Ухвала суду № 54056147, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/54018/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О. В.,

Васильченко Н.В.,

Єрьоміна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі №818/1294/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до Військової частини 2276 за участі Сумського прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області звернулося в суд з позовом до Військової частини 2276, в якому просило: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за квітень 2014 року в сумі 1307 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 не відшкодував у встановлений строк та розмірі фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за квітень 2014 року в розмірі 1307 грн. 61 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за квітень 2014 року в сумі 1 307, 61 грн. 61 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом, вивчивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Військова частина 2276 є юридичною особою та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до списку № 2 у військовій частині 2276 працював ОСОБА_4 на посаді електрогазозварювальника як вільнонаймана особа, якою призначено пенсію на пільгових умовах на підставі п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач 03.04.2014 року надіслав відповідачу для відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з квітня 2014 року. Цим розрахунком визначено до сплати 1307 грн. 61 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності обов'язку у військової частини відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_4, за списком № 2 за квітень 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 не передбачене спірне відшкодування з платників визначених в пункті 2.1.2 Інструкції до якого відноситься відповідач.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно абзацу 4 пункту 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (роботодавцями).

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно. Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25років.

Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у контексті положень статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки спір у цій справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної працівнику Військової частини 2276 відповідно до пункту п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (за списком № 2), то висновок суду апеляційної інстанції про відсутність обов'язку відповідача щодо покриття таких витрат не узгоджується з наведеними вимогами законодавства.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові № 21-113а13 від 23 квітня 2013 року.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: