Ухвала суду № 54071110, 30.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/7585/15 Головуючий 1-ї інстанції Лобановська С.М.

Справа № 612/475/15-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Сащенко І.С., Коваленко І.П.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулося до суду з вищеназваним позовом.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року відкрито провадження у справі.

07.09.2015року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою цього ж суду від 24 вересня 2015 року зустрічну позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявникові.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 24 вересня 2015 року скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за його зустрічною позовною заявою, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, і на таку, що винесена з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу від 24 вересня 2015 року про визнання зустрічної позовної заяви неподаної та повертаючи її заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконані вимоги ухвали від 10 вересня 2015 року про сплату судового збору.

Проте, погодитися з таким висновком не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час попереднього судового засідання - 07.09.2015року подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «КБ ПриватБанк» про захист права споживача, в якій ставляться вимоги, зокрема, про визнання порушеним його права як споживача кредитних послуг, визнання окремих частин кредитного договору недійсними, визнання кредитного договору недійсним із застосування наслідків його недійсності. У зустрічному позові позивачем зазначено, що він є споживачем кредитних послуг, а тому на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, що узгоджується з п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Незважаючи на посилання у зустрічному позові на вищевказані обставини та норми діючого законодавства, якими врегулюванні дані правовідносини, ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 10.09.2015року зустрічний позов було залишено без руху для сплати ОСОБА_1 судового збору за подання позову до суду.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання вищезазначеної ухвали, ОСОБА_1 подавалася до суду письмова заява (а.с.107-109), в якій він надає обгрунтовання того, що як споживач кредитних послуг, звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на теперішній час, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Отже, в даному випадку суд повинен був керуватися положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом та яким врегульовані права споживачів.

Також згідно розяснень, які містяться у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при предявленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при предявлення позову споживачем.

Таким чином, застосування судом першої інстанції ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-УІ від 08.07.2011року, в редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-УІІІ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року та яким споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не включено до переліку позивачів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, є безпідставним.

Оскільки законних підстав для визнання зустрічного позову неподаним з підстав не сплати судового збору у суду першої інстанції не було, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа поверненню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічним позовом.

Згідно п.4) ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 307ч.2п.2), 311ч.1п.1), 313, 314ч.1п.2), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року скасувати і справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді -