Ухвала суду № 54060965, 03.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2009/14 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.

Провадження № 22-ц/783/7102/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. М.

Категорія:53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Берези В.І.,

за секретаря Куцика І.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» про стягнення заборгованості за заробітною платою і відпускних, визнання незаконним наказу про припинення трудового договору від 28 листопада 2013 року та зобовязання відповідача видати новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 року за ст. 43-1 КЗпП України, про стягнення заборгованості по заробітній платі з врахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій в сумі 200000 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 18 359,34 грн. невиплачену заробітну плату та відпускні 10 578, 84 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифи та послуги в розмірі 444,57 грн. за трудовим контрактом, визнання незаконним наказу № ІНВ 00000010-0000000008 від 28 .11.2013 року про припинення трудового договору (контракту), за яким його звільнено з роботи з 28.11.2013 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України та зобовязати відповідача видати і надати йому під розписку новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 року за ст. 43-1 КЗпП України, а також про стягнення з відповідача на його користь на підставі п. 6.3 трудового контракту штрафу у вигляді грошової компенсації у стошестидесятикратному розмірі від суми посадового окладу на загальну суму 200 000 грн.

Не погодившись із рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року, представник ОСОБА_4 ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник апелянта посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не досліджені всі обставини справи та не надано відповідну оцінку доказам та обставинам справи.

Представник апелянта стверджує, що суд в оскарженому рішенні не навів підстав, з яких він виходив, коли не взяв до уваги доводи представника позивача у справі з приводу пред`явлення вимоги до роботодавця про виплату заборгованості по заробітній платі та відпускних.

Представник апелянта звертає увагу суду на те, що із банківської виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_4 видно, що заробітна плата відповідачем перераховувалась несистематично, що свідчить також про існування заборгованості перед позивачем та про необхідність застосувати норми ст. 117 КЗпП України у звязку із умисним порушенням з боку відповідача у справі норми ст. 116 КЗпП України.

Представник апелянта зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилається в оскарженому рішенні на рішення Стрийського міськрайонного суду від 30 жовтня 2014 року, оскільки у цій справі брали участь не ті сторони, що є в даному спорі і був не той предмет дослідження.

Представник апелянта вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про те, що кошти, які утворилися внаслідок заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати та відпускних депоновані на рахунку підприємства, оскільки жодних доказів про таке депонування суду представлено не було.

Представник апелянта стверджує, що ОСОБА_4 було звільнено з посади директора ТзОВ «Грін МП Пром» 12.09.2013 року, а тому він має право на компенсацію в порядку, визначеному у п.6.3 контракту.

Представник апелянта також звертає увагу на те, що трудова книжка ОСОБА_4 не видана на руки та знаходиться на руках у підприємства, а тому строк на подання позову позивачем дотримано.

Представник апелянта просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2012 року між сторонами укладений трудовий контракт, за умовами якого позивач був прийнятий на роботу на посаду директора ТОВ «Грін МП Пром» за сумісництвом строком на один рік з моменту його підписання. Відповідно до п.1.1 зазначеного контракту, позивач зобовязувався виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець (відповідач) зобовязувався виплачувати йому заробітну плату, преміальні виплати та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін. За виконання обовязків, передбачених цим контрактом, позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 1250 грн. на місяць (п.3.1. контракту). Відповідно до п.6.3.контракту, у випадку звільнення позивача або розірвання даного контракту в односторонньому порядку без письмового попередження за шість календарних місяців до моменту звільнення та/або розірвання контракту роботодавець зобовязаний виплатити позивачу штраф у вигляді грошової компенсації у стошестидесятикратному розмірі від суми посадового окладу, вказаного в цьому договорі (а.с.138-139).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням ВАТ «Мастерпласт», яке є учасником та власником ТзОВ «Грін МП Пром» (частка в статутному капіталі товариства 100 відсотків), від 09.09.2013 року за № 2 позивача на підставі ч.3 ст.99 ЦК України усунуто від виконання обовязків директора товариства з 12.09.2013 року, а рішенням ВАТ «Мастерпласт» № 6 від 27.11.2013 року позивача звільнено з посади директора товариства з 28.11.2013 року у звязку з закінченням терміну дії трудового контракту (а.с.61,63).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов правильного висновку, що звільнення позивача з роботи з посади директора товариства, яку він виконував за сумісництвом на підставі трудового контракту, проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до положень Статуту ТзОВ «Грін МП Пром», затвердженого рішенням засновника від 30.05.2012 року та зареєстрованого у встановленому порядку 13.01.2013 року, управління товариством здійснюється учасником або призначеним ним генеральним директором. До компетенції учасників товариства належить обрання та відкликання генерального директора. Учасник товариства має право приймати рішення з усіх питань діяльності, у тому числі і з тих, що передані учасником до компетенції генерального директора товариства, а також приймати рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції генерального директора товариства. Генеральний директор обирається учасником та з ним укладається контракт ( п.14.1-14.4 статуту).

Згідно зі ст.97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Такими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України, члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обовязків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обовязків.

Виходячи з наведеного, суд дійшов правильного висновку, що у відповідача були всі правові підстави для прийняття рішення ВАТ «Мастерпласт» як учасника та власника ТзОВ «Грін МП Пром» від 09.09.2013 року за № 2 про усунення позивача від виконання обовязків директора товариства з 12.09.2013 року.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи письмових доказів: листа-повідомлення № 1 від 12.09.2013 року та квитанції про надіслання копії рішення № 2 (а.с.67-68), відповідачем 13.09.2013 року було надіслано позивачу повідомлення про прийняте рішення щодо усунення його від виконання обовязків директора товариства, а листом від 19.11.2013 року (а.с.70) позивача повідомлено про припинення з ним трудових відносин у звязку з закінченням строку дії контракту з 28.11.2013 року та необхідності прибуття до відповідача за отриманням повного розрахунку. Таке повідомлення отримане позивачем 26.11.2013 року, що підтверджується розпискою про вручення (а.с.71).

Аналізуючи наявні та допустимі письмові докази, суд дійшов правильного висновку, що позивача своєчасно та належним чином було повідомлено як про прийняте рішення щодо його усунення від виконання обовязків директора з 12.09.2013 року, так і подальшого припинення трудового договору з 28.11.2013 року у звязку із закінченням його дії, а відтак, його посилання на те, що рішення про усунення його від виконання обовязків директора з 12.09.2013 року є днем його звільнення з роботи і підтвердженням розірвання трудового контракту в односторонньому порядку не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено з письмового повідомлення від 19.11.2013 року, отриманого позивачем 26.11.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.71), останнього було повідомлено про припинення з ним трудового контракту з 28.11.2013 року у звязку із закінченням строку його дії, та необхідності з`явитися 28.11.2013 року для отримання повного розрахунку, проте, як встановлено матеріалами справи, позивач за отриманням повного розрахунку так і не з`явився, тому нараховані та належні йому виплати були відповідачем депоновані на рахунку.

Копія наказу про звільнення позивача з роботи була отримана його представником відповідно до наданих останнім повноважень та письмового його звернення (а.с.14), а оскільки позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом, відтак, відповідно до положень частини 2 ст.21 КЗпП України запис в трудову книжку про роботу за сумісництвом (прийняття та звільнення) може здійснюватись за бажанням працівника за основним місцем роботи на підставі довідки, яку працівник подає з роботи, що виконується за сумісництвом.

З урахуванням встановленого, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_5