з нього судового збору на користь держави в сумі 36 грн. 54 коп. за розгляд справи про адміністративне правопорушення. У порядку примусовому стягнення судового збору постановою начальника відділу від 15 жовтня 2015 року накладено арешт на його кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах. Уважав дані рішення начальника державної виконавчої служби незаконними, а тому просив скасувати постанови начальника ВДВС Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 від 17 серпня 2015 року та 15 жовтня 2015 рок, оскільки він добровільно сплатив розмір судового збору на рахунок у місцевому органі казначейської служби, постанова про відкриття виконавчого провадження ним особисто не отримувалась і він не був обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження і про накладення арешту на належні йому грошові кошти.

У судовому засіданні позивач підтримав позов та в додаткове обґрунтування власних доводів по справі пояснив суду про те, що він вважає відкривати вищевказане виконавче провадження та накладати в його межах арешт на його кошти в місцевих відділеннях ПАТ «Ощадбанк» і «Приватбанк» не було підстав, так як він добровільно ще 19 травня 2015 року сплатив на відповідний казначейський рахунок 36 грн. 50 коп. судового збору, стягнутого з нього постановою суду по справі про адмінправопорушення, і передав оригінал квитанції до суду для приєднання до матеріалів справи (анкетні дані працівника суду та його зовнішні ознаки детально в поясненнях не навів, проте підтвердив те, що за результатами розгляду справи про адмінправопорушення йому в суді розяснювалась необхідність передати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору); жодного листування від ВДВС Липоводолинського РУЮ він особисто не отримував і нікому не доручав отримувати за нього будь-яку поштову кореспонденцію; накладення арешту на банківські кошти призвело до часткової втрати своєї ділової репутації через відмову окремих постачальників здійснювати йому поставки продукції, як субєкту торгівельної діяльності на території смт.Липова Долина.

Представник позивача ОСОБА_3, підтримавши позицію довірителя, додатково суду пояснила про те, що ОСОБА_2, як державний виконавець, не мала права відкривати виконавче провадження та накладати в його межах арешт на кошти фізичних осіб не пересвідчившись у добровільному виконанні судового рішення, чого зроблено цією посадовою особою не було (не надіслані запити до місцевої казначейської служби для зясування надходження судового збору до відповідного бюджету), супровідний лист місцевого підрозділу податкової служби не є заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, а підставою для подальших примусових дій повинен бути достовірно перевірений державним виконавцем факт отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження і закінчення строку для добровільного виконання рішення суду. Уточнила, що чинне законодавство не зобовязує боржника приносити будь-які документи до суду чи до органів ДВС до відкриття виконавчого провадження відносно осіб, а його довіритель двічі сплатив розмір судового збору, фактично двічі будучи покараним у справі за адмінпроступок (вперше судовий збір сплачено було 19 травня 2015 року, а вдруге в першій половині листопада 2015 року). Крім цього, розписка про вручення рекомендованого листа позивачу не має всіх необхідних реквізитів (помітку про те, що це саме був рекомендований лист, який відправився її довірителю, не деталізовано хто його отримав). Відповідач, як державний виконавець, повинна була скористатися своїм правом та провести перевірку добровільної сплати її довірителем судового збору через відповідні служби і не накладали арешт на кошти боржника, обмежуючи його конституційні права.

Представник ВДВС за посадою та окремо як відповідач в особі начальника ВДВС Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на правомірність вчинених нею дій як начальником відділу державної виконавчої служби, який користується правами державного виконавця. Уточнила те, що її, як державного виконавця, ОСОБА_1 не повідомляв про добровільну сплату ним судового збору в травні 2015 року, а нею самостійне виконання виконавчого документу перевіряється по єдиному депозитному рахунку, який відкритого відділом ДВС, а у спосіб надіслання будь-яких запитів на адресу казначейської служби (такі б відомості нею були перевірені якщо б були надані ОСОБА_1 якісь нечитабельні квитанції чи письмові заяви тощо). Факт отримання боржником постанови для відкриття виконавчого провадження, яка надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення без опису вкладення, не є визначальним, головним є те, щоб дана постанова була надіслана за поштовою адресою, зазначеною у виконавчому документі, що нею було особисто виконано щодо відправки такого документу з відповідною реєстрацією у відповідному журналі (фактично отримано відправлення ОСОБА_1 21 серпня 2015 року); постанова про накладення арешту на майно надсилалася боржнику 15 жовтня 2015 року простим поштовим відправленням. Уточнила ті обставини, що часткове стягнення судового збору та витрат виконавчого провадження проводилось нею за рахунок арештованих коштів на рахунку ОСОБА_1 в Липоводолинській філії ПАТ «Ощадбанк» і повністю виконавчий документ було виконано боржником 11 листопада 2015 року, коли боржник сплатив 68,01 грн. на депозитний рахунок відділу. 18 листопада 2015 року нею прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження у звязку з повним фактичним виконанням судового рішення і цього ж дня всі грошові кошти звільнені від арешту.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши матеріали даної справи, матеріали справи № 581/403/15-п та виконавчого провадження № 48475638, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а також з оголошених матеріалів справи про адмінправопорушення № 581/403/15-п, постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 травня 2015 року з ОСОБА_1 за розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, стягнуто в дохід держави 36 грн. 54 коп. судового збору (а.с.67). Дана постанова суду першої інстанції набрала законної сили 02 червня 2015 року та є різновидом виконавчого документу в розумінні п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та в межах тримісячного терміну, перебіг якого починається з наступного дня після набрання цим документом законної сили, предявлено до виконання до місцевого органу державної виконавчої служби через місцевий орган доходів і зборів, що відповідає вимогам ст.8 ч.3, 19 ч.1, ст.22 ч.1,2 (а.с.42,67).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 від 17 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаної постанови суду про стягнення судового збору в сумі 36 грн. 54 коп., заведено виконавче провадження за серією ВП № 48475638 та надано боржнику строк для самостійного виконання постанови до 23 серпня 2015 року включно (а.с.37-38 (зворот сторінки). Дане рішення державного виконавця 19 серпня 2015 року передано для відправки в якості рекомендованого відправлення із супровідним листом з повідомленням про вручення на поштове відділення в смт.Липова Долина за адресою проживання боржника, зазначеного у виконавчому документі (а.с.38,44,50,64,73-77).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 від 15 жовтня 2015 року накладено арешт на кошти, що наявні на рахунках в усіх установах банків, та належать боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, мешканцю смт. Липова Долина вул. Дмитра Сулими,23, Сумської області; арешт накладено у межах суми 93 грн. 01 коп. Дана постанова мотивувалася тим, що в строк для самостійного виконання рішення суду, останнє є невиконаним боржником станом на 15 жовтня 2015 року, і боржник може мати відкриті рахунки в установах банків, а тому оскаржувана постанова ґрунтувалась на нормах ст.ст.11,52 Закону України «Про виконавче провадження». Дане рішення державного виконавця передано для направлення 15 жовтня 2015 року простим поштовим відправленням як боржнику, так і ПАТ КБ «Приватбанк», Сумському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» (а.с.49,63,73-77).

У період часу з 13 по 18 листопада 2015 року на виконання вищевказаного виконавчого документа в примусовому порядку з рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «Ощадбанк» стягувались грошові кошти сукупно в сумі 90 грн. 19 коп., а також окремо боржником сплачено 11 листопада 2015 року 68 грн. 01 коп. на виконання вищевказаного судового рішення (а.с.51-54,56).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 від 18 листопада 2015 року закінчено вищевказане виконавче провадження на п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв?язку із повним виконанням судового рішення в частині стягнення судового збору, її копії направлені боржнику, місцевому органу доходів та зборів і місцевому суду (а.с.57-58,66-67,73-77).

Крім цього, ще 19 травня 2015 року ОСОБА_1 сплатив на відкритий рахунок в місцевому органі казначейської служби 36 грн. 54 коп. судового збору та які цього ж дня були зараховані до Державного бюджету України (а.с.65,72).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2 від 18 листопада 2015 року по вищевказаному виконавчому провадженні серії ВП № 48475638 звільнено з-під арешту грошові кошти, що наявні на рахунках ОСОБА_1 Дане рішення державного виконавця передано для направлення 18 листопада 2015 року простим поштовим відправленням як боржнику, так і ПАТ КБ «Приватбанк», Сумському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» (а.с.61,73-77).

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем дотримано, визначений ч.2 ст.181 КАС України, 10-денний строк.

При вирішенні даного адміністративного спору, який підсудний Липоводолинському районному суду Сумської області як місцевому адміністративному суду (ч.5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.181 КАС України), суд виходить з наступних висновків та вимог закону, чинних на момент постановлення оскаржуваних рішень державного виконавця та продовження відповідних правовідносин.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження за формою і змістом відповідає вимогам ст.25 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята після перевірки відповідності вимогам вищевказаного закону тексту виконавчого документа, в межах строку для пред?явлення постанови суду по справі про адміністративне правопорушення та в межах триденного терміну з дня отримання виконавчого документа, та при наявності для цього заяви стягувача в особі Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області у виді супровідного листа від 13 серпня 2015 року № 1740 з фактичною вимогою розпочати виконання постанови суду № 581/403/15-п відносно ОСОБА_1, що повністю узгоджується із нормами ст.ст.17-20,22,25,31 вищевказаного закону (а.с.42).

Також оскаржувана постанова про накладення арешту на грошові кошти боржника належним чином мотивувалась начальником відділу державної виконавчої служби як посиланнями на фактичні обставини щодо необхідності застосування такого заходи примусового виконання судового рішення, так і на норми спеціального закону «Про виконавче провадження». Зокрема, постанова про арешт коштів боржника відповідає вимогам щодо її форми та змісту, викладених у ст.ст.52,57 Закону України «Про виконавче провадження», вмотивована неподанням боржником у визначені строки державному виконавцю доказів самостійного виконання ОСОБА_1 судового рішення, а тому при переході до примусового виконання виконавчого документу державним виконавцем правильно вперше звернуто стягнення на кошти боржника у банківських установах у гривневому еквіваленті та виключно в межах сум, зазначених у виконавчому документі з урахуванням витрат виконавчого провадження. Грошові кошти у гривні, які належать боржнику, згідно з нормами ст.56 і додатку до Закону України «Про виконавче провадження» не належить до майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. До цього, юридична підстава для накладення арешту на частину грошових боржника, яка визначена ст.27 ч.1, ст. 52 ч.1 вищевказаного закону, вірно застосована, оскільки зазначений вище арешт накладено в порядку примусового виконання судового рішення при достовірному встановленні державним виконавцем факту самостійного невиконання виконавчого документа ОСОБА_1 шляхом сплати судового збору на депозитний рахунок органу виконавчої служби, а сума арештованих коштів не порушуває прав стягувача на інші грошові кошти, розмір яких перевищує 93 грн. 01 коп., і є розміщеними в інших банківських установах; за змістом такої виконавчої дії накладення арешту на грошові кошти не пов?язувалось із обмеженням руху інших грошових коштів боржника у вищезазначених двох банківських установах чи з блокуванням банківських рахунків.

Отже, судом установлені ті обставини, що при прийнятті оскаржуваних двох постанов (рішень державного виконавця) начальник ВДВС Липоводолинського РУЮ ОСОБА_2, який на підставі ст.4 ч.1 Закону України «Про державну виконавчу службу», має статус державного виконавця місцевого органу ДВС, діяв у межах та у спосіб і в порядку визначеному законом. Процесуальних порушень при відкритті вищевказаного виконавчого провадження та при накладенні арешту на частину грошових коштів позивача, які б свідчили про незаконність цих рішень державного виконавця судом не встановлено, в тому числі і щодо нарахування витрат у виконавчому провадженні.

Довід позивача про те, що він добровільно сплатив 36 грн. 54 коп. судового збору до відкриття виконавчого провадження ще 19 травня 2015 року і відповідно через це були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на його грошові кошти в банківських установах, суд вважає непереконливими, оскільки факт відсутності оригіналу квитанції про сплату судового збору в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 581/403/15-п не дозволив місцевому суду достовірно переконатися у сплаті судового збору до передачі постанови суду через місцевий орган доходів і зборів до ВДВС Липоводолинського РУЮ для примусового виконання, хоча в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив ті обставини, що йому особисто надавалися в Липоводолинському районному суді Сумської області платіжні реквізити для сплати судового збору до пред?явлення постанови суду для виконання і розяснювалося про необхідність повернення оригіналу квитанції після його сплати також суду, що є незабороненим механізмом забезпечення допримусового виконання судового рішення самим судом. Чинне законодавство з питань виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення станом на серпень 2015 року не передбачало проведення обов?язкових звірок місцевих судів із органами казначейської служби щодо сплати судового збору, тощо, однак вище напрацьований практичний механізм допримусового виконання зазначених постанов суду функціонував до 01 вересня 2015 року (з цієї дати в електронній програмі місцевого суду «Діловодство-3» запроваджено електронний контроль із поєднанням відомостей щодо сплати судового збору через казначейську службу з конкретною справою щодо добровільної проплати вказаного платежу певною фізичною особою). Крім цього, за змістом п.1 ч.3 ст. 11, ст.25 ч.2, ч.1,3 ст.27 вищевказаного спеціального закону державний виконавець до відкриття виконавчого провадження позбавлений можливості проводити перевірку добровільної сплати певного боргу боржником, такі дії проводяться виключно після відкриття виконавчого провадження та саме у спосіб перевірки сплати боргу на рахунок, вказаний у постанові про відкриття виконавчого провадження, так як інший механізм не окреслений вищевказаним законом.

Довід позивача про те, що він не отримував листування від відповідачів (зокрема, як постанови про відкриття виконавчого провадження, так і постанови про арешт коштів), і це фактично призвело до подвійної сплати ним розміру судового збору в травні і в листопаді 2015 року, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки за змістом ч.5 ст. 25, ч.1 ст. 27, ст.31 ч.1 вищевказаного закону державний виконавець не перевіряє факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а з?ясовує обставину надходження чи ненадходження сплачених боржником коштів на відповідний рахунок відділу в порядку самостійного виконання постанови суду. При цьому, факт надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з підтвердженням про вручення формує презумпцію його належного сповіщення, що також встановлено у даній справі, а початок примусового виконання рішення суду не пов?язується із фактом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження протягом певного часу. Надсилання боржнику інших видів постанов, зокрема, постанов про накладення арешту простою кореспонденцією, взагалі не має істотного значення саме для провадження примусового виконання судового рішення і має виключно інформативну суть. Тобто, за змістом вищевказаних норм боржник практично повинен підтримувати зв?язок із місцем проживання (він зазначений у виконавчому документі), перевіряючи поштову скриньку і листування, яке надходить до неї, з метою отримання інформації від державних органів. Разом із цим, боржник має право порушити питання про повернення помилково чи надмірно сплаченого до відповідного бюджету розміру судового збору в порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Довід позивача про те, що він не зобов?язаний згідно з чинним законодавством приносити будь-які квитанції в підтвердження сплати судового збору до суду чи органів ДВС, на думку суду, не звільняє боржника від обов?язку у відкритому виконавчому провадженні надати державному виконавцю документи в підтвердження самостійного виконання рішення суду (ч.1 ст.27 вищевказаного закону), перевіряючи власне поштове листування як особисто, так і через членів сім?ї чи близьких родичів, з якими разом проживає, а фактично запроваджений і частково виконаний боржником вищеописаний допримусовий порядок виконання постанов по справах про адмінправопорушення не суперечить ст. 305 КУпАП, а є де-факто початковим етапом контролю за виконанням ухваленого судового рішення.

Інші доводи позивача щодо незаконності оскаржуваних рішень державного виконавця є невмотивованими, такими, що не ґрунтуються на законі, і не можуть бути підставами для задоволення поданого ним адмінпозову до двох відповідачів. Таким чином, у задоволенні вищевказаного позову слід відмовити у звязку з його необґрунтованістю.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд виходить з положень ст.94 КАС України і того, що у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі, а тому розподіл судових витрат як такий судом не проводиться, а сплачений позивачем судовий збір слід віднести на користь держави.

Керуючись ст.ст.2,11, 90,94, 162,163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області, начальника відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_2, яка користується правами та обовязками державного виконавця, про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2015 року, визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 48475638.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Бутенко