Рішення № 54070747, 18.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/7749/15 Головуючий 1 інст. Покальчук Ю.М.

Справа № 2/631/519/14

Категорія : право власності Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Пономаренко Ю.А., Кокоші В.В,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 листопада 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на обєкт самочинного будівництва та земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на обєкт самочинного будівництва в порядку спадкування.

В обгрунтування позовних вимог позивачі вказували, що ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який помер 23 серпня 2013 року та має право на ? частину житлового будинку №5 по вул.. Лісній у смт Нова Водолага Харківської області, оскільки вказаний будинок придбаний в період шлюбу. ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька. Спадковим майном є житловий будинок по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області та земельна ділянка площею 0,2500 га. Правовстановлюючий документ на переобладнаний житловий будинок відсутній, що позбавляє їх права на спадкове майно.

Тому, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину надвірних будівель, а саме: прибудова «а», тамбура «а1», ганок з навісом «а2», підвал «а3», тамбур «а4», навіс «Б», погріб «В», гараж «Г», навіс «Д», сарай «Е», сарай «Ж», навіс «З», вбиральню «Л», літній душ «М», альтанка «Н», колодязь «К», яма вигрібна «Я», огорожа «N», ворота з хвірткою «N1», що розташовані по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області. Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №575042 на імя ОСОБА_4, померлого 23 серпня 2013 року. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку «А-1» та ? частину надвірних будівель, а саме: прибудова «а», тамбура «а1», ганок з навісом «а2», підвал «а3», тамбур «а4», навіс «Б», погріб «В», гараж «Г», навіс «Д», сарай «Е», сарай «Ж», навіс «З», вбиральню «Л», літній душ «М», альтанка «Н», колодязь «К», яма вигрібна «Я», огорожа «N», ворота з хвірткою «N1», що розташовані по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області.

Нововодолазька селищна рада Харківської області та Просянська сільська рада Нововодолазького району Харківської області не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину надвірних будівель, а саме: прибудова «а», тамбура «а1», ганок з навісом «а2», підвал «а3», тамбур «а4», навіс «Б», погріб «В», гараж «Г», навіс «Д», сарай «Е», сарай «Ж», навіс «З», вбиральню «Л», літній душ «М», альтанка «Н», колодязь «К», яма вигрібна «Я», огорожа «N», ворота з хвірткою «N1», що розташовані по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №575042 на імя ОСОБА_4, померлого 23 серпня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку «А-1» та ? частину надвірних будівель, а саме: прибудова «а», тамбура «а1», ганок з навісом «а2», підвал «а3», тамбур «а4», навіс «Б», погріб «В», гараж «Г», навіс «Д», сарай «Е», сарай «Ж», навіс «З», вбиральню «Л», літній душ «М», альтанка «Н», колодязь «К», яма вигрібна «Я», огорожа «N», ворота з хвірткою «N1», що розташовані по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як особа, яка участі у справі у суді першої інстанції не приймала, хоча оскаржуваним рішенням зачіпаються її права та інтереси, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просила слухання справи проводити без її участі, апеляційну скаргу підтримує, наполягає на її задоволенні.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що вона є матірю ОСОБА_4, який помер 23 серпня 2013 року та має право на обовязкову частку у спадщині після смерті сина як на житловий будинок №5 по вул.. Лісній у смт Нова Водолага Харківської області, так і на земельну ділянку площею 0,2500 га.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має право на ? частину житлового будинку №5 по вул.. Лісній у смт Нова Водолага Харківської області як новоствореного нерухомого майна, оскільки будинок був придбаний нею та померлим ОСОБА_4 в період шлюбу, а ОСОБА_3 має право на ? частину спадкового майна згідно заповіту.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 1976 року ОСОБА_4 придбав у власність житловий будинок площею 34,4 кв.м., з яких 17,6 кв.м. житлової площі на землі державного фонду розміром 1200 кв.м., що знаходиться в Новій Водолазі по вул.. Лісна, 5 (а.с.13).

11 серпня 1974 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (а.с.8). Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

23 серпня 2013 року ОСОБА_4 помер (а.с.26).

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом 06 лютого 2008 року ОСОБА_4 все своє майно заповів Сину ОСОБА_3 (а.с.27).

Спадковим майном є житловий будинок по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області, а також земельна ділянка площею 0,2500 га (а.с.20).

За правилами ст. 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно п.4.9. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р. N296/5 (надалі по тексту Порядок) свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно п. 5.5. глави 10. Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 ЦК України.

Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів /2.1. глави 10 Порядку/.

Відповідно до вимог п.2 ст.49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п.3. Глави 13 Порядку, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N24-753/0/4-13 йдеться про обов'язковість у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п.1 ч.2 ст.122 ЦПК), закриття провадження у справі (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст.207 ЦПК) /лист ВССУ від 07.02.2014 р. "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні"/.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Матеріали справи не містять даних про звернення позивачів до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та/або заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину; заведення нотаріусом спадкової справи; винесення нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що згідно з роз'ясненнями ВССУ є підставою для скасування рішення судом апеляційної інстанції.

Крім того, позивачі просили суд визнати за ними право власності по ? частини житлового будинку по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області, загальною площею 121,8 кв.м. та житловою площею 44,2 кв.м., які є самочинним будівництвом у звязку з переобладнанням житлового будинку по вказаній адресі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)", самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкта і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Відповідно до роз'яснень, які надав ВССУ у своєму листі від 16.05.2013 р. N24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", за змістом ч.1 ст.376 ЦК об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: - земельна ділянка не відведена для цієї мети; - відсутній належний дозвіл на будівництво; - відсутній належним чином затверджений проект; - при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

У п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" №6 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п.п.7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07 лютого 2014 року, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Матеріали справи не містять документів про реєстрацію права власності перебудованого житлового будинку по вул.. Лісній, 5 у смт Нова Водолага Харківської області.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, квартиру, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, квартиру, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. У випадку самочинного будівництва спадкодавцем, при заявлені відповідних вимог, суд може визнати за спадкоємцем право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва, і у ніякому разі не майнове право щодо реєстрації права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Крім того, судом першої інстанції не враховано положення Закону про зясування осіб, які мають обовязкову частику у спадкуванні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матірю ОСОБА_4, який помер 23 серпня 2013 року (а.с.72).

20 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина, на підставі ст.. 1241 ЦК України, бо вона має право на обовязкову частку у спадщині, на підставі цього заведена спадкова справа (а.с.73).

Право на обов'язкову частку у спадщині закріплено статтею 1241 ЦК України.

Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 19 (абзац перший) постанови Пленуму від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», перелік осіб, які мають право на обовязкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним, і розширеного тлумачення не потребує.

При цьому, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (ст. 31 ЦК України). Неповнолітньою вважається дитина у віці до вісімнадцяти років (ст. 6 СК України, ст. 32 ЦК України). Непрацездатними вважаються жінки - після досягнення 55років та чоловіки - після досягнення 60 років; інваліди першої, другої, третьої груп незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непрацездатною (а.с.76-78) та має право на обовязкову частку у спадщині, що судом першої інстанції не враховано.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та вимогами чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 листопада 2014 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на обєкт самочинного будівництва та земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: