Постанова № 54053910, 01.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа№ 910/14484/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Жук Г.А.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Рудюка В.М. - дов. №ГО-14/248 від 19.12.2014 р.

від відповідача Лінкевич О.В. - дов. №08-03-25/133-15 від 20.05.2015 р.

від третьої особи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення господарського суду міста Києва

від 29.07.2015 р. (суддя Смирнова Ю.М.)

у справі №910/14484/15

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»)

до Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

(далі - ПАТ «НАСК «Оранта»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4)

про стягнення 14 911,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі №910/14484/15 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ПрАТ «СГ «ТАС» суму страхового відшкодування в розмірі 14 911,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. За твердженнями відповідача, судом першої інстанції не досліджено копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005 від 25.07.2012 р., адже строк його дії з 26.07.2012 р. до 25.07.2013 р., а ДТП сталася 25.07.2012 р., на момент ДТП цей поліс не діяв тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Алданова С.О. апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» прийнято до провадження, апелянта зобов'язано надати оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005 від 25.07.2012 р., розгляд справи призначено на 17.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника третьої особи, необхідність витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено на 01.12.2015 р., повторно зобов'язано відповідача надати оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005 від 25.07.2012 р. та докази на підтвердження дати й часу сплати його страхувальником страхового платежу. Крім цього, зобов'язано третю особу надати оригінал згаданого полісу та докази щодо дати, часу сплати ОСОБА_4 страхового платежу за цим полісом.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р., враховуючи перебування судді Коршун Н.М. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належно, вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи не заперечували.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на приписи ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні щодо виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р. зазначив, що оригіналу полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005 від 25.07.2012 р. та оригіналу доказів сплати страхового платежу за згаданим полісом у відповідача немає, натомість надав витяг з бази даних МТСБУ щодо цього полісу та копії доказів сплати страхового платежу. Доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених у скарзі підстав скасувати повністю та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, позовні вимоги підтримав, відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги,перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає задоволенню.

Так, ПрАТ «СГ «ТАС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 14 911,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події виплачено страхове відшкодування страхувальнику, відтак позивач згідно приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, відповідальність якої застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005, тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача тощо.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й прийняв рішення про їх задоволення в повному обсязі.

Постановляючи оскаржене рішення суд посилався на приписи ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, на підставі яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збитки. За висновками суду, ПрАТ «СГ «ТАС», здійснивши виплату страхового відшкодування набуло права потерпілої особи до винної в ДТП особи в межах здійсненої виплати на суму 15 421,00 грн. Оскільки цивільно-правову відповідальність винної в ДТП особи застраховано у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005, він є особою, на яку покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди в межах ліміту його відповідальності за мінусом франшизи тощо.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено матеріалами справи, 25.08.2011 р. між ПрАТ «СГ «ТАС» (страховиком) та ОСОБА_5 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ №111065 (далі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме, автомобілем марки «Toyota» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Toyota»), на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

25.07.2012 об 11 год. 30 хв. в с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької обл. по вул. Гагаріна сталася ДТП, а саме, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Hyundai»), допустив зіткнення з вищезгаданим автомобілем «Toyota», в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Згадана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.10.2012 року.

На підставі страхового акта №21185Р/02/2012 від 07.08.2012 р., визначеного ним розрахунку суми страхового відшкодування, заяви страхувальника про настання страхового випадку й виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором платіжним дорученням №48013 від 10.08.2012 року здійснив відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди шляхом виплати коштів в сумі 15 421,00 грн. на поточний рахунок виконавця робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Моторс».

Положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Такою особою в даному випадку є винний у скоєнні ДТП водій автомобіля «Hyundai» ОСОБА_4

Страхувальник (власник автомобіля «Toyota»), який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача (водія автомобіля «Hyundai») й строк такої вимоги починає спливати в момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика (ПрАТ «СГ «ТАС») переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, права та обов'язки страхувальника позивача (власника автомобіля «Toyota»), в тому числі право вимоги до особи, яка визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до його страховика - до ПрАТ «СГ «ТАС» в межах здійсненої ним виплати в розмірі 15 421,00 грн.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення встановлено, що цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «Hyundai» на момент ДТП було застраховано в ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005, ліміт відповідальності згідно якого за шкоду, заподіяну майну третій особі становить 50 000,00 грн., франшизу встановлено в розмірі 510,00 грн.. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, на яку згідно цього полісу покладено обов'язок з відшкодування завданої під час експлуатації автомобіля «Hyundai» в момент ДТП шкоди (15 421,00 грн. - 510,00 грн. = 14 911,00 грн.).

Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи й не підтверджується її матеріалами.

Так, згідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, наданої на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. про порушення провадження у даній справі, датою початку дії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4261005 є 26.07.2012 р., відтак на момент ДТП - 25.07.2012 об 11 год. 30 хв. цей поліс не діяв. Цю обставину суд першої інстанції до уваги не взяв, надану з єдиної централізованої бази даних МТСБУ інформацію належним чином не дослідив й дійшов помилкового висновку, що цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «Hyundai» на момент ДТП було застраховано в ПАТ «НАСК «Оранта».

Крім цього, як встановлено матеріалами справи відповідач в суді першої інстанції участі не приймав, на вимогу суду надав витяг з бази даних МТСБУ вищезгаданого полісу, згідно якого датою його видачі є 25.07.2012 р., а датою початку його дії - 26.07.2012 року.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження застрахованої у відповідача цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи на момент ДТП 25.07.2012 р., відтак ПАТ «НАСК «Оранта» не є відповідальною особою за відшкодування завданої ОСОБА_4 в результаті ДТП шкоди й не несе за неї відповідальності.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Недоведеність обставин, які мають значення для справи, що їх місцевий господарський суд визнав встановленими, має місце в тих випадках, коли істотні для справи обставини не підтверджено визначеними законом доказами або підтверджено недопустимими чи недостовірними, суперечливими доказами, а також доказами, отриманими судом із порушенням норм процесуального права. Причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права означає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

На підставі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, вважає оскаржене рішення незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі №910/14484/15 скасувати та прийняти нове рішення:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 14 911,00 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14484/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Г.А. Жук