Ухвала суду № 54070873, 02.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7979/15 Головуючий 1 інст. Зуб Г.А.

Справа № 640/23449/14-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» вказувало, що 02 квітня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у сумі 20000 доларів США на умовах строковості та платності. На забезпечення виконання кредитного зобовязання між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори поруки. За договором факторингу від 11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги за зобовязаннями відповідачів. Станом на 01 грудня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект» становить 19788,02 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 311859,20 грн.

Тому, ТОВ «Кей-Колект», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства загальну суму заборгованості за кредитним договором 19788,02 Доларів США, тобто саме в іноземній валюті, а також солідарно стягнути судовий збір у розмірі 3118,59 грн.

У судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не має ліцензії на здійснення валютних операцій.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 19788,02 доларів США, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3118,59 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції, скасувавши його в частині стягнення з нього на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості у розмірі 19788,02 доларів США та судового збору розміром 3118,59 грн. з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що позивачем не надано повного розрахунку заборгованості за кредитним договором та не доведено, що у кредитора існувало право стягнення заборгованості за кредитом.

Сторони про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

ОСОБА_1 направив до суду заяву про неможливість участі у судоому засіднні його представника ОСОБА_5 у звязку із травмою, однак сам до суду апеляційної інстанції не з'явився, причин неявки суду не надав.

Неявка сторін та їх представників, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобовязання за кредитним договором мають виконуватися належним чином, тому сума заборгованості підлягає стягненню у тій валюті, в якій видавався кредит з урахуванням припинення договору поруки.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 02 квітня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за умовами якого останній отримав в кредит 20000 доларів США (а.с.6).

На забезпечення виконання кредитного зобовязання між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори поруки (а.с.24-36), які судом першої інстанції визнані припиненими на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України. В цій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки сторонами це не оскаржується.

За договором факторингу від 11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги за зобовязаннями відповідачів (а.с.50).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з умовами договору факторингу №4 банк (Клієнт) відступає Фактору - ТОВ "Кей-Колект" права грошової вимоги існуючі або майбутні, Клієнта до боржників і Гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів і договорів забезпечення, зокрема: включає повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати сум комісійної винагороди.

Клієнт зобов'язався передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти; одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення.

Даний договір факторингу є укладеним, сторонами було підписано Акт приймання-передачі прав вимоги (а.с. 150).

При цьому відповідачів належним чином повідомлено про відступлення прав вимог за кредитним договором (а.с.145-149).

Відповідно до статей 1077, 1078, 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України 01 липня 2015 року, справа № 6-979ц15, яка за яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має бути обов'язковою у застосування відповідної правової норми, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, вона підлягає стягнення на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Відсутність даних про отримання відповідачами повідомлень не спростовує факту переходу прав вимоги по кредитному договору до фактора ТОВ "Кей-Колект".

Матеріали справи свідчать, що станом на 01 грудня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 квітня 2008 року складає 19788,02 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБУ на дату розрахунку складає 311859,20 грн., з яких 16279,29 доларів США заборгованість по основній сумі кредиту, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБУ на 15.12.2014 року складає 256561,61 грн., та 3508,73 доларів США заборгованість за процентами, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБУ на 15.12.2014 року складає 55297,58 грн.

У разі порушення забовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забовязання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №732 від 08.12.2011 року ТОВ "Кей-Колект" зареєстровано, як фінансова установа (реєстраційний №13102668) і має право надавати без ліцензії та дозволів таку фінансову послугу, як факторинг (а.с.141).

Згідно з ч.2,3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, законодавством України встановлено валюту України, якою є гривня та водночас, можливість використання іноземної валюти у випадках і в порядку, встановленому законом.

Зокрема, випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За змістом п.п. «г» п.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

З аналізу п.п. «г» п.4 ст.5 Декрету КМУ вбачається, що дане положення не вимагає обов'язковість наявності індивідуальної ліцензії у банку для здійснення кредитних операцій та сплати позичальником процентів і повернення кредиту.

Зокрема, використання іноземної валюти в якості засобу платежу визначений в пункті 1.3 «Положення про валютний контроль» затверджений постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, в п.1.3. якого наведено визначення, що «використання іноземної валюти як засобу платежу» - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, кредит відповідачу було видано в іноземній валюті, а саме в доларах США, адже, згідно з ч.1. ст.2 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України.

Крім того, банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які перейшли за договором до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України суд першої інстанції оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалив рішення заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровський

ОСОБА_6