Ухвала суду № 54054474, 24.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/1010/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3488/15Головуючий у 1-й інстанції Ряднина В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю адвоката ОСОБА_2

Позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області про визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним вище позовом.

Посилалась на те, що 28 березня 2014 року померла її мати - ОСОБА_4, яка за життя 06.03.1998 року склала заповідальне розпорядження, яке було посвідчено секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області. Цим заповідальним розпорядженням вона заповіла свій земельний пай в розмірі 3,74 га позивачу ОСОБА_3

По даних Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області на момент смерті заповідача цей заповіт не змінено, не скасовано і не доповнено.

Оскільки строк дії договору оренди вищевказаної земельної ділянки, який був укладений ОСОБА_5 з сільськогосподарським товариством закінчується, у ОСОБА_3 виникла необхідність в оформленні спадкового майна. Однак, при зверненні до нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав пропуску строку прийняття спадщини.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 4 серпня 2015 року у задоволенні її позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено, а ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03 вересня 2015 року це рішення залишено без змін.

Позивач вказує, що він фактично прийняв спадщину після смерті матері, у зв»язку з чим просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на земельний пай площею 3,74 га, розташований на території Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, що належав померлій 28.03.2014 року ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 033333.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області про визнання права власності відмовлено.

В апеляційному порядку рішення суду оскаржила ОСОБА_3

Апелянт, посилаючись на неповне з»ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 березня 2014 року в с. Дмитрівка Машівського району Полтавської області у віці 75 років померла ОСОБА_4, яка була власником земельної ділянки площею 3,6062 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Машівського району, що стверджується копією Державного акта серії ПЛ № 033333 від 16.03.2004 року (а.с.9-10).

Позивач ОСОБА_3 є дочкою померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІІ-ЯР № 477871 від 20.01.1960 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-КЕ № 349206 від 30.09.1978 року.

Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 було складено заповідальне розпорядження, згідно якого земельний пай площею 3,74 га вона заповіла своїй дочці ОСОБА_3

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2015 року позивачу відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і в подальшому ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області від 03 вересня 2015 року це рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що позивач ОСОБА_3 фактично не прийняла спадщину, тому вимоги про визнання права власності на земельний пай в порядку спадкування є безпідставними.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.

Статтями 1222, 1223, 1261 ЦК України встановлено, що спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Нормами статті 1268 ЦК України встановлено право спадкоємця за заповітом чи за законом на прийняття спадщини або не прийняття її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому повинна була подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, тобто 6 місяців.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З наданої суду апеляційної інстанції копії заяви від 17 вересня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 була подана до Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області та зареєстрована в реєстрі за №396 заява, згідно якої позивач ОСОБА_3 виявила намір прийняти спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 пояснила, що вона вважала, що подала заяву про прийняття спадщини до належного органу, а секретарем Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області після посвідчення цієї заяви їй не було роз»яснено про необхідність звернення до нотаріальної контори.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вчинила волевиявлення, яке свідчить про її намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4, і вказана помилка не може бути підставою для відмови їй у визнанні права власності в порядку спадкування на земельний пай площею 3,74 га, розташований на території Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, що належав померлій 28.03.2014 року ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 033333. При цьому слід врахувати, що, іншим шляхом визнати право власності на спадкове майно ОСОБА_3 на даний час не може.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги той факт, що відповідач у справі - Дмитрівська сільська рада Машівського району Полтавської області подала письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_3 ( а.с.25). Однак, суд першої інстанції не дав належної оцінки цій заяві.

Згідно ст.174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, судом не встановлено, що визнання сільською радою позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3»ю Василівною в порядку успадкування право власності на земельну ділянку ( земельний пай) площею 3,74 га, що розташований на території Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, яка належала померлій 28 березня 2014 року ОСОБА_4 на праві власності відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ № 033333.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис)

Судді :(підписи)

Згідно: