Ухвала суду № 54053959, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/7137/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

У травні 2015 року позивач ОСОБА_1 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДП «Виробничої дирекції з ліквідації Солотвинського солерудника», в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 28232,08 грн., за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року позовну заяву задоволено повністю. Стягнено з ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 28232,08 грн. на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

З цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є незаконною, ухвалена судом з неправильним дослідженням доказів та встановленням обставин у справі, з неправильним застосуванням норм права, а тому постанова суду від 05.06.2014 року підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що у грудні 2013 року відповідач виконав вимогу нормативу кількості місць працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства, однак вказана обставина залишена поза увагою судом першої інстанції та позивачем при розрахунку господарської санкції. Крім цього, зазначає апелянт, що відповідач фінансується відповідно до паспорту бюджетного фінансування на 2013 р. Мінагрополітики України, тому відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач звільнений від сплати штрафних санкцій.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду від 05.06.2014 р. та закрити провадження в адміністративній справі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМ України.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог ч.1 ст.19 вищевказаного Закону щодо встановлення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік по формі №10-ПІ, у відповідача ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 38 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність становила 1 особу. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (рядок 03 Звіту) складала 1 особу, хоча повинна становити 2 особи (із розрахунку 38 : 4% = 1,52) (а.с. 5).

За не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 28055,26 грн., а також пеню в розмірі 176,82 грн. за несплату самостійно у строк встановлений законом адміністративно-господарських санкцій (а.с. 6, 7).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

З матеріалів справи видно, що 20.05.2014 р., тобто після подачі позовної заяви, позивач отримав уточнюючий Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік по формі №10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 39 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність становила 2 особи, а також кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становила 2 особи (а.с. 34, 45).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до п.п. 3.1-3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік (рядки звіту 01 та 02) визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом на роботу, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 01 по 30 або 31 число, (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Так, згідно поданих до матеріалів справи доказів, з 03.06.2013 р. по 30.11.2013 року середньооблікова кількість інвалідів на ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» становила 1 особу, і тільки з 01.12.2013 р. - становила 2 особи (а.с. 26-29). Тому, згідно розрахунку середньооблікової кількості інвалідів на ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» за 2013 р. чисельність фактично працюючих інвалідів становила 1 особу.

Відносно тверджень відповідача про непоширення на нього вимог ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з тим, що він повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затв. постановою КМ України № 70 від 31.01.2007 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що роботодавці, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред'являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.

Однак, в матеріалах справи відсутня та відповідачем не надано довідки органу державної податкової служби про включення його до реєстру неприбуткових установ.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів у 2013 році, не вжито усіх необхідних заходів для здійснення працевлаштування інвалідів, в тому числі щодо подачі щомісячних звітів форми № 3-ПН до центру зайнятості, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість застосування до ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» санкцій та нарахування пені за несплату таких санкцій.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.11.2015 року.