Ухвала суду № 54056245, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/52101/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012

у справі № 2а-14813/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії газопромислове управління «Полтавагазвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасованоподаткове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.05.2011 № 0000262302.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПАТ «Укргазвидобування» (правонаступник Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у сумі 1560498,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 390124,68 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2011 № 0000262302, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.04.2011 за № 3684/23-4/00153100, про порушення позивачем пункту 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442 (далі - Порядок № 442).

У судовому процесі встановлено, що ГПК «Полтавагазвидобування», філією ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», задекларовано зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 у сумі 2752,32 грн. В цьому періоді часу ГПК «Полтавагазвидобування» згідно балансу фактичного надходження та розподілу природного газу використовувало видобутий газ на власні потреби, а також відпускало природний газ власного видобутку на підставі авізо та актів про внутрішнє переміщення товару (природного газу) іншим структурним підрозділам ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»: ПСГ «Світанок», УОК «Червона рута», Буровому управлінню «Укрбургаз», Управлінню з переробки газу та газового конденсату та Управлінню будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж» - для забезпечення їх власних потреб. При цьому на обсяги власне спожитого газу та спожитого природного газу цими структурними підрозділами збор у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ не нараховувався, зобов'язання із сплати збору з цих обсягів природного газу не декларувалися, що, за висновком ДПІ, є порушенням норм пункту 2 Порядку № 442.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 442 об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Звітним (податковим) періодом для сплати збору вважається календарний місяць.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що філії позивача є споживачами природного газу, а отже обсяг спожитого ними природного газу входить до об'єкту, з якого справляється збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Апеляційний суд, у свою чергу, задовольняючи позовні вимоги та застосовуючи вище наведені правові норми, прийшов до протилежного висновку, вказавши, що філія позивача не здійснювала поставок природного газу за договорами купівлі-продажу, передача природного газу відбувалась у межах однієї юридичної особи, відтак у ГПК «Полтавагазвидобування» не виник податковий обов'язок щодо сплати збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ з цього обсягу природного газу.

Висновок суду апеляційної інстанції відповідає правильному застосуванню норм матеріального права. Так, за змістом вище наведених норм пункту 2 Порядку № 442 об'єктом нарахування та сплати збору є обсяги природного газу, який постачається суб'єктами господарювання (у тому числі відокремленими підрозділами газовидобувних підприємств), які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів на платній основі, зокрема за договорами купівлі-продажу природного газу. Про це свідчить правове положення, що збір нараховується та сплачується як цільова надбавка до тарифу на природний газ, тоді як тариф є різновидом ціни, яка, в свою чергу, є умовою договору купівлі-продажу.

На підтвердження такого висновку слід також послатися на норми Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (втратив чинність з 1 жовтня 2015 року згідно із Законом України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII, далі - Закон № 2467-VI), у статті 1 якого, зокрема у пунктах 4 та 6 розрізняють поняття газодобувного та газопостачального підприємств, а у пунктах 18 та 22 дано визначення поняттям «постачання природного газу» та «споживач» відповідно. Так, згідно пункту 4 газодобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України, а газопостачальне підприємство, пункт 6 цієї статті, (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Згідно з пунктом 18 ст.1 цього Закону постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживач - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (пункту 22 цієї статті).

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону № 2467-VI постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови цього суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев