Рішення № 54054347, 01.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №311/308/15 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарьова С.П.

Провадження № 22-ц/778/5148/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнив, до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначив, що 05 лютого 2014 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SAMDN80000740454139 вклад «Стандарт» на суму 6322,95 дол. США.

Згідно п. 10 договору він 21 березня 2014 року звернувся в Василівське відділення Запорізького РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

Відповідно до п.12 договору його 21 березня 2014 року повідомлено про зняття нарахованих процентів за період з 05.02.2014 по 21.03.2014 року. Про необхідність уплати комісії за дострокове розірвання договору його не повідомляли.

28 березня 2014 року грошові кошти з депозитного рахунку № 26301613321685 депозитного договору № SAMDN80000740454139 від 05.02.2014 року були перераховані на картку № 5168 7420 6822 7192 не в повному обсязі. Сума перерахованих грошових коштів становила - 5926,81 дол. США, недорахована сума склала 407,61 дол. США, що становить 11 554,99 грн. згідно курсу НБУ станом на 23.02.2015 року (28,3481 грн. за 1 долар США).

Згідно виписки руху грошових коштів по депозитному рахунку № 26301613321685 депозитного договору № SAMDN80000740454139 від 05.02.2014 року, на його думку, банком було проведене безпідставне списання в сумі 407,61 дол. США без повідомлення його як власника даного депозитного рахунку.

Вважає, що при розірванні депозитного договору № SAMDN80000740454139 від 05.02.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірно утримав з нього 7 % суми вкладу за розірвання по ініціативі клієнта вкладу до закінчення трьох місячного терміну з дати оформлення вкладу. Крім того ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив терміни повернення грошових котів при достроковому розірванні депозитного договору.

З дати розірвання депозитного договору, тобто з 21.03.2014 року по дату звернення до суду 23.02.2015 року пройшло 336 днів, 3% річних від суми невиплаченої заборгованості (11554,99 грн.) складає 315, 23 грн.

Крім того, ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 11 554,99 грн., що є еквівалентом 407,61 ДОЛ. США згідно курсу НБУ станом на 23.02.2015 року (28,3481 грн. за 1 долар США), 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 315,23 грн., судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн. та стягнути судовий збір на користь держави - 243,60 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 9 027,62 грн., що є еквівалентом 407,61 дол. США згідно курсу НБУ станом на 17.06.2014 року 22,1477 грн. за 1 долар США, 3 % річних за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 246,28 грн., що є еквівалентом 11,12 дол. США згідно курсу НБУ станом на 17.06.2014 року 22,1477 грн. за 1 долар США, а також судові витрати на правову допомогу у розмірі 487, 20 грн., а всього 9 761 грн. 10 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений депозитний договір Стандарт № SAMDN80000740454139 строком на 6 місяців, за яким на особистий рахунок № 26301613321685 позивача ОСОБА_3 05.02.2014 р. було зараховано 6322,95 USD (шість тисяч триста двадцять два долара США дев'яносто пять центів) (а.с.6).

Згідно з п. 12 депозитного договору Стандарт № SAMDN80000740454139, укладеного 05.02.2014 року між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк», якщо клієнт банку вимагає розірвати договір, а 6 місяців з дати його оформлення або продовження мінімального строку не спливли, клієнту повертається сума вкладу. За неповні 6 місяців проценти сплачуються за ставкою вкладу «до вимоги» за фактичну кількість днів, що пройшли з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку до дня розірвання договору. Якщо клієнт за ці неповні 6 місяців отримав проценти, що нараховані за повною ставкою, то зайво виплачені проценти вираховуються із суми вкладу.

Такі ж самі умови дострокового розірвання вкладу «Стандарт» передбачені п. 2.2.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., який врегульовує питання щодо депозитного вкладу «Стандарт», зокрема, строку вкладу, порядку нарахування процентів, дострокового розірвання договору та інші, проти не містить у собі можливість вирахування будь-яких сум із суми депозиту «Стандарт» при закритті депозитного рахунку за ініціативою клієнта, за виключенням лише випадків розірвання депозитного вкладу з ініціативи клієнта до спливу 14 календарних днів з дати оформлення вкладу.

За п. 2.2.1.24 Умов при розірванні вкладу з ініціативи клієнта до спливу 14 календарних днів з дати оформлення вкладу, Банк утримує комісію за оформлення документів при закритті депозитного рахунку згідно діючим тарифам банку, проте з матеріалів справи вбачається те, що з заявою про дострокове розірвання депозитного договору ОСОБА_3 звернувся до відповідача 21 березня 2014 року після спливу 44 днів з дати оформлення вкладу, тому підстав для утримання з нього процентів за дострокове розірвання договору або комісії за оформлення документів відсутні (а.с.37-53).

21 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

28 березня 2014 року грошові кошти з депозитного рахунку № 26301613321685 депозитного договору № SAMDN80000740454139 були перераховані на картку позивача № 5168 7420 6822 7192 у сумі 5926,81 USD (пять тисяч девятсот двадцять шість доларів США вісімдесят один цент) з перерозрахунком процентів за дострокове розірвання договору.

Судом також встановлено, що сума 407,61 USD (чотириста сім доларів США шістдесят один цент) знята з рахунку «за розірвання вкладу з ініціативи клієнта до спливу 3-х місяців з дати оформлення вкладу».

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для утримання із суми депозиту позивача 7 % за розірвання договору, оскільки такі умови відсутні як в укладеному сторонами Депозитному договорі Стандарт № SAMDN80000740454139 від 05.02.2014 року, так і в розділі «Вклад «Стандарт» Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» 7 % утримання від суми вкладу за розірвання вкладу в розмірі 407,61 USD, правильно зазначив в рішенні, що зазначений тариф за Умовами застосовується для депозитів, переоформлених після спливу 30 днів з дня оформлення вкладу, а не за розірвання вкладу, і є загальним положенням, розділ 2.2.2.1 Умов є спеціальним щодо вкладу «Стандарт», який врегульовує умови дострокового розірвання цього виду вкладу, а тому і повинен бути застосований у даних правовідносинах.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача на те, що рішенням кредитного комітету ПАТ КБ «ПриватБанк» (протокол від 27.02.2014 року NЭ.DN.20.1.3.2/6-6591927) було змінено розмір комісії за розірвання з ініціативи клієнту вкладу раніше 3-х місяців з дати оформлення вкладу (по вкладам, укладеними за спрощеною схемою переоформлення вкладу в іншу валюту), а саме 7 % від суми вкладу, для депозитів, переоформлених понад 30 календарних днів з дня оформлення вкладу, оскільки зазначені зміни Протоколом від 27.02.2014 року були внесені в Правила переоформлення вкладів фізичних осіб в іншу валюту (мультівалютні властивості) (а.с.56).

Як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами 05 лютого 2014 року був укладений депозитний договір «Вклад Стандарт» № SAMDN80000740454139, який не переоформлювався позивачем з моменту укладання до подання ним заяви про розірвання договору, а тому підстав для застосування внесених Протоколом від 27.02.2014 року змін у банку не було.

Заперечення представника відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що між сторонами був укладений депозитний договір «Вклад Мультівалютний», на який також розповсюджуються зазначені положення, не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами справи, а саме наданим позивачем примірником договору «Вклад Стандарт».

Проте доводи апеляційної скарги в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Стягуючи частково в сумі 487 грн. 20 коп. витрати на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що адвокат ОСОБА_4 приймала участь в судовому засіданні 08.06.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

За правилами ч. 2 ст. 56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Згідно зі ст. ст. 84, 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно роз'яснень у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а її у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору про надання правової допомоги від 23 лютого 2015 року адвокат ОСОБА_4 надає правову допомогу Довірителю ОСОБА_3 з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок (а.с.26-27).

Як вбачається із Журналу судового засідання від 08.06.2015 року ОСОБА_4 в судовому засіданні діяла як представник позивача, а не як особа, яка надає правову допомогу. До того ж матеріали справи не містять розрахунку витрат на правову допомогую

З огляду на викладене висновок суду про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу є помилковим.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року у цій справі скасувати в частині стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 487 гривень 20 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені вимог про стягнення правової допомоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: