Ухвала суду № 54071212, 02.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/5562/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2033/9218/12 ОСОБА_1

Категорія: інші Доповідач Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського МРУЮ ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, м. Харків, про зобовязання чинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а

10 жовтня 2014 року Фрунзенським районного суду м. Харкова було ухвалено рішення, яким зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_3 перешкод у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.01.2015 року зазначене рішення залишено без змін.

На виконання рішення були видані відповідні виконавчі листи № 2033/9218/12 від 17 лютого 2015 року.

У травні 2015 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - ВДВС) ОСОБА_4, в якій він просив суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980500) та постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980686). В обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказав, що 19 березня 2015 року він подав вказані виконавчі листи до ВДВС Чугуївського МРУЮ разом із заявою про прийняття їх до виконання. 25.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т А. було відкрито виконавче провадження № ЄДРВП 46980686 відносно ОСОБА_7, та № ЄРДВП 46980500 відносно ОСОБА_2

31.03.2015 року державним виконавцем Сергєєвою Т.А. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, про що стягувача всупереч норм чинного законодавства повідомлено не було.

16.04.2015 року він приїхав до доньки ОСОБА_8 в м. Чугуїв, але ОСОБА_2 чинили йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, після чого він звернувся до ВДВС, де дізнався про закриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами, та отримав копії відповідних постанов державного виконавця. Скаржник зазначає, що державний виконавець на підтвердження фактичного виконання виконавчих листів Фрунзенського районного суду м. Харкова надала акти від 30.03.2015 року, згідно яких державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, де було встановлено, що рішення суду виконується, від виконання рішення суду ОСОБА_2 та ОСОБА_2 М П. не відмовляються. ОСОБА_3 зазначає, що в актах в графі "стягувач" відсутній його підпис, а також зазначає, що його не було повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій. Крім того, ОСОБА_3 вказує, що дата складання актів - 30.03.2015 року, тобто понеділок, а за рішенням Виконкому Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року встановлений порядок участі ОСОБА_3 у вихованні дитини: кожного вівторка, четверга та суботи, та 1, 3 неділі з 09:00 до 20:00 год. Скаржник вказує, що державним виконавцем навіть не було отримано рішення Виконкому Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року, в якому встановлений порядок участі його у вихованні доньки. Враховуючи викладене, ОСОБА_3 зазначає, що через халатне ставлення державного виконавця до своїх обов'язків, рішення суду фактично не виконується, у зв'язку з чим він просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980500) та постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року (ВП № 64980686).

Державний виконавець Чугуївського МРУЮ ОСОБА_4 Т А. проти скарги заперечувала в повному обсязі, посилаючись на правомірність винесення постанов про закриття виконавчого провадження за вищезазначеними виконавчими листами від 17.02.2015 року. Стверджує, що 19.03.2015 року ОСОБА_3 звернувся до ВДВС із заявою про прийняття виконавчих листів до виконання, за якою 25.03.2015 року були відкриті виконавчі провадження та постанови про відкриття виконавчих проваджень надіслані стягувачеві рекомендованою кореспонденцією. На підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчих проваджень, що зобов'язували боржників вчинити певні дії на підставі вищевказаних виконавчих листів, а саме не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_8, державним виконавець зобов'язаний перевірити виконання рішення не пізніше, ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього закону для самостійного виконання рішення, що і було нею здійснено. Нею були особисто вручені ОСОБА_2 та ОСОБА_7 постанови про відкриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами, та встановлено їм строк до 29.03.2015 року для самостійного виконання рішення суду, та 30.03.2015 року було здійснено вихід за адресою мешкання боржників, де у присутності двох понятих було встановлено, що рішення суду виконується, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від виконання рішення суду не відмовляються, про що були складені відповідніакти від 30.03.2015 року та постановами від 31.03.2015 року було закінчено виконавчі провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року скаргу ОСОБА_3 було задоволено, оскаржувані постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського МРУЮ ОСОБА_4 скасовані.

З апеляційною скаргою на зазначене рішення суду звернулась ОСОБА_2 та зазначила, що вважає таку ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність обставинам справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що при скасуванні постанов державного виконавця суд першої інстанції не зазначив, в чому саме полягають порушення, допущені державним виконавцем, зокрема при складанні акту від 30.03.2015 року, оскільки присутність стягувача при виконанні рішення суду не є обовязковою передумовою і не передбачена жодною нормою права.

ОСОБА_2зазначає, що суд самостійно вийшов за межі вимог ОСОБА_3, оскільки останній просив скасувати постанови по закінчення виконавчих проваджень № 46980500 та № 46980686 від 31.03.2015 року, а суд скасував постанови № 64980500 та № 64980686 від 31.03.2015 року.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_2просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Визнаючи незаконними та скасовуючи постанови про закінчення виконавчих проваджень, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вичерпано всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", для виконання рішення суду.

Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися повністю, оскільки вони зроблені помилково без всебічного дослідження обставин справи та суперечать вимогам процесуального законодавства.

Стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчих дій, передбачає загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта ухвалюється постанова про закінчення виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи,рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.01.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування моральної шкоди та зобовязання чинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_3 перешкод у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 445 від 01.08.2012 року. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.6 та ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень. Тобто, державний виконавець має діяти виключно в рамках своїх повноважень, передбачених вищезазначеним Законом України.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, передбачені ст.75 зазначеного Закону.

Зокрема, згідно з частинами 1, 4 цієї статті, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення семиденного строку, встановленого частиною другою ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення; під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про отримання від вчинення певних дій державний виконавець доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З виконавчих листів № 2033/9218/12 від 17.02.2015 року, виданих Фрунзенським районним судом м.Харкова вбачається, що рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права на участь у вихованні доньки ОСОБА_8 згідно з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 445 від 01.08.2012 року.

Постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_9 від 25.03.2015 року відкриті виконавчі провадження ВП № 46980686 та ВП № 46980500 по примусовому виконанню вищезазначених виконавчих листів та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду в строк до 29.03.2015 року.

Матеріали справи свідчать про те, що державний виконавець довів до відома боржників резолютивну частину судового рішення, вручивши копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, таз метою перевірки виконання судового рішення здійснив вихід за адресою, де проживає дитина та у присутності двох сторонніх осіб понятих склав відповідний акт, після чого 31 березня 2015 року виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Спосіб захисту своїх порушених прав особа вибирає сама.

Судова колегія вважає, що державний виконавець, ухвалюючи оскаржувані постанови, діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для скасування постанов про закінчення виконавчого провадження відсутні.

Посилання ОСОБА_3 на те, що винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець порушив його право на судовий захист колегія суддів також вважає необґрунтованим, оскільки у випадку ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, діючим процесуальним законодавством передбачено інший процесуальний порядок вирішення зазначених спорів, який не є предметом заяви апелянта.

Положення Сімейного кодексу України, за своїм змістом, свідчать про те, що рішення суду про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини виконується у порядку, передбаченому ст.75 Закону України "Про виконавче провадження"; строк здійснення виконавчого провадження за таким рішенням має відповідати вимогам ч.2 ст.30 зазначеного Закону та не може тривати до досягнення дитиною відповідного віку.

Таким чином, судова колегія вважає, що виконуючи судове рішення, державний виконавець діяв у відповідності до норм, які регламентують виконання рішень саме цієї категорії справ, що стосуються зобовязання боржника особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Що ж до апеляційних доводів стосовно ухвалення районним судом судового рішення поза межами заявлених вимог, а саме судом скасовані постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 64980500 та 64980686 замість №№ 46980500 та 46980686, то судова колегія вважає такі доводи безпідставними, оскільки є очевидною механічна описка.

З огляду на вищезазначені обставини, судовою колегією апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового з підстав, передбачених ч.2 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні скарги на постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського МРУЮ ОСОБА_4 про закінчення виконавчих проваджень № 46980500 та № 46980686 від 31 березня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді