Рішення № 54069379, 02.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1820/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3661/15Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Пікуля В.П.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аршиця» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Агрофірма «Аршиця» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 перебуває в трудових правовідносинах з ТОВ «Агрофірма «Аршиця» та працює водієм, за яким закріплений автомобіль МАЗ д.н.з. ВІ 9237ВА.

21 липня 2015 року перед виїздом вказаного транспортного засобу з гаражу було проведено замір обєму пального, який становив 500 л. та показників спідометра - 103949 км., а після повернення в гараж останні становили 104128 км.

За розрахунками норми витрат пального на вказаний транспортний засіб, з урахуванням його навантаження та здійсненого пробігу, повинні становити 121 л., тобто в баку ввіреного відповідачу автомобіля повинно було залишитись 379 л. пального.

Згідно відомості паливозаправника на відпуск паливно-мастильних матеріалів, 22 липня 2015 року перед початком нового робочого дня в бак автомобіля НОМЕР_1 було відпущено пального до повної заправки баку, при обємі останнього в 500 л., що склало 428 л.

Вважаючи, що з вини водія ОСОБА_2, якому відпущене пальне фактично було ввірено під звіт, був спричинений прямий дійсний збиток на суму 4899 грн.72 коп., товариство «Агрофірма «Аршиця» просило стягнути останній на підставі п.2 ч.1 ст.134 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час відстою вказаного транспортного засобу на узбіччі автодороги внаслідок технічної поломки, невідомими особами було здійснено крадіжку пального з баку автомобіля, про що водій наступного ранку повідомив керівництво товариства, а відтак завдана крадіжкою шкода заподіяна винними діями сторонніх невстановлених осіб, що виключає покладення на водія обовязку по відшкодуванню такої шкоди.

З вказаним висновком не може погодитися колегія суддів з наступних підстав.

Так, стаття 134 КЗпП України передбачає випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами ( п.2ч.1ст.134 ).

В даному випадку до інших разових документів відносяться не тільки різного виду накладні, а й документи, передбачені чинними правилами документального забезпечення первинного бухгалтерського обліку, якими зокрема, оформляється видача матеріальних цінностей із складів та т.і. Такі документи повинні бути оформлені відповідно до встановленого порядку, в тому числі мати підтвердження у вигляді підпису працівника про одержання матеріальних цінностей, який в такому випадку несе відповідальність за їх недостачу.

До обовязкового первинного бухгалтерського обліку на підприємстві віднесено облік паливно-мастильних матеріалів, яким обліковуються витрати автотранспорту, в тому числі і вартість паливно-мастильних матеріалів для надання автотранспортних послуг.

Зокрема, для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

Кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у відомості обліку видачі нафтопродуктів і в подорожньому листі водія.

У Відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія).

При виїзді з підприємства і після повернення водій надає подорожній лист, в якому механік (чи інша уповноважена особа) проставляє дані пробігу автомобіля за спідометром, а також залишки палива у баках автомобіля під час виїзду й при поверненні. Ці показники фіксують у диспетчерському журналі.

Фактичні витрати палива за кожним подорожнім листом встановлюють за розрахунком: до залишку палива у баках автомобіля на початок зміни додають кількість палива, отриманого в натурі або за талонами, і віднімають залишок його у баках на кінець зміни. Фактичні витрати за кожним подорожнім листом зіставляють із витратами, розрахованими за нормами, й визначають економію або перевитрати палива за кожною маркою автомобіля.

З наведеного вбачається, що подорожній лист, в якому водій ставить свій підпис про кількість отриманого пального, є разовим документом про отримання ним товарно-матеріальних цінностей, якими в такому випадку є та чи інша кількість ПММ, а відтак сам водій є субєктом повної матеріальної відповідальності в розумінні положень п.2ч.1ст.134 КЗпП України.

Між тим, на вказані вимоги закону суд першої інстанції належної уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для покладення на водія ОСОБА_2 відповідальності за спричинені збитки.

При цьому, суд неповно дослідив фактичні обставини справи, дав невірну оцінку доказам по справі, фактично бездоказово погодився з поясненнями самого відповідача про скоєння невідомими особами крадіжки пального з баку ввіреного йому автомобіля.

За вказаних обставин судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається з подорожнього листа 1204 від 21 липня 2015 року у автомобіля НОМЕР_1 при виїзді по руху пального зафіксовано 500 л. останнього, при показниках спідометра 103949 км., про що мається підпис водія ОСОБА_2

Згідно відомості паливозаправника №110 автомобілю МАЗ 9237 22 липня 2015 року відпущено 428 л., а в графі «підпис отримувача» стоїть підпис водія ОСОБА_2

У відповідності до довідки-розрахунку ТОВ «Агрофірма «Аршиця», з урахуванням різниці показників спідометру, пробіг автомобіля МАЗ склав 179 км., ваги перевезеного вантажу лінійної норми списання пального, автомобіль повинен був витратити за даним маршрутом 121 л.

Беручи до уваги, що залишок пального на наступний робочий день мав становити 379 л. (500-121), натомість в нього знову було заправлено 428 л., нестача пального складає 307 л.( 428-121).

З урахуванням закупівельної ціни дизпалива станом на 21 липня 2015 року, яка склала 15,96 грн., розмір прямої дійсної шкоди становитиме 4899,72 грн.

При покладенні на відповідача обовязку відшкодувати зазначену шкоду, колегія суддів керується розясненнями Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди,заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, згідно до яких суди повинні з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

При розгляді справи, колегією суддів взято до уваги те, що відповідач своєчасно не повідомив керівництво підприємства про технічну несправність свого автомобіля, не вжив жодних заходів для збереження ввіреного йому майна, зокрема для запобігання можливого викрадення пального.

При цьому колегія суддів не приймає до відома пояснення самого водія ОСОБА_2, про те, що він не мав можливості своєчасно передзвонити керівництву підприємства внаслідок розрядження батареї в його мобільному телефоні, оскільки при цьому він мав можливість скористатись телефоном інших водіїв, зокрема водія ОСОБА_3, який допомагав відбуксовувати його автомобіль на узбіччя, а також з огляду на те, що вже наступного ранку сам відповідач знайшов спосіб зарядити свій телефон шляхом підключення його до акумуляторної батареї.

За вказаних обставин, на користь позивача підлягає стягненню 4899 грн. 72 коп. завданої шкоди та 2557,8 грн. понесених по справі ТОВ «Агрофірма «Аршиця» судових витрат, з яких 1218 грн. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 1339, 80 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аршиця» задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2015 року скасувати та постановити по справі нове рішення про задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аршиця» 4899 грн.72 коп. завданої шкоди та 2557,8 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

З оригіналом згідно.

Судді: