Ухвала суду № 54056188, 03.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1814/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Коротких А.Ю.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20415926 від 31 березня 2015 року та зобов'язання здійснити державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки - договору оренди землі НОМЕР_1 від 01 березня 2015 року) за ТОВ «Маруна Агро» на земельну ділянку за кадастровим № НОМЕР_3, розташованої у Васильківському районі Київської області на території Лосятинської сільської ради.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2015 року між ТОВ «Маруна Агро» (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір оренди землі НОМЕР_1, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим 05 жовтня 2007 року Васильківським районним відділом земельних ресурсів.

25 березня 2015 року Литвин Л.М., діючи на підставі довіреності в інтересах ТОВ «Маруна Агро», подано до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_3, розташованої у Васильківському районі Київської області на території Лосятинської сільської ради.

Разом із заявою позивачем подано: оригінал договору оренди землі НОМЕР_1 від 01 березня 2015 року з додатками: актом приймання-передачі земельної ділянки, яка надана в оренду, від 01 березня 2015 року, актом про визначення меж земельної ділянки та передачу орендарю на зберігання межових знаків від 01 березня 2015 року, схемою місця розташування земельної ділянки, кадастровим планом земельної ділянки, а також копією паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_3, копією державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

31 березня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Дєєвою І.М. прийнято рішення № 20415926 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: під час здійснення реєстраційних дій встановлено факт реєстрації права оренди на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3, а відомості щодо державної реєстрації припинення договору оренди землі відсутні, чим порушено вимоги частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності та інші речові права, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ПСП «Лосятинське» (орендар) укладено договір оренди землі № НОМЕР_5, строком на 5 (пять) років, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із примірника вказаного договору, останній зареєстрований Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04 жовтня 2012 року за № НОМЕР_4.

За змістом п. 8 укладеного договору передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Також, у матеріалах справи наявні копії: акту прийомки-передачі землі в оренду від 07 квітня 2010 року; державного акту на право власності на землю; схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану; акту відновлення межі земельної ділянки та передача на зберігання межових знаків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПСП «Лосятинське» припинене шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; передавальним актом разом із додатком № 10.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом ст. 28-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а15.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5 2 - 5 6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з листом Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами», з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, зокрема, виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 20415926 від 11 березня 2015 року, позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі того, що відповідно до інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, заявлене право вже зареєстровано за іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі № НОМЕР_5 від 01 квітня 2010 року), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що договір оренди землі № НОМЕР_5 від 01 квітня 2010 року набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 04 жовтня 2012 року, а тому строк дії договору ще не закінчився.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація припинення іншого речового права ПСП «Лосятинське» та ПСП «Агрофірма «Світанок» на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі договору оренди землі № НОМЕР_5 від 01 квітня 2010 року не здійснювалась, укладений договір оренди землі не визнано недійсним, а здійснена 04 жовтня 2012 року Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області державна реєстрація - не скасована та є чинною.

Таким чином, зважаючи на обов'язковість державної реєстрації припинення договору оренди землі, недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку - виключається можливість повторної реєстрації права оренди земельної ділянки, якщо договір оренди такої земельної ділянки вже зареєстрований.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що державний реєстратор під час прийняття рішення № 20415926 від 31 березня 2015 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому спірне рішення є обґрунтованим та таким, що прийняте з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з метою уникнення подвійної державної реєстрації прав оренди землі на одні й ті ж земельні ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття рішення № 20415926 від 31 березня 2015 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.