Ухвала суду № 54056131, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/19271/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Єрьоміна А.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ТОВ "Дієса" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області про визнання дій протиправними , -

в с т а н о в и л а :

ТОВ "Дієса" звернулось в суд з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, в якому просило: визнати дії посадових осіб визнання дій посадових осіб по складанню незаконного акту перевірки від 28.11.2013 протиправними; скасувати постанову про накладення штрафних санкцій № 480/04-20 від 04.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ТОВ "Дієса" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що нспекцією з питань захисту прав споживачів у Сумській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині ТОВ «Дієса» за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 17-Б.

За результатами перевірки складено акт № 000665 від 28.11.2013.

З акту вбачається, що перевірка проводилась у присутності директора магазину, підпис якого міститься в акті перевірки. З акту перевірки також вбачається, що перед початком заходу посадові особи Інспекції пред'явили та надали посвідчення (направлення), пред'явили службове посвідчення, внесли запис до журналу перевірок. Раніше перевірки (планові, позапланові) не проводились.

Перевірка проводилась на підставі наказу № 849 від 28.11.2013, направлення № 688 від 28.11.2013 року, у зв'язку із зверненням Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, згоди Держспоживінспекції України № 03/7-11189-2013 від 26.11.2013 року.

Під час перевірки встановлено наступні порушення (стор.3): пилосос - на приладі відсутній необхідні написи офіційною мовою країни, в яку поставляється товар (п. 1), дата виготовлення не зазначена; холодильник виробництва Туреччини - на приладі відсутнє необхідне маркування на українській мові (п.2; п. 3 - дата виготовлення відсутня); морозильна камера (п.4 - виробник та дата виготовлення не вказані, п.11, п. 12., п. 13) - на приладі відсутнє необхідне маркування; холодильник (п. 5) - на приладі відсутнє маркування українською мовою; кухонний комбайн (п. 6) - на приладі відсутнє необхідне маркування українською мовою; холодильник (п. 7) - на приладі відсутнє необхідне маркування; мультиварка (п. 8) - на приладі відсутнє необхідне маркування); холодильник (п. 9, п.10, п. 14, п. 15.) на приладі відсутнє необхідне маркування; м'ясорубка (п. 16) - на приладі відсутнє маркування на мові країни, в яку поставлявся товар.

До акту додано Зведені дані про результати перевірки, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів, з яких вбачається, що відносно товарів 4, 5, 7, 9, 10 відсутня інформація про виробника/постачальника.

В акті визначено посилання на нормативні акти, вимоги яких порушено: ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 7, 7.14, 7.13. ДСТУ IEC 60335-1: 2004 Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека; вимоги п. 2 глави 4 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; п. 17 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів.

Поширення дії вказаних актів на продукцію, що перевірялася, позивачем не заперечується.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржувану постанову, яка прийнята за реалізацію товару з відсутньою необхідною, доступною, достовірною та своєчасною інформацією про продукцію. Штраф застосований у розмірі 30% вартості одержаного для реалізації товару у розмірі 20 312,52 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що застосування штрафних санкцій до позивача відповідає суті встановленого порушення та наведеним вимогам законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №877 орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

В той же час, приписами Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 р. визначено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.7 вищевказаного Положення, а також п.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 р. (надалі - Положення №206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням №206 зафіксовано основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Водночас, в пп.6.1 п.6 Положення №206 передбачено, що Інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, а також здійснювати державний ринковий нагляд у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Разом із тим, згідно із ч.3 ст.4 Закону №877 державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Як встановлено судами, з акту перевірки № 000665 від 28.11.2013 року вбачається, що підставою для проведення Інспекцією перевірки ТОВ «Дієса» стало звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва №405/01-01 від 26.11.2013 р. про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства до Держспоживінспекції України, яка опісля надала згоду від № 03/7-11189-2013 від 26.11.2013 року.на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Відповідачу.

При цьому, відповідно до направлення Інспекції, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка ТОВ «Дієса» була здійснена з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, що відповідає викладеній вимозі у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що Інспекція, отримавши згоду Держспоживінспекції України за зверненням Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, правомірно провела позапланову перевірку ТОВ «Дієса», а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження позивача про допущення відповідачем грубого порушення норм законодавства щодо проведення такої перевірки є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на лист Верховного Суду України від 01.05.2012 року «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду справ про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України за 2010-2011 рр.».

Відповідно, у п.10 даного Листа зазначено, що за змістом ст.. 5,6,7,10 Закону України від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»порушення органом державного контролю (нагляду) вимог цього Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права такі порушення не є безумовною підставою для скасування рішення органу державного контролю (нагляду), прийнятого на наслідками проведених заходів (Постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року №21-130а11).

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в силу п. 3 частини першої ст. 7 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, що відповідає правовій позиції вищих судових інстанцій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення заходів контролю щодо себе.

З урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб Інспекції до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягають оцінці судом виходячи із суті встановлених порушень.

З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування Постанови № 480/04-20 від 04.12.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII.

У ч.1 ст.6 Закону №1023 встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до п.1, п.2 та п.13 ч.1 ст.26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені ст.23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, згідно із п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим, зі змісту оскаржуваної Постанови судом встановлено, що підставою для її винесення стало порушення ТОВ «Дієса» ст.8 та ст.15 Закону №1023, а саме: реалізація товару з відсутньою необхідною, доступною, достовірною та своєчасною інформацією про продукцію

В той же час, згідно із ч.4 ст.8 Закону №1023 продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені ч.1 і ч.3 цієї статті. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згідно із ст.15 і ст.23 цього Закону.

Разом із тим, у ч.1 ст.15 Закону №1023 встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 61) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №1023 інформація, передбачена ч.1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Крім того, Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. №104 (надалі - Правила №104) регламентується порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначаються вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.

Пунктами 10 та 14 Правил №104 встановлено, що до подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії тощо). У торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

Здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування (п.16 Правил №104).

Поряд із цим, Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №506 (надалі - Порядок), визначає відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб, та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Відповідно до п.8 Порядку №506 експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 «Эксплуатационные документы» і вимогам цього Порядку. На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем до реалізації пропонувалися товари забезпечені цінниками з позначенням роздрібних цін без необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації про товар, зокрема: відсутнє маркування на мові країни, в яку поставлявся товар, відсутня інформація про виробника/постачальника.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що надані позивачем до суду фотокопії знімків етикеток, маркування, які за твердженнями останнього, вказують на наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, яка була об'єктом перевірки, не спростовують висновків Інспекції, зроблених під час перевірки ТОВ «Дієса», оскільки не дають підстав стверджувати, що дані факти існували під час проведення посадовими особами Інспекції позапланової перевірки, результати якої оскаржуються. Фотоматеріали не містять дати їх складання, а також відомостей, які б пов'язували ці знімки з предметами перевірки та з місцем проведення перевірки.

З огляду на вищевказане, у зв'язку із здійсненням ТОВ «Дієса» реалізації продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення відповідачем перевірки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача оскаржуваною Постановою № 480/04-20 від 04.12.2013 року штрафних санкцій у розмірі 20 312,52 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Дієса" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: