Ухвала суду № 54068786, 03.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Украінцева Л.Д.

Справа № 426/3681/15-ц

Провадження № 22ц/782/556/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Украінцевої Л.Д.,

суддів: Заіки В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 21.08.2015 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про заборону перешкоджання господарювання на земельній ділянці, зобов`язання припинити дії, які порушують право та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про заборону вилову риби на водоймищі,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про заборону перешкоджання господарювання на земельній ділянці та зобов`язання припинити дії, які порушують його право. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він є орендарем ділянки земель водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом (водоймищем) загальною площею 54,4 га, яка знаходиться на території Містківської сільської ради згідно договору оренди землі та водного об`єкту від 30.12.2009 року, укладеного із Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області та зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 0410441700020 від 13.01.2010 р. Посилаючись на факти перешкоджання відповідачем господарювання на земельній ділянці позивач просив заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб перешкоджати ОСОБА_3 господарювати на ділянці земель водного фонду з розташованим на ній водоймищем, яке використовується ОСОБА_3 для рибогосподарських потреб та зобов`язати ОСОБА_2 припинити вчинювати дії, які порушують право ОСОБА_3, направлені на самостійне або із залученням третіх осіб здійснення ОСОБА_2 вилову риби з водоймища або допуску ним будь-яких осіб для безоплатного чи оплатного лову риби.

13.08.2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд заборонити ОСОБА_3 особисто, через представників або із залученням інших осіб виловлювати рибу у водоймі на земельній ділянці водного фонду, розташованого на території Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, який був переданий ОСОБА_2 в оренду на підставі договору оренди від 28.12.2004 року, укладеного на підставі розпорядження Сватівської районної державної адміністрації № 168 від 08.04.2004 року.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 21.08.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про заборону перешкоджання господарювання на земельній ділянці, зобов`язання припинити певні дії, які порушують право задоволено: заборонено ОСОБА_2 у будь-який спосіб перешкоджати ОСОБА_3 самостійно на підставі договору оренди землі та водного об`єкту від 30.12.2009 р. господарювати на ділянці земель водного фонду площею 54,4 га., зобов`язано ОСОБА_2 припинити вчинювати дії, які порушують ОСОБА_3 право приватної власності на об`єкт тваринного світу-сукупність риб водного об`єкту(водоймища), розташованого на вищезазначеній ділянці, направлені на самостійне у будь-який спосіб або із залученням третіх осіб здійснення ОСОБА_2 вилову риби з водоймища або допуску ним будь-яких осіб для безоплатного чи оплатного лову риби чи створено ним умов для лову риби будь-якими особами. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про заборону вилову риби у водоймищі, який переданий в оренду на підставі договору від 28.12.2004 р. відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 повністю відмовити, а позов ОСОБА_2 задовольнити.

При цьому апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване, оскільки судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, а також не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта, відповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на законних підставах користується водоймищем «Містківське», а ОСОБА_2 вчиняє дії по вилову риби з водоймища або допуску ним будь-яких осіб для безоплатного чи оплатного лову риби, чим порушує права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт тваринного світу, також суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відсутні матеріально правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2

Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють

Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2009р.було укладено договір оренди землі та водного об'єкту між орендодавцем Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області та орендарем ОСОБА_3

Відповідно до п. 2 цього договору орендар отримав в довгострокове користування строком на 49 років на умовах оренди ділянку земель водного фонду з розташованим на ній водним обєктом (водоймищем) площею 54.4 га, яка знаходиться на території Містківської сільської ради (а.с.6-7).

Рішенням апеляційного суду від 13 грудня 2011 року за результатами розгляду апеляційній скарги на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11.08.2011 року за позовом ОСОБА_2 до Сватівській РДА Луганської області було залишено без змін рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11.08.2011 року у частині відмови у задоволені позову щодо визнання недійсним договору оренди землі та водного обєкту від 30.12.2009 року.

Рішення апеляційного суду є чинним.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України

Отже договір оренди землі та водного обєкту від 30.12.2009 року є дійсним.

Суд першої інстанції у рішенні вірно послався на ту обставину, що відповідачем не надано доказів щодо недійсності договору оренди землі від 30.12.2009р. чи окремих його частин, також не надано доказів про розірвання цього договору чи скасування його державної реєстрації.

Окрім того, предметом дійсних позовних заяв є усунення перешкод у користуванні обєктом оренди, а не визнання недійсним договорів оренди водоймища, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 правомірно користується водоймищем «Містківське».

