Ухвала суду № 54056157, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/67888/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-17762/11/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

за участі прокурора Солом'янського району м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.08.2011 № 0003022311/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивача просив відмовити в її задоволенні.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.07.2011 за № 8079/23-11/25284783. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) - завищив податковий кредит на 2697699,00 грн. у податковому обліку за період з вересня по грудень 2010 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Компанія «САВДО» товарів (послуг), який не підтверджений податковими накладними, які підписані не уповноваженою особою та не мали реального характеру. У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на додану вартість на суму 2697699,00 грн. у податковому обліку за період з вересня по грудень 2010 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 № 0003022311/0 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 2697699,00 грн. за основним платежем та 674425,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Компанія «САВДО» товарів (послуг), останній виписав на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив податковий кредит на суму 2697699,00 грн. у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня по грудень 2010 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Таке ж правило встановлено і пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «Компанія «САВДО» товарів (послуг), фіктивність підприємництва з використанням ТОВ «Компанія «САВДО»: відсутність вказаного постачальника за своїм місцезнаходженням; відсутність матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності та поставки товарів (послуг) на користь позивача у таких обсягах; реєстрації цього товариства з використанням особи, яка заперечує своє відношення до реєстрації та діяльності цього товариства. На підтвердження цієї інформації ДПІ посилається на конкретні джерела її походження - показання громадянина ОСОБА_4 від 02.08.2010, засновника та директора вказаного товариства, які він дав старшому оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва майору міліції Борисову Д.О.; висновок спеціаліста-начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці, капітана міліції Лебідя С.О., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчих експертиз та досліджень (свідоцтво №7122, видане ЕКК МВС України 14.05.2005), згідно якого податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія «Савдо» за результатами взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт», копії яких позивачем надано на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно оцінили вказані докази як такі, що свідчать про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Компанія «Савдо», які, з огляду на обставини підпису неуповноваженою особою, не мають значення документа, який підтверджує сплату податку на додану вартість. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням вимог статті 86 КАС України

Висновки судів щодо правової оцінки встановлених обставин відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з цією правовою позицією надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Поряд з цим, судами правильно застосовано норми 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України за встановлення у судовому процесі обставин проведення перевірки, за результатами якої прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва майора податкової міліції Проценка О.В. від 06.07.2011 по кримінальній справі №54-3318.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-ІV, який вступив у силу з 13 січня 2013 року ).

З огляду на те, що у судовому процесі встановлено, що підставою проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» була вказана постанова слідчого про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки від 06.07.2011, а докази прийняття судового рішення за наслідками розгляду кримінальної справи, у межах провадження якої призначено перевірку згідно з цією постановою, відсутні, суди зробили юридично правильний висновок про неправомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев