Рішення № 54055673, 04.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015Справа №904/8027/15За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до 1) Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України"

2) Міністерства охорони здоров'я України

3) Державної санітарно-епідеміологічної служби України

про стягнення 15126,91 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники:

від позивача: Петручок О.О. (за дов.)

від відповідача 1: Василюха Т.О. (за дов.)

від відповідача 2: не з'явились

від відповідача 3: Ткаченко С.С. (за дов.)

У судовому засіданні 04.12.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України"; Міністерства охорони здоров'я України; Державної санітарно-епідеміологічної служби України про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 15126,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та Державним закладом "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція" укладено Договір № 1406 від 24.02.2010 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару. Заборгованість по оплаті за вказаним договором склала 15126,91 грн. В зв'язку з ліквідацією Державного закладу "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція" його боргові зобов'язання на підставі Наказу Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" № 213-од від 03.12.2013 були покладені на завідуючих відокремлених структурних підрозділів Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України". Згідно листа від 12.05.2015 № 10-7/24/1792 від В.о. завідувача ВСП "Криворізький міський ВЛД" ДУ "Дніпропетровський ОЛЦ ДСЕСУ" на погашення заборгованості по ліквідованому Державним закладом "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція" були виділені кошти у розмірі 142306,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 № 904/8027/15 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 порушено провадження у справі № 904/8027/15, розгляд справи призначено на 28.09.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 28.09.2015 позивач подав пояснення у справі разом з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про відкладення розгулу справи

В судове засідання 28.09.2015 представник позивача не з'явився, про час та дату судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 17.09.2015 про порушення провадження у справі не виконав, відомості про отримання ухвали у суду немає.

Відповідачі 2 і 3 в судовому засіданні заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання їм часу для виконання вимог ухвали суду від 17.09.2015 про порушення провадження у справі.

Суд задовольнив клопотання сторін про відкладення розгляду справи, керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 02.11.2015 в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та неявкою представників позивача та відповідача 1.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 30.10.2015 представник відповідача 2 подав заперечення проти позову з доказами, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити, справу розглядати за відсутності представників відповідача 2. Заперечення обґрунтував тим, що Міністерство охорони здоров'я забезпечило спрямування коштів на проведення розрахунків, пов'язаних з ліквідацією закладів та установ, в межах визначеної ними потреби.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 02.11.2015 відповідач-3 подав заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 02.11.2015 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідачем 1 вимог ухвали суду від 28.09.2015 про відкладення розгляду справи не виконав.

В зв'язку з неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2 та необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 16.11.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 16.11.2015 позивач подав додаткові пояснення до заперечень.

Представники відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 в судове засідання 16.11.2015 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідач 3 вимог ухвали суду від 02.11.2015 про відкладення розгляду справи не виконав.

Позивачем подано заяву про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Клопотання позивача задоволено, ухвалою від 16.11.2015 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та неявкою представників відповідачів, суд відклав розгляд справи на 30.11.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 30.11.2015 відповідач 1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні 30.11.2015 позивач подав додаткові документи до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, заяву про застосування строку позовної давності та додаткові документи.

Представники відповідача 2 на виклик суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представником відповідача 1 подано оригінал банківської виписки про виділення бюджетних коштів для огляду, а тому суд зобов'язує представника надати належним чином засвідчену копію вищевказаної виписки для долучення до матеріалів справи.

В зв'язку з неявкою представника відповідача 2 та необхідністю витребування додаткових документів, суд відклав розгляд справи на 04.12.2015.

В судове засідання 04.12.2015 представник відповідача 2 не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відвідач 1 проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач 3 проти позову заперечував, просив відмовити у позові повністю. Відповідач 3 зазначає, що він не є правонаступником ліквідованого Державного закладу "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 між КП "Криворіжтепломережа" (Постачальником) та Державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" (Споживач) укладений договір №1406 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені даним договором.

Згідно пункту 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом за їх відсутності.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця згідно рахунку-фактури до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Договір діє з 01.02.2010 по 31.12.2010 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (пункт 6.1 договору).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено судом, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-О від 21.09.2102 р. ліквідовані державні заклади, установи та організації, що належали до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України за переліком, визначеним у додатку. Зазначеним додатком передбачена ліквідація Довгинцівської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Кривого Рогу, до складу ліквідкомісії якої призначені: ОСОБА_5 - голова комісії, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 П.3 Наказу голови ліквідаційних комісій повинні забезпечити: опублікування у спеціальному додатку до газету «Урядовий кур»єр» або в офіційному друкованому виданні органу державної влади за місцезнаходженням юридичної особи інформацію про ліквідацію, порядок і строк подання кредиторами вимог до нього, а явних (відомих) кредиторів повідомити персонально у письмовій формі (п.3.2.); проведення в установленому законодавством України порядку інвентаризації, заходів щодо стягнення дебіторської та погашення кредиторської заборгованості, складання ліквідбалансу, та подання його на затвердження до Міністерства охорони здоров»я України (п.3.7); заходів щодо передачі заборгованостей на баланс Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України відповідної території за актом приймання-передачі (п.3.8.).

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 110 від 28.11.2012 утворено Державну установу "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 та відповідно до ч.8 ст.23 Бюджетного кодексу України здійснений у межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Міністерству охорони здоров»я на 2013 рік у загальному та спеціальному фондах державного бюджету, перерозподіл за спеціальним фондом видатків споживання у сумі 160 тис. грн. (з них на оплату праці 10 тис. гривень, комунальних послуг та енергоносіїв - 25,7 тис. грн..) шляхом зменшення їх обсягу за бюджетною програмою 2304020 «Діяльність установ Державної санітарно-епідеміологічної служби та заходи по боротьбі з епідеміями» та відповідно збільшення їх обсягу за бюджетною програмою 2301350 «організація і регулювання діяльності установ та окремі заходи у системі охорони здоров»я».

Пунктом 3 зазначеної постанови КМУ Міністерству охорони здоров'я України дозволено використання залишків бюджетних коштів спеціального фонду, які утворилися станом на 1 січня 2013 року за бюджетною програмою 2301250 «Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, дезінфекційні заходи та заходи по боротьбі з епідеміями» на спеціальних реєстраційних рахунках закладів та установ санітарно-епідеміологічної служби, що належать до сфери управління зазначеного міністерства та ліквідуються, для проведення державними установами, що належать до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби і проводять лабораторні випробування та інструментальні дослідження, яким частково передані функції закладів та установ, розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ санітарно-епідеміологічної служби.

При цьому, п. 4 вказаної вище постанови Державній казначейській службі було доручено в установленому порядку забезпечити:

- перерахування на підставі платіжних доручень ліквідаційних комісій закладів та установ залишків коштів спеціального фонду, зазначеного у пункті 3 цієї постанови, на відповідний спеціальний реєстраційний рахунок, відкритий за бюджетною програмою 2304020 "Проведення лабораторних досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і вжиття спеціальних заходів на локалізацію та ліквідацію спалахів та епідемій", для проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ;

- реєстрацію зобов'язань для проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ, за бюджетною програмою 2304020 "Проведення лабораторних досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і вжиття спеціальних заходів на локалізацію та ліквідацію спалахів та епідемій".

Головам ліквідаційних комісій закладів та установ доручено забезпечити визначення потреби в обсягах коштів, необхідних для завершення їх ліквідації, та надання відповідної інформації Державній санітарно-епідеміологічній службі для проведення необхідних розрахунків.

Міністерству охорони здоров'я доручено разом з Державною санітарно-епідеміологічною службою забезпечити в установленому порядку цільове спрямування коштів на проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ, в межах визначеної ними потреби.

Постанова Кабінету Міністрів України визначає перерозподіл коштів у загальному та спеціальному фондах державного бюджету, передбачених Міністерству охорони здоров»я України виключно на бюджетний 2013 рік. Зазначене обмеження стосується, також і розрахунків, пов»язаних із завершенням ліквідації закладів та установ

Відповідно до наказу Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 № 213-од на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.

Наказом Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" № 2-ОД від 03.01.2013 створено відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами, зокрема, відокремлений структурний підрозділ "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби".

У відповідності до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно зі ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

За приписами ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як встановлено судом, 22.05.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи - Державного закладу "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В той же час, дослідивши вищевказані акти стосовно ліквідації державних закладів, установ та організацій, що належали до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, утворення Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" та її структурних підрозділів, а також зміст статуту останньої та положення про її відокремлений структурний підрозділ, судом встановлено, що наведені акти не містять положень щодо правонаступництва Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" (або її структурних підрозділів) прав та обов'язків Державного закладу "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу".

Що стосується посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 р. та наказ Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 р. № 213-од, відповідно до якого на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості, суд встановив наступне.

Позивач надав до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків складений між бухгалтером позивача та бухгалтером ДЗ «Довгинцівська районного СЕС м.Кривого Рогу». Вказаний акт підписаний станом на 11.10.2012 бухгалтером ДЗ "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу". Головою ліквідаційної комісії, який уповноважений діяти від імені Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідемеологічна станція м. Кривого Рогу», вказаний акт не підписаний. Крім того в акті визначена наявність заборгованості ДЗ "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу" перед позивачем станом на 01.01.2012 року в сумі 96064, 35 грн. та наявність заборгованості за договором від 24.02.2012 року №1406, сума загального сальдо складає на 11.10.2012 року - 160395,60 грн. Акт звірки складений за іншим договором №1406 від 24.02.2012 року, позивач посилається на договір №1406 від 24.02.2010 року.

До матеріалів справи надано претензію до голови ліквідаційної комісії Державного закладу "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" про майнові вимоги у зв'язку з ліквідацією від 16.11.2012 № 905/07, я якій позивач просив задовольнити майнові вимоги у сумі 141234,60 грн. та включити КПТМ "Криворіжтепломережа" до реєстру кредиторів. В.о. головного державного санітарного лікаря Довгінцівського району м. Кривого Рогу надав відповідь від 05.12.2012 № 1/11-2-1985, в якій зазначив, що станом на 05.12.2012 в закладі відсутні кошти на задоволення майнової претензії у сумі 141234,60 грн.

Суд відзначає, що відомостей стосовно прийняття ліквідаційною комісією рішення з приводу заборгованості у сумі 15126,91 грн. за договором №1406 від 24.02.2010 матеріали справи не містять як не містять і відомостей щодо внесення позивача до реєстру кредиторів.

Позивач надав до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків з зазначенням основного боргу за 2010 р за договором № 1406 у сумі 15126,91 грн. станом на 11.06.2015. Зазначено, що вказаний акт підписаний бухгалтером ДЗ "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу". Однак, вказаний акт не може бути належним доказом визнання заборгованості ліквідаційною комісією контрагента за договором, оскільки станом на 11.06.2015 ДЗ "Довгинцівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" вже був ліквідований, що підтверджується матеріалами справи, тобто жодні документи після припинення юридичної особи не можуть бути підписані від її імені, крім того зазначений акт засвідчений печаткою іншої особи, а саме печаткою відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України".

Таким чином зазначений акт не є допустимим доказом в підтвердження заборгованості відповідачів перед позивачем за договором №1406 від 24.02.2010 року.

Згідно банківської виписки на поточний рахунок відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" надійшли грошові кошти у розмірі 388139,97 грн. з призначенням платежу: для погашення кредиторської заборгованості на виконання Постанови КМУ від 11.09.2013 року №681 "Деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби". Згідно листа В.О. завідувача ВСП «Криворізький міський ВЛД ДУ «Дніпропетровський ОЛЦ ДСЕСУ» стосовно отримання коштів на для погашення заборгованості по ліквідованим санепідустановам згідно Постанови КМУ №681 по ДЗ «ДовгинцівськарайСЕС» на суму 92626,86 грн. та необхідності судового рішення про ятгнення заборгованості цих коштів з ВСП «Криворізький міський відділ лабораторних досліджень ДУ «ДОЛЦ ДСЕСУ» слід зауважити наступне.

Факт перерахування коштів з державного бюджету у сумі 388139,97 грн. не підтверджує заборгованість відповідачів перед позивачем у сумі 15126,91 грн. за договором № 1406 від 24.02.2010 та не підтверджує факт передачі вказаної суми заборгованості від голів ліквідаційних комісій головам відокремлених структурних підрозділів Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України". Постановою Кабінету Міністрів України №681 від 11.09.2013 року визначений перелік дій та документів, які повинні вчинити відповідачі та Державна казначейська служба, також наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-О від 21.09.2102 р. визначений перелік дій, що повинні вчинити ліквідаційні комісії ліквідованих СЕС. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують наявність заборгованості перед позивачем за договором № 1406 від 24.02.2010 та можливість використання бюджетних коштів без дотримання вимог вищезазначених Постанови Кабінету Міністрів та Наказу Міністерства охорони здоров»я в погашення заборгованості.

Відокремлений структурний підрозділ "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України"; Міністерство охорони здоров'я та Державна санітарно-епідеміологічна служба України не є правонаступниками ліквідованого боржника.

Таким чином, зважаючи на відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачами, у відповідачів не виникло обв'язку щодо оплати за теплову енергію. Слід врахувати, що відповідачі не є правонаступниками Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідемеологічна станція м. Кривого Рогу", доказів укладення договору про переведення боргу сторонами не надано, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відомості стосовно прийняття ліквідаційною комісією Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідемеологічна станція м. Кривого Рогу" рішення з приводу заборгованості у сумі 15126,91 грн. за договором №1406 від 24.02.2010 матеріали справи не містять.

Станом на день розгляду справи боржник за договором № 1406 від 24.02.2010 ліквідований, в зв'язку з чим заборгованість являється погашеною.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується перехід до відповідача 1 прав та обов'язків Державного закладу "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу"., з огляду на відсутність у матеріалах справи інших документів, які б підтверджували наявність у Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" зобов'язань перед позивачем щодо погашення боргів Державного закладу "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу"., суд вважає вимоги позивач необґрунтованими.

Вимоги щодо стягнення заборгованості за теплову енергію в солідарному порядку з Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України позивач необгрунтував взагалі.

Відповідачі 2 та 3 не являються сторонами договору № 1406 від 24.02.2010, заборгованість за яким просить стягнути позивач та не є правонаступниками за зобовя"заннями ДЗ "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу". Позивач наполягає на стягненні з відповідачів 2 та 3 суми заборгованості за договором, однак не надає належних та допустимих доказів на обгрунтування своїх позовних вимог саме до них та доказів порушення відповідачами його майнових прав та інтересів.

Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Так, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2015

Суддя І.В. Усатенко