Згідно зі ст. 13 Закону України від 6 жовтня 1998 p. № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У п. 15 договору оренди землі від 30.12.2009 року вказано, що цільове призначення орендованої ділянки земель водного фонду та водойми - для рибогосподарських потреб

З матеріалів справи вбачається, що Літ він І.В. 17.08.2010р. отримано ліцензію серії АВ № 548051 на здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств (а.с. 14).

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на ту обставину, що саме Літ віним І.В. було проведено зариблення водойми "Містківське" зарибком товстолобиком, що підтверджується: накладними № 000365 від 26.04.2011р., № 000366 від 26.04.2011р., № 000374 від 27.04.2011р., № 000375 від 27.04.2011р., № 000375 від 27.04.2011р., № 000301 від 05.05.2012р.., актом від 26.04.2011р. про виконання робіт з уселення водних живих ресурсів, за накладними № 000374, № 000375, актом від 05.05.2012р. про виконання робіт з уселення водних живих ресурсів, за накладною № 000301 (а.с. 21-37).

Тобто ОСОБА_3 використовує земельну ділянку відповідно до умов договору, про що також свідчить договір поставки № 17 від 31.05.2011р, згідно з яким саме ОСОБА_3 проведено годування іхтіофауни водойми.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що договір оренди землі та водного об'єкту від 30.12.2009 року є укладеним, ОСОБА_3 використовує земельну ділянку по цільовому призначенню, орендну плату сплачує своєчасно, а тому обґрунтовано задовольнив позов Літ віна І.В.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_3 не надано доказів тому, що ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися водоймищем не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 неодноразово починаючи з липня 2013 року звертався до органів внутрішніх справ з приводу того, що ОСОБА_2 незаконно продає квітки рибакам для вилову риби з водоймища "Містківське", яки проводять вилов риби зі водоймища (а.с.43-90). Кримінальні провадження за цими зверненнями були закрити, у зв'язку з відсутністю в діянії ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Окрім того, оби два позову заявлено про усунення перешкод у користуванні водоймищем, будь - яких позовних вимог стосовно визнання недійсними договорів оренди не заявлено.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про заборону перешкоджання господарювання на земельній ділянці, зобов`язання припинити дії, є обґрунтованими.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 колегія суддів приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2004р. було укладено договір оренди водоймища між Сватівською РДА Луганської області та ОСОБА_2 (а.с. 160-161).

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації № 874/1від 15.12.2009р було скасовано державна реєстрації договору № 874/1від 15.12.2009р та земельна ділянка площею 54,4 га була передана до земель державної власності.

30.12.2009 року та земельна ділянка площею 54,4 га була передана в оренду ОСОБА_3

Таким чином, у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для користування водоймищем «Містківське».

Як вже було вказано вище, рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 11.08.2011 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та водного обєкту від 30.12.2009 року, рішення суду першої інстанції в цій частині було залишено без змін рішенням апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2011 року.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволені позову.

Питання ж про дійсність договору оренди землі та водного обєкту від 30.12.2009 року через скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2009 року за № 954 «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_3В.» судами першої та апеляційної інстанції не може бути дослідженим, оскільки воно виходить за межи позовних вимог, заявлених сторонами в суді першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідач ОСОБА_2 не сплачував орендну плату протягом 2010р., 2011р., 2012р., 2013р., 2014р., 2015р., а також ним не надано доказів того, що саме ОСОБА_2 проводить разведение і кормление риб.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і правомірні очікування законні сподівання, суд передбачає вчиняти певні дії відповідно до укладених договорів та виданих дозволів (справа «Компанія ОСОБА_4 девелопмент ЛТД та інши проти Ірландії» ), рішення по справі «Стретч проти сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року , за яким майном, яке підпадає під захист статті 1 Протоколу 1 до ЄКПЛ , вважається цивільний інтерес у вигляді законного та обґрунтованого очікування набуття майна або майнового права за договором укладеним з органом публічної влади. Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія дійшла висновку, що скасування ухвалених у справі рішень і повторний розгляд справи не може бути адекватним засобом захисту, оскільки у справі, яка переглядається, установлено можливість виконання рішення суду першої інстанції в межах процедури передбаченої національним законом.

Доводи апелянта, які також були надані у зустрічному позові, були детально розглянуті судом першої інстанції та повно, обєктивно та всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сватовського районного суду Луганської області від 21 серпня 2015 року відхилити.

Рішення Сватівського районого суду Луганської області від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: